Ухвала суду № 55512269, 01.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/3758/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Юзькова О.Л.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Бець О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Беця О.В.,

суддів Дзюбіна В.В., Сокуренка Д.М.,

за участю прокурора Демяненка А.В.,

секретаря судового засідання Сологуб В.І.,

представника ТОВ «СКС» ВойтовичаМ.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «СКС» - адвоката Войтовича М.М. на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ КР ГСУ ФР Державної фіскальної служби України Лисенка О.О., погоджене із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органів фіскальної служби Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Ген6еральної прокуратури України Кричуном В.В., про накладення арешту та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «СКС» (код ЄДРПОУ 36088095) № 2600330593702, в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (МФО 305749), юридична адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17.

Згідно ухвали суду, слідчий суддя, врахувавши наявні підстави вважати, що грошові кошти, які перебувають на рахунку підприємства є предметом кримінального правопорушення, та відповідають критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання слідчого, а саме в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, вказаному слідчим.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції представник ТОВ «СКС» - адвокат Войтович М.М., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.12.2015 року, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в накладенні арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «СКС» (ідентифікаційний код 36088095) № 2600330593702 у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (МФО 305749), місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, представник ТОВ «СКС» вказує на те, що на момент постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали були чинні нові норми КПК України, які регулюють питання накладення арешту на майно, та встановлює абсолютно інші підстави для арешту майна, однак, слідчий суддя, при її постановленні, керувався нормами статті 170 КПК України в редакції, що уже не була чинною, тобто у редакції, яка була чинною до 11.12.2015 р.

Також, апелянт зазначає про те, арешт на майно товариства було накладено безпідставно та всупереч ст. 170 КПК України, з огляду на те, що відносно службових осіб ТОВ «СКС» не порушено жодних кримінальних проваджень, а грошові кошти, які містяться на його арештованому рахунку не є предметом чи доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуті злочинним шляхом, є доходом від вчиненого кримінального правопорушення або отримані за рахунок доходів від вчиненого кримінального правопорушення.

Крім того, представник ТОВ «СКС» звертає увагу суду на те, що слідчий суддя взяв до уваги й безпідставне твердження слідчого про те, що ТОВ «СКС» є «фіктивним» чи «транзитним» суб'єктом господарської діяльності, з огляду на те, що товариство належним чином здійснює господарську діяльність вже понад сім років, та належить до числа підприємств реального сектору економіки, крім того товариство сплачує податки та інші загально обов'язкові платежі до Державного бюджету, на ринку оптової торгівлі в ТОВ «СКС» склалася ділова репутація високого рівня.

Також апелянт вказує на те, що слідчий суддя, в порушення ч. 4 ст. 173 КПК України, не врахував наслідки такого арешту для інших осіб, оскільки, арешт рахунку ТОВ «СКС» призвів до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності товариства та у подальшому призведе до зупинення такої діяльності, з огляду на те, що ТОВ «СКС» не має можливості виплатити заробітну плату своїм 566 працівникам, не має можливості розрахуватися зі своїми контрагентами по чинних грошових зобов'язаннях, що як наслідок призведе до застосування штрафних господарських санкцій по відношенню до ТОВ «СКС», крім того товариство не має можливості здійснювати закупівлю товарів для їх подальшої поставки своїм контрагентам.

Одночасно, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.12.2015 р. В обґрунтування поважності причин пропущення встановленого законом строку на апеляційне оскарження апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику представника товариства, а про наявність оскаржуваної ухвали ТОВ «СКС» стало відомо лише 25.12.2015 р.

Заслухавши доповідь судді, думку представника ТОВ «СКС», який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 18.12.2015 р. було постановлено без виклику особи, які її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу має зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, впровадженні Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України перебувають матеріали кримінального провадження № 32015000000000119 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2015 року, щодо умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а також за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що в період часу з 2014 року по 2015 рік перебуваючи у м. Києві організована група осіб до якої входять ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, спільно із службовими особами підприємств реального сектору економіки, вносили до фінансово-господарської документації неправдиві відомості, щодо обсягів виконаних робіт, отриманих послуг, поставлених товарів, а також їх вартості. Внаслідок створення документальної видимості фінансово-господарських операцій, з використанням рахунків, підконтрольних «фіктивних» та «транзитних» СГД, серед яких TOB "СКС" (36088095) та інші, що використовувались з метою прикриття їх незаконної діяльності та сприяння легальним платникам податків в умисному ухиленні від сплати податків шляхом незаконного формування податкового кредиту з ПДВ, ухилились від сплати податків у сумі понад 5 млн. грн., що є особливо великим розміром.

На думку органу досудового розслідування, вищезазначена злочинна схема забезпечує незаконне виведення безготівкових коштів підприємств реального сектору економіки у тіньовий неконтрольований державою обіг, минаючи при цьому систему оподаткування, що призводить до ненадходження податків до бюджету держави.

Також органом досудового розслідування встановлено, що в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (МФО 305749), який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Леніна, 17, відкриті розрахункові рахунки від імені TOB "СКС" (ЄДРПОУ 36088095), які відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, тобто як такі, що використані, як засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення та є предметом кримінального правопорушення, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України на них може бути накладено арешт, з метою позбавлення, в майбутньому підозрюваного володіти, користуватися та розпоряджатися ними.

16.12.2015 р. старший слідчий з ОВС слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України Лисенко О.О., за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органів фіскальної служби Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України Кричуном В.В., звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на рахунки ТОВ «СКС», які відкриті в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», посилаючи на те, що грошові кошти у безготівкову вигляді на банківському рахунку вказаного товариства відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК України, тобто як такі, що використані як засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення та є предметом кримінального правопорушення, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України на них може бути накладений арешт, з метою позбавлення, в майбутньому, підозрюваного володіти, користуватися та розпоряджатися ними.

18.12.2015 р. ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на грошові кошти у безготівковому вигляді, які містяться на банківському рахунку ТОВ «СКС», з підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки вказані грошові кошти відповідають критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.

Разом з тим, дослідивши обставини кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до помилкового висновку про необхідність в накладенні арешту на грошові кошти, у безготівковому вигляді, які містяться на банківському рахунку ТОВ «СКС» у ПАТ «Банк Кредит Дніпро», а також про те, що вказані грошові кошти є предметом кримінального правопорушення.

Крім того, безпідставним, необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на вимогах закону колегія суддів вважає і висновки слідчого судді про відповідність вказаних у клопотанні слідчого грошових коштів критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.

При цьому слідчий суддя вказаної норми закону не дотримався, оскільки не дивлячись на те, що кримінальне провадження № 32015000000000119 зареєстроване ще 16.06.2015 року, повідомлення про підозру будь-кому , в тому числі й будь-кому із посадових осіб ТОВ «СКС» не вручалося, та кримінальне провадження щодо ТОВ «СКС» не здійснюється, у зв'язку з чим у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно ТОВ «СКС».

Окрім цього, посилання слідчого судді на ту обставину, що вказане майно відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України також не містить під собою правового підґрунтя, оскільки відповідно до вимог чинного кримінального процесуального закону, а саме ст. 170 КПК України (зі змінами від 11.12.2015 р.) взагалі не передбачено відповідності арештованого майна критеріям визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, як підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. Слідчим суддею також не дано належну оцінку тому, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, з огляду на те, що на момент звернення з відповідним клопотанням, слідчим не враховано вимоги чинного кримінального процесуального закону, та не вірно визначено правову підставу для накладення арешту на майно.

Зазначене трактування слідчим суддею належності вказаних грошових коштів до вчинення кримінального правопорушення, в рамках вказаного кримінального провадження, колегія суддів вважає припущенням, яке жодним чином не підтверджено матеріалами клопотання слідчого, а тому не може стосуватись грошових коштів, які належать ОСОБА_8

Відповідно до п.п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п.п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене мотивування клопотання, слідчий в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення. Апеляційний суд наявності таких доказів не вбачає.

Також, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги представника ТОВ «СКС» про те, що слідчий суддя взяв до уваги й безпідставне твердження слідчого про те, що ТОВ «СКС» є «фіктивним» чи «транзитним» суб'єктом господарської діяльності, оскільки, як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів, ТОВ «СКС» належить до числа підприємств реального сектору економіки та належним чином здійснює господарську діяльність, крім того товариство сплачує податки та інші загально обов'язкові платежі до Державного бюджету. Доказів зворотного, а саме що ТОВ «СКС» є «фіктивним» чи «транзитним» суб'єктом господарської діяльності клопотання слідчого та матеріали до дані до нього не містять та прокурором в судовому засіданні, в суді апеляційної інстанції не надані.

Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, висновки слідчого судді не відповідають вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи і тим самим є передчасними.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами ТОВ «СКС», гарантованими законом, і завданнями цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 117, 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику ТОВ «СКС» - адвокату Войтовичу М.М. строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року.

Апеляційну скаргу представника ТОВ «СКС» - адвоката Войтовича М.М. - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ КР ГСУ ФР Державної фіскальної служби України Лисенка О.О., погоджене із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органів фіскальної служби Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України Кричуном В.В., про накладення арешту та якою накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «СКС» (код ЄДРПОУ 36088095) № 2600330593702, в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (МФО 305749), юридична адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ КР ГСУ ФР Державної фіскальної служби України Лисенка О.О., погоджене із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органів фіскальної служби Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України Кричуном В.В., про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «СКС» (код ЄДРПОУ 36088095) № 2600330593702, в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (МФО 305749), юридична адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17 в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначений рахунок коштів, що надходять, а також надати довідку щодо кількості грошових коштів на розрахунковому рахунку на час накладення арешту - відмовити.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

О.В. Бець В.В. Дзюбін Д.М. Сокуренко