Ухвала суду № 55513620, 20.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2016 р. м. Київ К/9991/21382/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Рибченка А.О., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Титенко М.П.,

прокурора Чубенка В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Прокуратури Одеської області та Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 по справі №2а-9976/10/1570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логопарк Хаджибей» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області, за участю Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення прокурора, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логопарк Хаджибей» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області, за участю Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 №0002141502/0.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Прокуратура Одеської області та Державна податкова інспекція у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби 19.03.2012 звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.03.2012 прийняв їх до свого провадження.

В касаційній скарзі Прокуратура Одеської області просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Прокуратура Одеської області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема підпунктів 7.7.2, 7.7.4, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.12.2 пункту 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема підпункту 5.12.2 пункту 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття провадження із визнанням судових рішень такими, що втратили законну силу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Одеської області проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Логопарк Хаджибей» щодо правильності визначення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.7.2, 7.7.4, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми, що за результатами звітного періоду підлягає відшкодуванню платнику податку з бюджету на 3252760,00грн.

Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що при складанні декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, в порушення підпункту 5.12.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість товариством не заповнена у Додатку №2 до податкової декларації з податку на додану вартість «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у графі 4 «Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування» (переноситься до р. 2 розрахунку бюджетного відшкодування), тобто не вказана сума, яка фактично сплачена отримувачем товарів(послуг).

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Одеської області складено акт від 20.08.2010 №1565/1502 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 №0002141502/0, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 3252760,00грн.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне виконання умов договорів з контрагентами та факт сплати позивачем сум податку на додану вартість у ціні товару (послуг) податковим органом не заперечується та підтверджується належними первинними документами.

Посилання відповідача на порушення товариством порядку заповнення графи 4 форми додатку 2 до декларації з податку на додану вартість, а саме довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, обґрунтовано відхилено судами оскільки при правильному заповненні самої декларації та розрахунку бюджетного відшкодування така помилка не позбавляє платника податку права на бюджетне відшкодування у порядку, визначеному пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій та не вказала на обставини, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту та права на з'явлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 №0002141502/0 є правильним.

Разом з тим, згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до нього внесено запис від 16.10.2012 за №10701170019041860 про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Логопарк Хаджибей» (ідентифікаційний код 35452149).

За змістом статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна процесуальна правоздатність визнається за підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств» юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 157 суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до частини другої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Таким чином, припинення підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Логопарк Хаджибей», яке було позивачем у даній справі, є підставою для закриття провадження у справі та визнання, у зв'язку з цим, законних постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 такими, що втратили законну силу.

Керуючись пунктом 5 частини першої статті 157, статтями 160, 210, 211, 220, 221, 223, 228, 230, 231 та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 по справі №2а-9976/10/1570 визнати такими, що втратили законну силу.

Провадження по справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ А.О. Рибченко

___ А.М. Лосєв