Ухвала суду № 55513634, 20.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2016 р. м. Київ К/9991/74310/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Рибченка А.О., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Титенко М.П.,

прокурора Чубенка В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 по справі №2а-1870/7415/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотекс-спецмонтаж-плюс» до Державної податкової інспекції в місті Суми, за участю прокуратури Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотекс-спецмонтаж-плюс» до Державної податкової інспекції в місті Суми, за участю прокуратури Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.08.2011 №0001092305/0/61583 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2738,75грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 684,69грн. та від 02.08.2011 №0001102305/0/61587 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2190,93грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 547,73грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2011 №0001092305/0/61583 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 22273543,56грн., №0001102305/0/61587 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8892785,54грн. та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.08.2011 №0001092305/0/61583 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 22273543,56грн., №0001102305/0/61587 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8892785,54грн. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби 23.11.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.01.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частини першої та п'ятої статті 203, статті 204, частини першої та другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Сумах Сумської області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотекс-спецмонтаж-плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 17944392,00грн.; підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 8981975,00грн.

За висновками податкового органу позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Леміш-Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Метро МТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Лія-Трейд», валові витрати та податковий кредит за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Преміум-Пласт» з огляду на нікчемність правочинів укладених ними.

Крім того, за висновками відповідача підприємством безпідставно не було включено до валового доходу суму безповоротної фінансової допомоги в сумі 13880997,75грн., оскільки позивачем за поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Тригатон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум-Пласт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агродельта» товари (роботи, послуги) розрахунок здійснено простими короткостроковими векселями строк погашення по яких у 2010 році закінчився з огляду на ліквідацію кредиторів.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Сумах Сумської області складено акт від 13.07.2011 №5380/2305/32779006/75 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.08.2011 №0001092305/0/61583, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 22276967,00грн., у тому числі основний платіж - 17944392,00грн., штрафна санкція - 4332575,00 грн.; від 02.08.2011 №0001102305/0/61587, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 11227469,00грн., в тому числі основний платіж - 8981975,00грн., штрафна санкція - 2245494,00грн.

Щодо висновку податкового органу про не включення позивачем до валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги в сумі 13880997,75грн. колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач має кредиторську заборгованість по векселям, виданим Товариству з обмеженою відповідальністю «Тригатон» 02.03.2009, Товариству з обмеженою відповідальністю «Агродельта» 26.02.2010 та Товариству з обмеженою відповідальністю «Преміум-Пласт» 12.04.2010, 31.05.2010, державна реєстрація яких припинена.

Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Відповідно до статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Статтею 34 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією від 07.06.1930, ратифікованого Законом України від 06.07.1999 №XIV, передбачено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Згідно зі статтею 70 вищезгаданого Уніфікованого Закону, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Таким чином, допустима дата пред'явлення простого векселя із строком платежу за пред'явленням до погашення складає 1 рік від дати його складання, з якої починається сплив строку позовної давності, що складає 3 роки.

Разом з тим, зобов'язання, яке випливає з векселя, можу бути припинене з інших підстав, передбачених главою 50 Цивільного кодексу України, зокрема, у разі ліквідації юридичної особи (боржника, кредитора) (стаття 609 Цивільного Кодексу України).

Тобто, для правильного вирішення справи та встановлення чи виник у позивача обов'язок віднести до складу валового доходу суми за векселями, виданими Товариству з обмеженою відповідальністю «Тригатон», Товариству з обмеженою відповідальністю «Агродельта» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Преміум-Пласт», необхідно було встановити чи передавалися відповідні векселі вказаними кредиторами третім особам, тобто чи можуть такі векселі бути пред'явленими до виконання після ліквідації кредиторів.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначене залишено поза увагою, відповідні обставини встановлено не було, у зв'язку з чим суди дійшли передчасного висновку щодо обов'язку позивача включити 13880997,75грн. заборгованості за векселями до складу валового доходу.

Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Проте, судами попередніх інстанцій зазначені вище вимоги процесуального законодавства не виконано.

Щодо висновку податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Леміш-Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Метро МТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Лія-Трейд», валових витрат та податкового кредиту за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Преміум-Пласт», колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Разом з тим, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з контрагентами, судами не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідним контрагентом, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, не встановлено обставин справи щодо наявності чи відсутності погодження замовником будівельних робіт залучення позивачем субпідрядників, не надано оцінки доводам відповідача щодо проведення будівельних робіт працівниками позивача із оформлення проведення відповідних робіт контрагентами.

Таким чином, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 по справі №2а-1870/7415/11 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ А.О. Рибченко

___ А.М. Лосєв