Ухвала суду № 55513919, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/27583/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях про визнання дій та рішень протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору за роздрукування технічного запису судових засідань.

У касаційній скарзі ставиться питання про зміну ухвали суду апеляційної інстанції, скасування ухвали суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору за роздрукування технічного запису судових засідань, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що питання про звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення може бути вирішено до ухвалення судового рішення, однак враховуючи те, що судове рішення у вказаній справі вже ухвалено, то позивачка не може бути звільнена від сплати судового збору за роздрукування технічного запису судових засідань.

Проте погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна з таких підстав.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ст.1 Закону України «Про судовий збір»).

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» об'єктом справляння судового збору є, зокрема, подання до суду заяви про видачу судами документів.

Згідно підп. 3 п. 4 ч. 2 ст. 4 цього Закону (у редакції, чинній на час подання заяви) за роздрукування технічного запису судового засідання ставка судового збору становить 5 гривень за кожний аркуш тексту на папері формату А4.

Частиною 1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.2 цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, виходячи з системного аналізу зазначених норм, суд враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, в тому числі й за роздрукування технічного запису судового засідання, не тільки до ухвалення судового рішення.

Проте суди першої та апеляційної інстанції цих вимог Закону не врахували та дійшли помилкових висновків, що звільнення від сплати судового збору чи його зменшення в залежності від майнового стану сторони можливе лише до ухвалення судового рішення у справі. Такі висновки судів не ґрунтуються на правильному застосуванні норм Закону України «Про судовий збір».

Необхідно зазначити, що законодавець визначив право (суд може), а не обов'язок суду звільнити сторону від сплати судового збору чи зменшити його розмір в залежності від майнового стану особи. Проте Кодекс адміністративного судочинства України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи у клопотанні про звільнення від сплати судового збору за роздрукування технічного запису судових засідань позивачка просила звільнити її від сплати судового збору з підстав тяжкого майнового стану та на підтвердження цього надала документи, які, на її думку, підтверджують скрутний майновий стан.

Проте суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обмежившись лише помилковим висновком про неможливість вирішення питання про звільнення від сплати судового збору після ухвалення судового рішення, не вирішив клопотання позивачки, всупереч вимог ст.76 КАС України належним чином не перевірив її доводи про те, що у зв'язку із тяжким майновим станом вона не в змозі сплатити судовий збір, та не навів у рішенні мотивів, з яких відхилив ці доводи.

Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували, що за змістом ч.2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд, враховуючи майновий стан сторони, може, крім звільнення від оплати судового збору, зменшити розмір судового збору, якщо прийде до висновку, що судовий збір у повному обсязі особа через майновий стан сплатити не в змозі. При поданні заяви про роздрукування технічного запису судових засідань, ОСОБА_4 просила звільнити або зменшити розмір судового збору з посиланням на свій майновий стан. Проте і це клопотання позивачки залишилося не вирішеним судами.

Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 1 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій порушили вищенаведені норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконних ухвал, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк