Ухвала суду № 55513939, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

03 лютого 2016 року м. Київ К/800/12119/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова до Науково-дослідного та проектно-конструкторського Інституту промислових гідроприводів та гідроавтоматики НДІ ГІДРОПРИВОД про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова (далі - УПФУ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2013 року УПФУ звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України «По наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, право на яку має науковий працівник, в розмірі 12363,93 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі УПФУ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У запереченні на касаційну скаргу Науково-дослідний та проектно-конструкторський Інститут промислових гідроприводів та гідроавтоматики НДІ ГІДРОПРИВОД у формі ТОВ, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що Науково-дослідний та проектно-конструкторський Інститут промислових гідроприводів та гідроавтоматики НДІ ГІДРОПРИВОД перебуває на обліку в УПФУ та є платником страхових внесків.

Колишнім працівникам відповідача, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на підставі виданих довідок призначено пенсію відповідно до Закону України «Про наукову та наукову-технічну діяльність».

Позивачем на адресу відповідача направленні повідомлення про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між розміром пенсій, призначених згідно з Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, які були отримані уповноваженою особою відповідача.

Відповідно до довідок про суми пенсій вищевказаних осіб з урахуванням визначеної у повідомленнях частки плати підприємства по кожному пенсіонеру, сума різниці між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, за період з травня по липень 2013 року складає 12363,93 грн.

Враховуючи, що відповідачем не було сплачено у встановленому чинним законодавством порядку до УПФУ коштів для фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної суми.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Відповідно до частини 9 статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», чинного на час виникнення спору, різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Такий же порядок передбачено і постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004, якою затверджено Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - Порядок).

Відповідно до частини 2 Порядку за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Згідно з частинами 5, 9 Порядку розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3 - 8 цього Порядку.

Таким чином, на підприємство покладено обов'язок щодо сплати до Пенсійного фонду різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право наукові працівники.

Встановлено, що на базі НДІ «Гідропривід» було створено ВАТ «НДІГІДРОПРИВОД" Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут промислових гідроприводів та гідроавтоматики. Розпорядженням Харківського міського голови № 1447 від 03.07.1993 державну реєстрацію ВАТ «НДІГІДРОПРИВОД» скасовано, а підприємство реорганізовано шляхом поділу на 4 юридичних особи: ТОВ «Строй монтаж», ТОВ «Науково-технічний центр», ТОВ «Привод» та ЗАТ «НДІГІДРОПРИВОД», які стали правонаступниками реорганізованого підприємства.

Отже, ЗАТ «НДІГІДРОПРИВОД» є одним з чотирьох новоутворених в результаті поділу юридичних осіб.

Відповідно до витягу із Статуту НДІГІДРОПРИВОД у формі ТОВ є правонаступником ЗАТ Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут промислових гідроприводів та гідро автоматики «НДІГІДРОПРИВОД».

Частиною 4 статті 59 Господарського кодексу України встановлено, що у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних частинах до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок його поділу.

Згідно з частиною 5 статті 107 Цивільного кодексу України якщо правонаступниками є кілька юридичних осіб і точно визначити правонаступництво щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, не можливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася.

Таким чином, відповідно до вказаних положень законодавства та до установчих документів ЗАТ «НДІГІДРОПРИВОД» - ТОВ НДІ ГІДРОПРИВОД у формі ТОВ не є правонаступником жодних інших зобов'язань, крім тих, що зазначені в установчих документах та Розподільчому балансі.

Згідно рішення Господарського суду Харківської області по справі № 27/170-03 від 10.06.2003, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2003, прокурором Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі УПФУ не доведено, що саме ЗАТ «НДІГідропривод» має обов'язок щодо відшкодування виплачених пенсій колишнім працівникам ВАТ «НДІгідропривод» Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут промислових гідпроприводів та гідроавтоматики.

Нормами статті 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи, що позивачем не доведено обов'язку НДІГІДРОПРИВОД у формі ТОВ сплачувати на його користь різницю між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України «По наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаним висновком і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

ухвалив:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: