Постанова № 55514524, 01.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 р. Справа № 805/94/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство" до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2016 року позивач звернувся до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000412200/1711 від 10.09.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив те, що контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, неправомірно збільшив суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 133098 грн., оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Ровенькиантрацит сервіс ЛТД» за лютий 2015 року здійснювались у межах господарської діяльності, підтверджені необхідними первинними документами. Крім того, зазначає, що законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи. Просив скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №0000412200/1711 від 10.09.2015 року.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, через відділ діловодства та документообігу суду надав заперечення в якому зазначив, що перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з отримання послуг автотракторної техніки від ТОВ «Ровенькиантрацит сервіс ЛТД» та подальшого їх використання у господарській діяльності. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, справу розглянути без участі їх представника.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» (код ЄДРПОУ 31616011, 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Київська, б.1) зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом 08.08.2001 року.

20 серпня 2015 року за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Моспінське ВПП» з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Ровенькиантрацит сервіс ЛТД» за лютий 2015 року складено акт №21/15/31616011.

З висновків вбачається, що перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Моспинське ВПП» з отримання послуг автотракторної техніки від ТОВ «Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД» на суму 798590,65 грн., у т.ч. ПДВ - 133098,44 грн. та подальшої їх використання у господарській діяльності підприємства; порушено п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого, безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2015 року на 133098,44 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у сумі 133098,44 грн.

01 вересня 2015 року позивачем до Добропільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області подано заперечення на акт документальної позапланової перевірки.

08 вересня 2015 року відповідачем надана відповідь з висновків якої вбачається, що акт, складений відповідно до вимог чинного законодавства, є правомірним.

10 вересня 2015 року Добропільською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області складено податкове повідомлення-рішення №0000412200, яким збільшено суму грошового з податку на додану вартість у розмірі 166373 грн., в т.ч. за основним платежем 133098 грн., за штрафними санкціями.

24 вересня 2015 року позивачем до Головного управління ДФС у Донецькій області подано скаргу про перегляд та скасування податкового повідомлення-рішення.

26 листопада 2015 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято рішення №11410/10/06-99-10-03-12-1, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

07 грудня 2015 року позивачем до Державної фіскальної служби України подано скаргу про перегляд та скасування податкового повідомлення-рішення.

31 грудня 2013 року між замовником позивачем та підрядником ТОВ «Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД» укладено договір підряду №217 предметом якого є виконання робіт за письмовими заявками.

25 липня 2014 року між замовником позивачем та підрядником ТОВ «Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД» укладено договір підряду №83/2014 предметом якого є виконання робіт.

На підтвердження здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, ТОВ «Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД» отримана ліцензія №АЕ525658 від 20.01.2015 року зі строком дії з 20 січня 2015 року по 18 липня 2019 року, яка міститься в матеріалах справи.

На виконання умов договору №217 ТОВ «Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД» виписано податкову накладну №10 від 28.02.2015 року на суму 403726,92 грн., в т.ч. ПДВ - 67287,82 грн.; підписані акт приймання виконаних робіт з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2015 року; надані рахунки-фактури.

На виконання умов договору №83 ТОВ «Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД» виписані податкові накладні №5 від 16.02.2015 року на суму 263007,18 грн., в т.ч. ПДВ - 43834,53 грн., №11 від 28.02.2015 року на суму 131856,55 грн., в т.ч. ПДВ - 21976,09 грн.; підписані акти приймання виконаних робіт з довідками про вартість виконаних будівельних робіт та затратах за періоди 01.02.2015 р.- 15.02.2015 р. та 16.02.2015 р. - 28.02.2015 р., надані рахунки фактури

Оплата за виконані роботи проведена шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки ТОВ «Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД», що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

17 березня 2015 року позивачем до контролюючого органу подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 року. З розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається включення вказаних сум до податкового кредиту.

Оплата за придбаний товар проводилась в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи.

Згідно п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Згідно п.п.201.9 ст.201 Податкового кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому, підприємство - постачальник є платниками податку на додану вартість та не звільнений від сплати податку за рішенням суду.

Іншої норми, стосовно не надання покупцю товарів/послуг права на віднесення сум податку до податкового кредиту за наявності первинних бухгалтерських документів, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, у тому числі податкові накладні, Податковий кодекс України не містить.

Відповідно до положень ч.1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо існування судового рішення про визнання недійсними договорів виконання робіт, укладених позивачем з контрагентом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодозадоволення позовних вимог, визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000412200/1711 від 10.09.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення № 2116405770 від 24.12.2015 року за подання адміністративного позову позивачем сплачено 2495,60 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство" до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000412200/1711 від 10.09.2015 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство» (код ЄДРПОУ 31616011) за рахунок бюджетних асигнувань Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області судові витрати у розмірі 2495 (дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кошкош О.О.