Ухвала суду № 55512263, 02.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/2531/2016 Головуючий в 1 інстанції - Ярошенко С.В.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченка М.М., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором , яка виникла станом на 22 квітня 2013 року в сумі 55 169, 23 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить суму 440 967, 69 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» борг за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 55 169, 23 доларів США, що за курсом НБУ становить 440 967, 69 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 441 грн.

Не погодившись з таким рішенням відповідач ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просив про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В скарзі посилався на те, що суд не повно встановив обставини справи , та не врахував, що відповідач в кредит отримав суму 65 000 доларів, а не 75 000 як зазначив суд. Факт отримання такої суми кредиту позивач не довів. Суд не встановив період з якого відповідач припинив виконувати умови договору, та не вірно визначив розмір заборгованості, який позивачем також недоведений. Скарга також містила доводи про порушення норм процесуального права, безпідставне не зупинення провадження в справі до вирішення позову про визнання недійсним кредитного договору, та не повідомлення відповідачів про дату судового засідання. Також стягуючи заборгованість з поручителя суд не перевірив наявність обставин, які є підставою для припинення поруки за ст. 559 ЦК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року залишено без змін.

Після чого представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» подав до суду першої інстанції заяву про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.03.2015 року відкрито провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23.04.2015 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року за нововиявленими обставинами - задоволено.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року - скасовано.

Справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 55 169,23 долари США (440 967,69 грн.) та витрати по сплаті судового збору в сумі З 441 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив його змінити в частині визначеного судом розміру заборгованості за кредитним договором та стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 45 169,23 долари США (361 037,65 грн.) та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 441 грн.

В скарзі посилався на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки доказів.

Суд першої інстанції в своєму рішенні встановив , що позивач надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмір 75 000 доларів США відповідно до умов договору, однак це не відповідає дійсності оскільки фактично було отримано від Позивача тільки 65 000 доларів США. В мотивувальній частині судом не наведені дані на підставі яких було встановлено надання позивачем ОСОБА_1 кредиту в розмірі 75 000 доларів США, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні позову.

До апеляційного суду сторони не з'явились. Про день і час розгляду справи повідомлені. Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, через зайнятість його в іншому процесі, колегія суддів не задовольнила, оскільки з долучених до клопотання документів не вбачається, що представник ОСОБА_2 бере участь в іншій справі, ухвалу про призначення судового засідання в якій, він долучив до клопотання.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Задовольняючи позов суд вважав встановленими такі обставини.

01 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», перейменованому в подальшому в ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1108836700 (а.с. 6-11).

Відповідно п. 1.1., 1.2.2 та 1.3.1. договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 75 000 доларів США, що за курсом НБУ дорівнює 378 750 грн. строком до 01.12.2016 року , а позичальник повернути отримані ним кошти та сплатити відсотки за користування ними в розмірі 12.3 % річних.

За умовами додаткової угоди між банком та позичальником від 04 лютого 2009 року строк повернення кредиту був перенесений до 01 грудня 2021 року, та передбачено обов`язок повертати кредит ануїтетними платежами в сумі 795 доларів щомісяця.

В порушення умов кредитного договору позичальник ОСОБА_1 несвоєчасно та не у повному обсязі повертав кредит та сплачував відсотки за користування кошами, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 22.04.2013 року становить 55 169, 23 дол. США, що за курсом НБУ дорівнює 440 967, 69 грн. (а.с. 20 - 27).

Судом також встановлено, що 01.12.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Магазин «Беркут» укладено Догорів поруки № 70198, відповідно якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати в солідарному порядку за невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору.

Строк повернення кредиту спливає у 2021 році, разом з тим відповідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Крім того, право Банку на дострокове стягнення кредиту та інших платежів встановлює і п. 5.8 Кредитного договору.

Судом першої інстанції було встановлено, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 року визнано недійсним Договір поруки №70198 від 01.12.06 року та додаткову угоду до нього.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів ті обставини справи які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову з урахуванням нововиявлених обставин відповідають цим обставинам та вимогам Закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що кредит був отримано в сумі 65 000 доларів, а не 75 000, на правильність судового рішення не впливають, так як відповідно до наданої довідки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1, останній отримав від позивача кошти в сумі 65 000 доларів і розрахунок заборгованості, наданий позивачем також зроблений, виходячи з того, що по кредитному договору відповідач отримав лише 65 000 доларів (а.с. 171 т. 1).

Даним обставинам також було надано оцінку під час перегляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року.

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Разом з тим, розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегією суддів встановлено порушення норм процесуального права при розгляді заяви ТзОВ «Магазин Беркут» про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року за нововиявленими обставинами.

Так, відповідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами має здійснюватись із дотриманням вимог статей 364-1, 365 ЦПК та загальних засад цивільного судочинства.

Відкривши провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами, суддя постановляє ухвалу, якою призначає дату, час і місце судового засідання, про що повідомляє осіб, які беруть участь у справі, надсилає їм копії заяви про перегляд.

Виходячи зі змісту статей 364-1, 365 ЦПК перевірка наявності підстав для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами або підстав для скасування судового рішення проводяться в одному судовому засіданні. Заява розглядається судом за правилами, встановленими ЦПК для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює такий перегляд.

Суд розглядає справу по суті спору з урахуванням встановлених судом ново виявлених обставин.

Відповідно до вимог частини другої статті 365 ЦПК за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд приймає нове судове рішення або ухвалою залишає її без задоволення.

Про те, суд першої інстанції в порушення вищезазначених роз'яснень, ухвалою від 23.04.2015 року, скасував рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року за нововиявленими обставинами в повному обсязі та призначив розгляд справи в загальному поряду, а не постановив відповідний процесуальний документ за наслідками розгляду заяви.

При цьому, рішення про часткове задоволення позовних вимог суд ухвалив лише 10 грудня 2015 року.

Також колегією суддів, встановлено, що скасовуючи в повному обсязі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року, яке було переглянуто в апеляційному порядку, суд першої інстанції порушив процесуальні норми, оскільки не мав правових підстав для скасування рішення в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4, так як нововиявленою обставиною було визнання недійсним договору поруки №70198 від 01.12.06 року та додаткової угоди до нього на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.15 року. Тобто, суд першої інстанції мав правові підстави скасувати рішення лише в частині поручителя ТзОВ «Магазин Беркут», а не в повному обсязі, і щодо відповідача ОСОБА_4

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив нове рішення 10 грудня 2015 року, яким повторно вирішив позовні вимоги до відповідача ОСОБА_4, апеляційний суд перевірив законність цього рішення в межах доводів апеляційної скарги, та встановив, що процесуальні порушення розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не вплинули на правильність оскаржуваного рішення, а тому не можуть бути підставою для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: