Ухвала суду № 55513681, 28.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року м. Київ К/800/43368/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Сороки М.О.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі № 813/2541/14 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області третя особа ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, третя особа ОСОБА_3, в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо неналежного реагування на самочинне будівництво третьою особою ОСОБА_3 всупереч судовим рішенням стін та перегородок на горищі у буд. АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача перевірити та у випадку встановлення порушень, зафіксувати захоплення ОСОБА_3 частини горища приєднаного до моєї квартири на підставі розпорядження Галицької адміністрації; направити третій особі відповідний припис про демонтаж зазначених стін і перегородок, а у разі його невиконання, звернутися з відповідним позовом до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач неодноразово, зокрема, 29.06.2011р., 06.01.2012р., 11.01.2012р. та 09.01.2013р. звертався до Інспекції листами з приводу самочинного ведення будівництва стін та перегородок на горищі ОСОБА_3 всупереч судових рішень. Вважає, що Інспекція всупереч вимог ст. 38 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" ухиляється від виконання покладеного на неї законом обов'язку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звертався до Інспекції із заявами від 29.06.2011р., 06.01.2012р., 11.01.2012р. та 09.01.2013р. з приводу самочинного ведення будівництва стін та перегородок на горищі будинку по АДРЕСА_1; вказані будівельні роботи проводилися третьою особою ОСОБА_3

У відповідь на вказані звернення, Інспекцією скеровані позивачу відповіді №7/13-06-4540 від 19.07.2011р., № 7/13-6-856 від 10.02.2012р., № 7/13-6-1867 від 01.04.2012р., № 7/13-6-819 від 08.02.2013р.

Окрім цього, за зверненнями позивача Інспекцією була проведена перевірка дотримання ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої складено Акт перевірки № 81Г від 21.03.2012р.

Також під час розгляду справи позивач подав до Інспекції повідомлення про правопорушення в будівництві, яке датоване 29.03.2013р.

За результатами розгляду цього повідомлення Інспекцією складений Акт перевірки №59-Г від 12.06.2013р. та скеровані на адресу заявника відповіді № 7/13-6-3012 від 29.05.2013р. та № 7/13-6-3262 від 12.06.2013р.

Зі змісту заявленого позову вбачається, що фактично позивач оскаржує бездіяльність Інспекції, яка полягає в ухиленні від виконання нею функцій згідно з вимогами статті 38 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності"; що полягає у невжитті заходів для припинення самовільного будівництва та реконструкції на горищі будинку по АДРЕСА_1, яким заподіяна шкода квартирі позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що Інспекція діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМ України № 553 від 23.05.2011р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням:

1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акту перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції (пп.16-18 цього Порядку).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;

Отже, чинним законодавством чітко визначена компетенція відповідача та конкретний перелік умов, за яких останній вправі видавати приписи суб'єктам містобудування.

На виконання цих вимог та на підставі звернень позивача була проведена позапланова перевірка дотримання ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, під час проведення реконструкції квартири по АДРЕСА_1.

Проведеною перевіркою встановлена реєстрація ОСОБА_3 декларації про початок виконання будівельних робіт з перепланування вищевказаної квартири з розширенням за рахунок частини простору горища та влаштування тераси. На час проведення перевірки будівельні роботи виконувалися згідно затвердженої проектної документації. Третьою особою представлено перелік документів, на підставі яких зареєстрована декларація №ЛВ 08211005865 від 15.06.2011р.

Декларація подана особою замовника відповідно до ст.34 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМ України № 466 від 13.04.2011р.

Декларація про початок виконання будівельних робіт зареєстрована Інспекцією на підставі наказу на проведення технічного нагляду № 07/06/7-т.н. від 07.06.2011р., наказу № 1 від 10.06.2011р. про відповідальних осіб за виконання робіт; ліцензії підрядника серія АВ №515039 від 13.04.2010р., наказу № 25 від 26.08.2011р. про відповідальних осіб проектувальника, ліцензії проектної організації серії АВ № 513527 від 05.07.2010р., наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради № А 162 від 30.05.2011р. При цьому, замовником цих робіт була ОСОБА_3, генпідрядником - ДП „Енергомонтаж-вентиляція-Львів", а проектною організацією виступав ДНДПВІ „НДІ Проектреконструкція".

Оскільки у даному випадку у замовника будівництва є наявною зареєстрована декларація про початок будівельних робіт, вказані роботи проводилися у відповідності до затвердженої проектної документації та згідно містобудівного законодавства, тому у відповідача були відсутні правові підстави для видання припису третій особі на підставі ст.41 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності".

Щодо доводів позивача про наявність самовільного будівництва та відсутності відповідних заходів зі сторони відповідача суди вірно зазначили, що відповідно до ст.38 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкту, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкту є інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якої прийнято відповідне рішення суду.

У зв'язку з тим, що на об'єкті будівництва з реконструкції квартири по АДРЕСА_1 не було виявленого жодного факту самовільного будівництва або істотного порушення будівельних норм, тому умови для вжиття відповідачем заходів згідно ст.38 вказаного Закону були відсутніми.

Посилання позивача на недостовірність поданих третьою особою документів, відсутність згоди всіх мешканців будинку на проведення робіт на горищі будинку, заподіяння будівельними роботами шкоди квартирі позивача та інші обставини виходять за межі компетенції відповідача, а відтак їх вирішення здійснюється в судовому порядку.

Крім того судами встановлено, що на всі письмові звернення позивача відповідачем у встановлені строки надавалися обґрунтовані відповіді; згідно цих звернень була проведена відповідна перевірка, а тому посилання позивача на допущену бездіяльність зі сторони Інспекції спростовуються фактичними обставинами та матеріалами справи.

У відповідача були відсутніми правові підстави для винесення третій особі припису або звернення до суду із відповідним позовом про знесення самовільного будівництва.

Також судами встановлено, що Інспекцією зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації, що підтверджує відповідність закінченого будівництвом об'єкту проектній документації, вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил. ОКП ЛОР „БТІ і ЕО" 10.04.2012р. внесені зміни до матеріалів технічної інвентаризації, складений паспорт на приватизовану квартиру АДРЕСА_1 (згідно наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР №1627-Ж-Г від 13.07.2012р., Свідоцтво про право власності НОМЕР_1).

Судами вірно не взяті до уваги доводи позивача про наявність судового рішення (ухвали Галицького районного суду м. Львова від 24.06.2011р.) про заборону в частині проведення робіт по АДРЕСА_1, а саме: по ремонту і заміні дахових конструкцій та покрівлі, оскільки остання скасована ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21.11.2011р. у справі №22-ц-4612/11, згідно з якою скасована вказана ухвала в частині заборони на проведення робіт по ремонту і заміні дахових конструкцій та покрівлі по АДРЕСА_1, оскільки зберігається загроза від природних опадів не тільки для квартири ОСОБА_3, але й інших помешкань, у тому числі розташованих під її квартирою.

Отже, здійснювані ОСОБА_3 будівельно-монтажні роботи по ремонту і заміні дахових конструкцій та покрівлі по АДРЕСА_1 у період з 24.06.2011р. по квітень 2012р. та будівельно-монтажних робіт по реконструкції квартири з розширенням за рахунок частини простору горища та влаштування тераси за адресою: АДРЕСА_1 у період з 31.01.2012р. по квітень 2012р. виконувалися за відсутності судових заборон.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог, оскільки інспекція діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:помічник судді