Постанова № 55514462, 03.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 р. Справа № 804/14599/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання протиправними дії та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, в якому позивач просить рішення вх. № 2741 від 24.06.2015 р. про відмову ОСОБА_2 в приватизації квартири АДРЕСА_1 визнати протиправним та скасувати.

В обґрунтування позову зазначено, що підставою відмови в приватизації квартири протиправно зазначено, що містечко є закритим.

Позивач надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_2 (військове містечко № 4).

Вселення в квартиру відбулося на підставі ордеру № 435 від 12.07.1993 року, виданого Гвардійською КЕЧ району, правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська.

Також встановлено, що гр. ОСОБА_2 звернувся до відповідача з проханням оформити передачу в приватну власність квартири, що він займає разом з членами своєї сім'ї на підставі ордеру № 435 від 12 липня 2014 року.

Листом від 01.10.2014 року № 2815 начальник Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська ОСОБА_3 повідомив позивача, що - "Житловий фонд військових містечок селиш Гвардійське, Черкаське у комунальну власність територіальних громад не передано. Згідно з Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військові містечка є військовим майном, яке знаходиться в оперативному управлінні військових частин і КЕВ м. Дніпропетровська. Управління військовим майном, згідно з законом, здійснює Міністерство оборони. Згідно листа квартирно - експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/22/1/850 від 05.09.2013 р. військове містечко в якому Ви мешкаєте включено до числа закритих і які не підпадають під приватизацію житлового фонду. Інших керівних документів щодо надання повноважень КЕВ м. Дніпропетровська розпоряджатися житловим фондом військових містечок не надходило. Згідно з ст.19 Конституції України посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах наданих їм повноважень. На підставі вище викладеного оформити передачу Вашої квартири в приватну власність я не маю повноважень".

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 року по справі №804/16857/14 за позовом ОСОБА_2 до Начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Генеральний штаб Збройних Сил України, Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, позовні вимоги задоволено:

визнано протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_2 від 22.09.2014 року № 2301 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_2 від 22.09.2014 року № 2301 згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 року по справі №804/16857/14 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська задоволено частково:

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі №804/16857/14 - скасовано.

Адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо нерозгляду заяви ОСОБА_2 в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та неприйняття рішення.

Зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_2 про передачу у приватну власність квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та прийняти рішення.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

На підставі вищевикладеного, рішенням відповідача від 24.06.2015 року №2741 заявнику відмовлено, з підстав того, що військове містечко включено до закритих і які не підпадають під приватизацію житлового фонду.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Правовий режим власності визначається виключно законами (пункт 7 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 року №2482-XXII (далі - Закон України №2482-XXII).

Закон України №2482-XXII передбачає порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом на законних підставах, з обмеженням на приватизацію, визначеним пунктом 2 статті 2 вказаного Закону.

Так, відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України №2482-XXII не підлягають приватизації, зокрема, квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.

Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном врегульований Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".

Згідно статті 1 вказаного Закону, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Процедуру вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність врегульовано "Порядком вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України", який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1282 від 29.08.2002 року (далі - Порядок №1282).

Саме вказаний Порядок №1282 містить визначення поняття військового містечка.

Так, згідно із абзацом 3 пункту 2 Порядку №1282 військове містечко - це майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об'єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.

Відповідно до пункту 2-1 Порядку об'єктами передачі згідно з цим Порядком є: військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням; нерухоме майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно); інше окреме індивідуально визначене (рухоме) майно; житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів.

Повноваження для передачі військового майна передбачено пунктом 4 Порядку №1282 згідно до якого передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням Міноборони - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 3 і 4 пункту 2-1 цього Порядку. Тобто, право передати житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури (військове містечко №4) в комунальну власність має Міноборони.

Заявлений спір точиться навколо того, чи є спірне військове містечко закритим, і отже, чи можливо віднести житло позивача до квартир, що розташовані на територіях закритих військових поселень, що виключає право позивача на приватизацію квартири.

