Ухвала суду № 55513803, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м. Київ К/800/29181/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Іваненко Я.Л.,

Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Рівненського об'єднаного міського військового комісаріату Рівненської області про визнання протиправними дій та визнання нечинним рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Рівненського об'єднаного міського військового комісаріату Рівненської області про визнання протиправними дій відповідача щодо вручення позивачу повістки за військово-обліковою спеціальністю 340 002 (військова психологія) з вимогою з'явитись 01.02.2015р. на 08 год. 00 хв. для відправки в складі команди; визнання нечинним рішення відповідача щодо відправки позивача в складі команди за військово-обліковою спеціальністю 340 002 (військова психологія) та вимогу до нього з'явитись до відповідача 01.02.2015р. на 08 год. 00 хв.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.02.2015р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії відповідача по врученню позивачу повістки та його рішення про відправку позивача в складі команди в розпорядження начальника Військового інституту Київського Національного університету ім.Т.Г.Шевченка для перепідготовки за військово-обліковою спеціальністю 340 002 узгоджуються з вимогами чинного законодавства, зокрема, Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII (далі - Закон №2232), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Так, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України; військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною ж 9 вказаної статті встановлено, що щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які в добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Згідно з п.1 та п.3 Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015р. №15/2015, затвердженого Законом України №113-VIII від 15.01.2015р., оголошено протягом 2015 року часткову мобілізацію та здійснено призов військовозобов'язаних і резервістів.

Частиною 1 статті 39 Закону №2232 передбачено, що призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно ж до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII громадяни зобов'язані, зокрема з'являтися за викликом до військових комісаріатів (військовозобов'язані Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України та положеннями про проходження військової служби та служби у військовому резерві громадянами України (ч.6 ст.6 Закону №2232).

За змістом ч.10 ст.2 Закону №2232 перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України.

Наказом Міністерства оборони України від 12.12.2013р. №860 затверджено Перелік відповідності військово-облікових спеціальностей осіб офіцерського складу спеціальностям та спеціалізаціям підготовки військових фахівців тактичного рівня, відповідно до якого військово-облікова спеціальність 850 300 відповідає спеціальності підготовки «Правознавство» та спеціалізації підготовки «Юрисконсультська робота», 340 002 - спеціальності підготовки «Психологія», спеціалізації підготовки «Військова психологія».

Пунктом 216 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008 (далі - Положення №1153), передбачено, що на військову службу за призовом осіб офіцерського складу в разі потреби за наказом Міністра оборони України призиваються офіцери запасу на строк, у кількості і за військово-обліковими спеціальностями, визначеними Міністром оборони України. Початком проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу є день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату.

За змістом п.217 Положення №1153 офіцери, призвані на військову службу, направляються у розпорядження відповідних командирів (начальників), які мають право призначати їх на посади, та переміщуються по службі на підставах і в порядку, визначених цим Положенням.

Відповідно до п.п.1 п.81 Положення №1153 призначення на посади осіб офіцерського складу за призовом здійснюється посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців, яка затверджується Міністром оборони України.

Згідно з п.83 Положення №1153 військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю та набутим досвідом служби. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка).

Отже, у разі потреби призначення військовослужбовця на посаду за новою спеціальністю, його направляють на підготовку (перепідготовку) для подальшого проходження служби згідно здобутої спеціальності.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку офіцерів запасу Рівненського об'єднаного міського військового комісаріату Рівненської області як молодший лейтенант за військово-обліковою спеціальністю (ВОС) 850300.

31.12.2014р. ОСОБА_4 (команда №524, ВОС 850300) надійшла повістка з вимогою з'явитись 05.01.2015р. до Рівненського об'єднаного міського військового комісаріату Рівненської області.

Після явки до військкомату позивач був направлений на проходження медичного огляду, за наслідками проходження якого отримав довідку військово-лікарської комісії від 21.01.2015р. з висновком про його придатність до військової служби.

22.01.2015р. ОСОБА_4 вручена повістка з вимогою з'явитись 01.02.2015р. для відправки в складі команди №В-0777 в розпорядження начальника Військового інституту Київського Національного університету ім.Т.Г.Шевченка для перепідготовки за військово-обліковою спеціальністю 340 002.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність дій відповідача по врученню позивачу повістки та відправці його в складі команди в розпорядження начальника Військового інституту Київського Національного університету ім.Т.Г.Шевченка для перепідготовки за військово-обліковою спеціальністю 340 002, а отже й про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Зокрема, посилання позивача на необхідність застосування до спірних у даній справі відносин приписів ч.5 ст.11 Закону №2232 (згідно з якою громадянам України, які здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу, присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу й у разі потреби вони за наказом Міністра оборони України можуть бути призвані для проходження військової служби осіб офіцерського складу) та п.п.3 п.51 Положення №1153 (за змістом якого первинне військове звання молодшого лейтенанта запасу присвоюється військовозобов'язаним, які не проходили військову службу, і жінкам, якщо вони здобули повну вищу освіту за спеціальністю, спорідненою з відповідною військово-обліковою спеціальністю, за результатами атестування осіб до офіцерського складу, які перебувають у запасі, з урахуванням потреби в офіцерах такої спеціальності, за переліком військово-облікових спеціальностей, який визначається Міністерством оборони України) не можуть бути взяті до уваги, оскільки останніми регулюються питання порядку присвоєння первинного військового звання офіцера запасу й не стосуються випадку направлення військовослужбовця на підготовку (перепідготовку) для подальшого проходження служби згідно здобутої спеціальності.

Керуючись ст.ст.210,220,222,223,224,230,231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Пасічник С.С.

Іваненко Я.Л.

Тракало В.В.