Ухвала суду № 55513636, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2016 р. м. Київ К/800/25140/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Мороза В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року

у справі № 338/1951/14-а (876/1130/15)

за позовом ОСОБА_2

до управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

18.12.2014 ОСОБА_2 звернувся до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі -УПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12.01.2015 адміністративний позов ОСОБА_2 до УПФУ про визнання неправомірними дій щодо не включення пільгового обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі в частині вимог за періоди з 17.06.2014 по 18.06.2014 залишено без розгляду.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12.01.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015, позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову УПФУ та зобов'язано провести перерахунок пенсії ОСОБА_2, зарахувавши в пільговому обчисленні період роботи з 30.08.1979 по 01.03.1983, з 02.03.1983 по 12.03.1993, з 15.03.1993 по 02.12.1997, як трудовий стаж, зароблений в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців. Зобов'язано УПФУ зробити перерахунок пенсії, що виплачується ОСОБА_2 з врахуванням пільгового стажу з 18.06.2014.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, УПФУ оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач працював у період з 30.08.1979 по 01.03.1983 інженером-технологом, старшим інженером-технологом «Уренгойської нафторозвідувальної експедиції», яка в 1982 році була перейменована на «Уренгойську нафтогазорозвідувальну експедицію». У період з 02.03.1983 по 12.03.1993 працював на різних інженерно-технічних роботах об'єднання «Уренгойнафтогазгеологія». З 15.03.1993 по 02.12.1997- начальник екологічного відділу Української нафтогазорозвідувальної експедиції глибокого буріння об'єднання «Західукргеологія», де працював вахтовим методом.

Довідкою виданою ВАТ «Уренгойнафтогазгеологія» від 21.12.2010 №1325 підтверджується факт роботи позивача в смт. Уренгой Тюменської області Ямало-Ненецького автономного округу в період з 30.09.1979 по 02.12.1997, яка уточнює особливий характер праці чи умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії.

Архівною довідкою про заробітну плату від 09.08.2010 № 2321 визначено заробітну плату ОСОБА_2 за період з березня 1993 року по липень 1997 року включно.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 № 1029 Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області відноситься до районів Крайньої Півночі.

З 22.03.2011 ОСОБА_2 отримує пенсію за віком.

Позивач звернувся до УПФУ із заявою про надання інформації про те, чи було враховано при нарахуванні пенсії пільгове обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі.

Листом УПФУ від 29.09.2014 №4518/03 позивача повідомлено про те, що пільгове обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі проводиться у півтора кратному розмірі при пред'явленні строкових трудових договорів або документів, що підтверджують їх укладання, передбачених законодавством.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відмова відповідача в перерахунку пенсії з врахуванням пільгового стажу є неправомірною та враховуючи відомості трудової книжки та архівних довідок, що підтверджують стаж роботи та отримувані пільги під час роботи позивача в районі Крайньої Півночі, є достатньо підстав для зарахування до пільгового трудового стажу періоди роботи з 30.08.1979 по 01.03.1983, з 02.03.1983 по 12.03.1993, з 15.03.1993 по 02.12.1997 з розрахунку за кожний рік - один рік і шість місяців.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись з вище вказаними висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі та вважає їх передчасними з огляду на таке.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - указ 26.09.1967), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування пільг до осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - постанова № 148), Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - указ від 10.02.1960).

Указом від 10.02.1960 передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплата надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплата різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 14).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 № 530/П-28.

Абзацом першим пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.12.1987 № 794/33-82 встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 14 Указу від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26.09.1967.

Таким чином, пільги передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

З огляду на викладене на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1- 4 Указу від 10.02.1960, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що період роботи позивача з 15.03.1993 по 02.12.1997, який працював вахтовим методом додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

За вказаних обставин адміністративний позов ОСОБА_2 до УПФУ про визнання неправомірними дій щодо не включення пільгового обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі в частині позовних вимог за періоди з 15.03.1993 по 02.12.1997 задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 № 21-3950а15.

Відповідно до положень частини першої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У той же час, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на таке.

Судами попередніх інстанцій, під час розгляду справи не було встановлено, чи працював ОСОБА_2 у періоди з 30.08.1979 по 01.03.1983, з 02.03.1983 по 12.03.1993 в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі вахтовим методом.

На вказані обставини суди попередніх інстанцій не звернули уваги та не надали їм належної правової оцінки.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року в цій справі скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій щодо не включення пільгового обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі в частині позовних вимог за періоди з 15.03.1993 по 02.12.1997 відмовити.

Справу в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій щодо не включення пільгового обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі за періоди з 30.08.1979 по 01.03.1983, з 02.03.1983 по 12.03.1993 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.