Ухвала суду № 55513661, 20.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року м. Київ К/800/47393/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Рибченка А.О., Лосєва А.М.,

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 по справі №820/3441/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстройсервіс» до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстройсервіс» до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.04.2013 №0000772201, від 10.04.2013 №0000762201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 644879,00грн., з яких 515903,20грн. - основний платіж, 128975,80грн. - штрафні (фінансові) санкції. В задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2013 №0000762201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 2898,500грн., з яких 2318,80грн. - основний платіж, 579,70грн. - штрафні (фінансові) санкції - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 17.09.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25.09.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.2 та 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстройсервіс» своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.2, 138.8 статті 138 з урахуванням підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 518222,00грн.; пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, підпункту 4.6.7 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 84162,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно не відображено безнадійну кредиторську заборгованість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Петроль-1» у сумі 11041,62грн. до складу інших доходів у І кварталі 2012 року та безнадійну кредиторську заборгованість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М» у сумі 2060482,00грн. до складу інших доходів у ІІІ кварталі 2012 року.

Крім того, податковим органом зроблено висновок про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфакт-плюс», Приватним підприємством «Інтермитсервіс», Підприємством «Ал'яна ХОО ВОІ СОІУ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клінта» з огляду на відсутність належним чином оформлених документів, які підтверджують виконання зобов'язань за договорами та недоведеність зв'язку витрат по операціям з придбання консультаційних, логістичних та юридичних послуг у вказаних контрагентів з господарською діяльністю позивача.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби складено акт від 18.03.2013 №1053/22.1-07/30512454 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 10.04.2013 №0000762201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 647778,00грн., у тому числі основний платіж - 518222,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 129556,00грн.;

від 10.04.2013 №0000772201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 126243,00грн., у тому числі основний платіж - 84162,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 42081,00грн.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Щодо висновку податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток у зв'язку з не віднесенням безнадійної кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М» у сумі 2060482,00грн. до складу інших доходів у ІІІ кварталі 2012 року, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М» укладено договір про виконання робіт, а саме: позивач зобов'язується виконати завантаження та перевезення ґрунту, демонтаж конструкцій по вулиці Корчагінців в місті Харкові. На виконання умов даного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М» 23.07.2008 перераховано позивачу кошти в сумі 2030482,00грн. Додатковою угодою від 01.08.2008 пункт 5.2. зазначеного договору змінено та викладено в наступній редакції: «виконавець зобов'язується почати роботи 05.12.2012»

Також, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М» укладено договір купівлі-продажу від 07.07.2009 №02/07-09, згідно якого позивач зобов'язується поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М» цеглу керамічну рядову на загальну суму 150000,00грн. На виконання умов даного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М» 23.07.2008 перераховано позивачу кошти в сумі 30000,00грн. Додатковою угодою від 30.01.2009 пункт 9.1 зазначеного договору змінено та викладено в наступній редакції: «договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2013, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору.

Згідно з підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу безнадійна заборгованість - це, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до підпункту 135.5.4. пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи - є доходами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з пунктом 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що сторонами у вищезазначених додаткових угодах визначено строки виконання зобов'язань (відлік строку виконання по першому договору розпочався 05.12.2012, а по другому строк виконання встановлений до 31.12.2013), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що строк позовної давності за договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М» не сплинув, а тому у позивача відсутня безнадійна заборгованість перед контрагентом.

За таких обставин, висновки податкового органу про наявність у позивача обов'язку віднести до складу інших доходів у ІІІ кварталі 2012 року суму попередньої оплати за товари та послуги у розмірі 2060482,00грн. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М» є безпідставними.

Щодо висновку податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфакт-плюс», Приватним підприємством «Інтермитсервіс», Підприємством «Ал'яна ХОО ВОІ СОІУ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клінта» колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфакт-плюс», Приватним підприємством «Інтермитсервіс», Підприємством «Ал'яна ХОО ВОІ СОІУ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клінта», що підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем договорами від 01.11.2012 №953, від 01.06.2012 №01/06/12, від 03.01.2012 №04/01, від 25.06.2012 №25/06-12юр, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (а.с. 86, 98-105, 122-125, 134), звітами про надання консультаційних послуг та логістичних послуг, факт проведення оплати підтверджується випискою з рахунку позивача.

Вимога податкового органу щодо надання саме економічного обґрунтування впливу отриманих послуг на фінансову діяльність товариства (позитивний результат) не ґрунтується на Законі.

Придбання у контрагентів консультаційних, логістичних та юридичних послуг у здійснювалося позивачем з метою забезпечення ведення власної господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстройсервіс», зокрема, для організації перевезення вантажів та юридичного супроводу діяльності позивача.

Відтак, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Натомість, податковою інспекцією не наведено жодних доводів щодо наявності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстройсервіс» ознак неправомірних дій.

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції судових рішень у межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 10.04.2013 №0000772201 та податкового повідомлення-рішення від 10.04.2013 №0000762201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 644879,00грн. - є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 по справі №820/3441/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ А.О. Рибченко

___ А.М. Лосєв