Ухвала суду № 55515237, 26.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 366/1963/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Тетервак Н.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу командира військової частини польова пошта В0849 на постанову Іванківського районного суду Київської області від 01 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до 72 Окремої механізованої бригади в/ч 0849 м. Б.Церква про визнання дій посадових осіб неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до 72 Окремої механізованої бригади в/ч 0849 м. Б.Церква (далі - відповідач) про визнання дій щодо відмови в перерахунку заробітної плати з урахуванням 10 років служби в органах МВС України за період з 27.03.2014 року по 13.03.2015 року неправомірними; зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахування заробітної плати за період з 27.03.2014 року по 13.03.2015 року з урахуванням вислуги років в органах МВС України.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 01 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 27.03.2014 року в ході часткової мобілізації позивач був призваний для проходження військової служби до 72 Окремої механізованої бригади в/ч 0849 на посаду командира взводу.

13.03.2015 року наказом командира військової частини польова пошта В0849 № 70 його виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

12.06.2015 року позивач направив звернення командиру 72 ОМБ з проханням перерахувати заробітну плату за період з 27.03.2014 року по 13.03.2015 року, у зв'язку з неврахуванням при нарахуванні заробітної плати, вислуги років в органах МВС України та виплати грошову допомогу на оздоровлення.

21.07.2015 року від 720МБ надійшла відповідь про те, що в особовій справі офіцера відсутня інформація про проходження ним служби в органах МВС України та на момент звільнення рапорт на виплату допомоги на оздоровлення до стройової частини ним не надавався і наказу на виплату не було.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач підтримав позов в частині вимог про перерахунок заробітної плати з урахуванням надбавки за вислугу років за службу в органах внутрішніх справ.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в особовій справі позивача міститься наказ ГУ МВС України, який підтверджує проходження служби в органах внутрішніх справ, у зв'язку з чим відповідач протиправно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.1,2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-Х11 (далі Закону №2011-Х11) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 цієї статті визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.

Пунктами 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється, зокрема, в порядку, що затверджується Міністерством оборони України.

Відповідно до п. 13.1. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 за № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за вислугу років на військовій службі виплачується надбавка у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах на місяць: від 1 до 2 років - 5 відсотків; від 2 до 5 років - 10 відсотків; від 5 до 10 років - 20 відсотків; від 10 до 15 років - 25 відсотків; від 15 до 20 років - 30 відсотків; від 20 до 25 років - 35 відсотків; від 25 і більше років - 40 відсотків.

Як вбачається з витягу із наказу командира військової частини А2167 (по стройовій частині) №66 від 27.03.2014 року, молодшого лейтенанта ОСОБА_2 призначено на посаду командира 8 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону і вважається таким, що з 27 березня 2014 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 830 гривень на місяць, шпк «старший лейтенант».

Крім того, наказом передбачено виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 90% місячного грошового забезпечення,надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірах до 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з у повному розмірі, а також додаткову грошову винагороду у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення, згідно постанови Кабінету міністрів України від 13.03. 13 №161.

Отже,з даного наказу вбачається, що позивач був призначений на відповідну посаду і приступив до виконання своїх обов'язків і однією із складових його заробітної плати (грошового забезпечення) є надбавка за вислугу років.

Матеріали справи свідчать, що в Особовій справі №1945 лейтенанта ОСОБА_2 міститься копія наказу ГУ МВС України № 1462 о/с від 07.12.2011р. згідно якого, капітана міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ у запас з 02 грудня 2011року. Вислуга років на день звільнення складає, зокрема, календарна, 10 років 04 місяці 20 днів.

Отже, твердження апелянта про відсутність у військової частини інформації щодо служби позивача в органах внутрішніх справ України колегія суддів вважає такими, що спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Оскільки, ухвалою від 06 січня 2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення, він підлягає стягненню з військової частини польова пошта В0849.

Керуючись ст.ст.41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу командира військової частини польова пошта В0849 залишити без задоволення, а постанову Іванківського районного суду Київської області від 01 жовтня 2015 року - без змін.

Стягнути з військової частини польова пошта В0849 (код ЄДРПОУ 08267926) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до адміністративного суду в розмірі 80 (вісімдесят) грн. 39 (тридцять дев'ять) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Ісаєнко Ю.А.