Рішення № 55512254, 28.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

28 січня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.,

при секретарі - Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Орган опіки та піклування Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації, Солом'янський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2014 року,

встановила:

у червні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. посилаючись на те, що 02 липня 2007 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банком на ім'я відповідача було відкрито відновлювальну кредитну лінію в розмірі 118 000 дол. США строком до 02 липня 2017 року зі сплатою 13% річних. Того ж дня в забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами укладено договір іпотеки. Позивач зазначав, що умови договору ОСОБА_2 належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 143 053,31 дол. США та 117 942 грн. 23 коп., а тому просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2014 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що 02 липня 2007 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банком на ім'я відповідача було відкрито відновлювальну кредитну лінію в розмірі 118 000 дол. США строком до 02 липня 2017 року зі сплатою 13% річних. Того ж дня в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки. Позивач зазначав, що умови договору ОСОБА_2 належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 143 053,31 дол. США та 117 942 грн. 23 коп., а тому просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_2 та малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з вказаної кватири та зняти їх з реєстраційного обліку.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2014 року позов було задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, виселено ОСОБА_2 , ОСОБА_5, ОСОБА_4 зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

Задовольняючи позов в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов'язання перед банком не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, в рахунок погашення якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст.525, 526, 530, 610 ЦК України, ст. 7, 33 Закону України «Про іпотеку».

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом помилково не було застосовано положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що є підставою для відмови в задоволенні позову. Однак, такі доводи апелянта є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Так, мораторієм є тимчасове зупинення настання певних юридичних наслідків (виникнення чи припинення прав чи обов'язків). Дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є тимчасовою та пов'язується із скасувальною обставиною, що визначена у ч.3 Закону. Зазначеним Законом не визначено підстави відмови у захисті права як поширення дії Закону на правовідносини сторін, а лише передбачено у майбутньому створення сприятливих умов для боржників щодо їх зобов'язань перед кредиторами.

Мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, встановлений вказаним Законом, не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати зазначене майно.

Однак, із висновком суду в частині задоволення вимог про виселення відповідача та її малолітніх дітей зі зняттям їх з реєстрації, колегія суддів погодитись не може з таких підстав.

Так, згідно із частинами 1, 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя ухвалює рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Частиною 1 ст. 40 вказаного Закону передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Порядок виселення із займаного житлового приміщення встановлено ст. 109 ЖК України, відповідно до ч.2 якої громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК України.

Матеріали справи свідчать про те, що в іпотеку передано квартиру, яка була одержана відповідачем ОСОБА_2 у власність на підставі договору купівлі-продажу від 04 лютого 2003 року, а не за рахунок кредитних коштів, оскільки договір іпотеки був укладений у липні 2007 року,а тому підстави для виселення відповідача та її малолітніх дітей без надання їм іншого постійного житла відсутні.

Враховуючи викладене, рішення суду в частині виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_5, ОСОБА_4 зі зняттям їх з реєстраційного обліку підлягає скасування з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволення вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Орган опіки та піклування Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації, Солом'янський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві про виселення - відмовити.

В іншій частині залишити рішення без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 760/12037/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2293/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Оксюта Т.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.