Ухвала суду № 55513842, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року м. Київ К/9991/76584/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., при секретарі:Буденку В.В.,за участю ОСОБА_5, - представника позивача, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Агробізнесінвест» до Державної виконавчої служби України, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Хомишина Юрія Борисовича про скасування постанови, за касаційною скаргою ТОВ «Агробізнесінвест» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року, -

встановив:

У жовтні 2011 року ТОВ «Агробізнесінвест» звернулося в суд з позовом, у якому просило скасувати постанову від 7 жовтня 2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору, прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Хомишиним Ю.Б. (ВП № 24904763).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року, у задоволенні позову ТОВ «Агробізнесінвест» відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Агробізнесінвест» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 7 жовтня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) Банк «БІГ Енергія» та ТОВ «Агробізнесінвест» укладено договір кредитної лінії № 01/02-10-2008, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у формі безвідкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 15000000 гривень. Термін повного повернення кредиту, з урахуванням додаткової угоди від 30 листопада 2009 року № 1 до вказаного договору, - 28 вересня 2010 року. У забезпечення зобов'язань позичальника за цим договором банком прийнято заставу належного йому майна, що визначено у пункті 2.1 договору.

30 листопада 2009 року між ВАТ Банк «БІГ Енергія» та ТОВ «Агробізнесінвест» укладено договір іпотеки.

11 січня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко О.І. вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 30, про звернення стягнення на нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ «Агробізнесінвест», а саме: зерносушильний комплекс, розташований за адресою: Черкаська область, селище Драбів, вулиця Суворова, будинок 39, до складу якого входить: зерносушарка, позначена на плані номером « 2»; завальна яма, позначена на плані номером « 3»; норійний приямок, позначений на плані номером « 4»; бункер охолоджувач, позначений на плані номером « 5»; бункер охолоджувач, позначений на плані номером « 6»; бункер вивантаження, позначений на плані номером « 7»; протипожежна стіна, позначена на плані номером « 8», та за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначених вище об'єктів нерухомості, задоволення вимог ВАТ Банк «БІГ Енергія» на загальну суму 18780791,05 гривень.

4 березня 2011 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Хомишиним Ю.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 24904763) з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щадко О.І. Одночасно боржнику встановлено семиденний строк з моменту отримання даної постанови для добровільного виконання та повідомлено останнього, що у разі невиконання рішення у вказаний строк його буде виконано у примусовому порядку зі стягненням виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Належне боржнику майно (предмет іпотеки) було описано та арештовано, відповідно до акту опису й арешту майна від 5 травня 2011 року, оцінено (ринкова вартість відповідно до висновку ТОВ «Оціночна компанія «Вега» з незалежної оцінки вартості нерухомого майна станом на 4 липня 2011 року становила 250000 гривень без урахування податку на додану вартість) і реалізовано у відповідності до протоколу ТОВ «Торговий дім Укрспецреалізація» № 1-00013 проведення прилюдних торгів по реалізації майна, яке належить ТОВ «Агробізнесінвест», від 23 вересня 2011 року. Ціна продажу нерухомого майна - 255000 гривень без урахування податку на додану вартість. Кошти в розмірі 229500 гривень перераховані переможцем прилюдних торгів (ТОВ «Біатрикс Енерджи») на рахунок Державної виконавчої служби України, з них: 206550 гривень - стягувачеві як часткове погашення заборгованості; 22950 гривень - на користь держави в якості погашення виконавчого збору (платіжні доручення від 26 жовтня 2011 року).

7 жовтня 2011 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Хомишиним Ю.Б. на підставі статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1878079,11 гривень, мотивуючи тим, що позивач у наданий для добровільного виконання строк не виконав виконавчий напис.

Постановою державного виконавця від 7 листопада 2011 року (ВП № 24904763) повернуто стягувачеві вказаний виконавчий документ та виділено в окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 7 жовтня 2011 року.

Позивач, вважаючи постанову про стягнення з нього виконавчого збору від 7 жовтня 2011 року незаконною, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом № 606-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу статті 11 Закону № 606-XIV на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами частини 2 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 27 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як свідчать матеріали справи, постанова про відкриття виконавчого провадження від 4 березня 2011 року ВП № 24904763 та документ, на підставі якого здійснювалось виконавче провадження, позивачем не оскаржувалися.

За змістом частини 1 статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

У відповідності до вимог статті 32 Закону № 606-XIV заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

З огляду на те, що боржнику - TOB «Агробізнесінвест» відповідно до постанови про відкриття виконаного провадження від 4 березня 2011 року було надано семиденний строк для добровільного виконання виконавчого напису нотаріуса, однак такий ним у встановлений для цього строк не виконано, а відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження вжито заходів з примусового його виконання, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Хомишиним Ю.Б. правомірно на підставі статті 28 Закону № 606-XIV винесено постанову від 7 жовтня 2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року прийняті з додержанням норм права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнесінвест» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнесінвест» до Державної виконавчої служби України, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Хомишина Юрія Борисовича про скасування постанови - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.