Законодавством, що діяло до 1991 року, а саме "Положенням про квартирно-експлуатаційної служби і квартирному постачанні Радянської Армії і Військово-Морського Флоту" від 22 лютого 1977 року №75, було визначено поняття військових містечок, якім підрозділяються на закриті та відкриті, пунктом 35 вказаного Положення було визначено, що до закритих військових містечок відносяться:

- військові містечка військових частин, розташовані в населених пунктах і мають систему перепусток;

- відокремлені військові містечка військових частин, розташовані поза межами населених пунктів.

Переліки закритих військових містечок затверджуються командувачами військами військових округів.

Судом встановлено, що чинне на час виникнення та розгляду спору законодавство України не містить визначення поняття "закрите військове містечко", та, відповідно, не містить порядку віднесення військових містечок до закритих, тому суд, керуючись частиною сьомою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні спору виходить із конституційних принципів і загальних засад права.

Відповідно до частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Наказом Міністра оборони України "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад" №569 від 15.09.2011 року дано вказівку начальнику Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України організувати безоплатне вилучення з балансу Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району військового майна та його безоплатну передачу в комунальну власність територіальних громад міста.

Додатком №1 до наказу №569 від 15.09.2011 року затверджено Перелік військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади селища Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, де в пункті 1 вказані у спірному військовому містечку №4 перелічений 81 житловий будинок, що свідчить про відсутність статусу закритого військового поселення у смт Гвардійське. До переданого майна входять: житлові будинки; котельня ДКВР №204; гуртожиток/церква №168; мережі водопостачання; мережі каналізації; мережі теплопостачання та інше. Як наслідок прийняття зазначеного наказу та з метою його виконання частину об'єктів передано в комунальну власність.

Позивач зазначив, що згідно наказу Міністерства оборони України №1 від 03.01.1993 року смт Гвардійське та Черкаське є відкритими і квартири підлягають приватизації.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого у разі не відповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, судом встановлено, що згідно пунктів 3, 7, 8 Доручення Президента України за підсумками робочої поїздки до Дніпропетровської області 12.10.2010 року для вирішення проблемних питань, що стримують соціально-економічний розвиток регіону доручено (http://www.president.gov.ua/documents/12474.html) вирішено:

- прийняти рішення стосовно доцільності передачі житлового фонд об'єктів соціально-культурної сфери та інженерних мереж селищ міського типу Гвардійське та Черкаське в комунальну власність територіальних громад Новомосковського району Дніпропетровської області (термін - 10.12.2010 року);

- вжити заходів щодо забезпечення мешканців селищ міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області безперебійним постачанням якісної питної води, здійснити заходи щодо розвитку системи водовідведення (термін - серпень 2011 року);

- забезпечити проведення капітальних ремонтів гарнізонних будинків офіцерів та дошкільних дитячих закладів, розташованих у селищах міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області (термін - грудень 2011 року).

Саме на виконання зазначеного Доручення Президента України та відповідно до повноважень Міністром оборони України прийнято вищезгаданий Наказ №569 від 15.09.2011 року "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад".

Отже з огляду на Доручення Президента України від 12.10.2010 року та враховуючи фактичну передачу об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури, що перебували в оперативному управлінні Гвардійської КЕЧ району, суд вважає, що військове містечко №4 має ознаки відкритого.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 4 пункту 9 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України №406/2011 від 06.04.2011 року Міністр у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Накази Міноборони України, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

З огляду на зазначену норму наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 року є обов'язковим для виконання Гвардійською КЕЧ району Дніпропетровської області, тому суд вважає тривале невирішення питання щодо приватизації житла з посиланням на не визначеність статусу військового містечка протиправним. Крім того, загальновідомим є факт того, що певна кількість мешканців смт Гвардійське отримало у власність від Гвардійською КЕЧ квартири шляхом приватизації, смт Гвардійське не є режимним об'єктом, у ньому розташовані об'єкти культурно-побутового характеру, офісні приміщення, склади, торгівельні бази, що не мають прямого або опорядкованого відношення до військової сфери.

Відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України "Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів" від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За своїм статусом у суспільстві учас ники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених за коном заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, ви ходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення №2741 від 24.06.2015 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська від 24.06.2015 року №2741.

Стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 487,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова