Рішення № 55512281, 29.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №753/21135/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/2101/2016 /2014Головуючий у суді першої інстанції: Сирбул О.Ф.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Побірченко Т.І. 29 січня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.

суддів Невідомої Т.О., Барановської Л.В.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності,-

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Дельта Банк» звернулося з позовом, в якому просить в рахунок виконання основного зобов'язання ОСОБА_5 щодо оплати заборгованості у розмірі 2 052 316,15 грн. за Договором про надання споживчого кредиту від 12.12.2007 р. звернути стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом передачі іпотекодержателю предмету іпотеки у власність та визнання на нього права власності за ПАТ «Дельта Банк», а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, предмет іпотеки складається з двокімнатної квартири, загальною площею 56,60 кв.м.; виселити та зняти з реєстрації відповідача та інших осіб, які зареєстровані у вказаній вище квартирі; зобов'язати відповідача передати Банку правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, ключі від вхідних дверей, документи, що характеризують об'єкт нерухомості та інші документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», а також стягнути судові витрати. Посилається на те, що12.02.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_5 був укладений Кредитний договір № НОМЕР_1 на суму 80 000 доларів США із сплатою процентів за користування кредитом із строком повернення до 12.12.2017р.. 08.12.2011р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «УкрСиббанк» передає (відступає) ПАТ«Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до позивача переходить (відступається) право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_5 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. Банк свої зобовязання виконав у повному обсязі, кредит надав, але відповідач свої зобовязання належним чином не виконує, кредит та відсотки в повному обсязі не сплачує, у зв'язку з чим виникла відповідна заборгованість.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзіпредставник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд помилково застосував Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014р., який не діє на відносини іпотеки згідно іпотечного договору, які виникли до набрання ним чинності, оскільки в ньому встановлені норми, які погіршують становище іпотекодержателя, права якого захищені Конституцією України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про іпотеку» та іпотечним договором від 11.12.2007 року. Крім того, суд не встановив, а відповідач не довів, що житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника; відповідач не є особою, на яку поширюється дія закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», і яка не є суб'єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

В судове засідання сторони не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними розписками, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 11267637000, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 80 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком до 12.12.2017 року (т.1 а.с.7-16).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 12.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки №72488, предметом якого є квартира № АДРЕСА_1, загальною площею 56,60 кв.м ( а.с.18-21), право власності на яку за відповідачем зареєстровано 15.06.2007 року.

Судом встановлено, що Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Натомість ОСОБА_5 свої зобов'язання виконує неналежним чином, внаслідок чого станом на 17.11.2014 року в нього виникла відповідна заборгованість у розмірі 133 826,80 дол. США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 2 052 316,15 грн. (а.с. 17).

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2011р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «УкрСиббанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до позивача переходить (відступається) право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.35,36-37).

За умовами п.4.1 іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь - якого зобов'язання за цим договором або будь - якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між ПАТ «Дельта Банк» та відповідачем повністю підпадають під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки спірна квартира є єдиним житлом відповідача, в якій він постійно проживає та згоди на звернення стягнення на вказане майно власник не надавав.

Проте, з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банкабо інша фінансова установа(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умо та вимог - відповідно дор звичаїв ділового оборотуабо інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпоеткодержателя. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ст.12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадян України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.

За змістом ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п.2 ч.1 ст.263 ЦК України).

Відтак мораторій, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій» підлягає відстроченню.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року №6-57цс15, яка згідно ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Враховуючи, що ОСОБА_5 отримав кредит в іноземній валюті під іпотеку житла, загальна площа якого не перевищує 140 кв.м., а також те, що його непогашена заборгованість перед Банком складає 2 052 316,15 грн., колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та ухвалити в цій частині нове про задоволення позову.

При цьому слід зазначити, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій» підлягає відстроченню.

Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року №6-1892 цс15, за змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність в задоволенні позовних вимог в частині виселення та зняття з місця реєстрації ОСОБА_5 та інших осіб, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1, а також витребування від відповідача правовстановлюючих документів на квартиру.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дельта Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 654 грн.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1126763700 від 12 грудня 2007 року в розмірі 133 826,80 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 17 листопада 2014 року становить 2 052 316,15 грн. перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 56,60 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_5, шляхом визнання за іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ:34047020, місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса,36, корп.Б) права власності на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру № НОМЕР_2, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 56,60 кв.м., початкова ціна предмету іпотеки встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 3 654 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

В касаційному порядку може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-

Судді-