Ухвала суду № 55511851, 04.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/981/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

ОСОБА_2

суддів: Драгомерецького М.М. ,

при секретарі: Колмакові В.І.,

за участю: представників боржника ПАТ «Альбатрос» - ОСОБА_3, ОСОБА_4, та представника субєкту оскарження Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2015 року за скаргою боржника ОСОБА_6 акціонерного товариства «Альбатрос» на рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7, стягувач ОСОБА_8 акціонерне товариства «ОМЕГА БАНК»,

в с т а н о в и л а:

23 вересня 2015 року боржник ОСОБА_8 акціонерне товариство «Альбатрос» звернулось до суду із вказаною скаргою, яку обґрунтувала наступними обставинами: 21 серпня 2015 року постановою головного державного виконавця відділупримусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 було відкрито виконавче провадження ВП №48530364 за виконавчим листом №522/1610/14-ц, виданим 27.04.2015 р. Приморським районним судом м. Одеси по цивільній справі за позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_9 та Товариства з обмежено відповідальністю «Альбатрос» на підставі договору поруки №64/П-15-2, з ОСОБА_9 та Відкритого акціонерного товариства «Альбатрос» на підставі договору поруки №64/П-15-1, з ОСОБА_9 та Товариства з обмежено відповідальністю «Юлія» на підставі договору поруки №64/П-15-3 на користь ОСОБА_6 акціонерного товариства «ОМЕГА БАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 30275043,50 грн., з яких заборгованість за кредитом - 2000000 дол. США, що за курсом НБУ

еквівалентно 15986000 грн., заборгованість за процентами 1279500 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 10227043,50 грн., заборгованість за комісією - 395396,19 грн., пеня за несвоєчасну сплату платежів 3666714 грн. Згідно вказаної постанови, боржником є ПАТ «Альбатрос», стягувачем ОСОБА_8 акціонере товариство «ОМЕГА БАНК». В рамках вказаного виконавчого провадження, постановами від 03.09.2015 р.головним державним виконавцем відділупримусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 були накладені арешти на все майно, що належить ПАТ «Альбатрос» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору: 33302 669,05 грн., а також на кошти, що містяться на 12 рахунках у банках та всіх інших відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після внесення постанови про арешт коштів боржника ПАТ «Альбатрос» у межах суми 33302 669,05 грн. Лише 17 вересня 2015 року, після отримання постанови, стало відомо про відкриття 21 серпня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 виконавчого провадження ВП «48530364 та лише 21 вересня 2015 року, після відвідування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень в мережі Інтернет заявнику стало відомо про арешт його коштів та майна. З зазначеними постановами заявник не згоден, зазначаючи, що: по-перше, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 21.08.2015 р. ВП №48530364 зазначений стягувач - ОСОБА_8 акціонерне товариство «ОМЕГА БАНК», однак відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.11.2014 р. та додатковому договору до нього від 09.01.2015 р., а також акту прийому-передачі прав вимоги від 31.12.2014 р. ПАТ «ОМЕГА БАНК» передало право вимоги за наданими кредитами ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека кредит»; по-друге державний виконавець прийняв до виконання неналежно оформлений виконавчий лист, оскільки у ньому зазначено, що кошти повинні бути стягнуті з Відкритого акціонерного товариства «Альбатрос», однак воно не існує та було перетворено у ОСОБА_8 акціонерне товариство «Альбатрос».; по-третє державний виконавець передчасно наклав арешт, не переконавшись у тому, чи відомо ПАТ «Альбатрос» про відкриття виконавчого провадження; у четвертих, в порушення ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не було надіслано боржнику копії постанови про накладення арешту.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 383, 384 ЦПК України ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», боржник ПАТ «Альбатрос» просить суд поновити строк на оскарження рішень державного виконавця щодо виконання судового рішення, визнати рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 з приводу виконання рішення суду незаконними та скасувати постанову від 21.08.2015 р. про відкриття виконавчого провадження, постанову від 03.09.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також постанову від 03.09.2015 р. про арешт коштів боржника (а.с. 1-3, 4).

Представник головного державного виконавця Іванюти І.М. Вінічук В.П., проти задоволення скарги заперечувала й в своїх поясненнях зазначала, що головний державний виконавець Іванюта І.М. при виконанні судового рішення діяв в межах свої повноважень та у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження» До Департаменту державної виконавчої служби МЮ України не надходило відомостей про заміну стягувача з ПАТ «ОМЕГА БАНК» на ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека кредит» і не було звернень про заміну стягувача в встановленому законом порядку.

Ухвалою суду першої інстанції скарга боржника ПАТ «Альбатрос» задоволена. Суд визнав незаконними рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 з приводу виконання рішення суду, скасував постанову від 21.08.2015 р.

головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 про відкриття виконавчого провадження №48530364 з виконання виконавчого листа №522/1610/14-ц, виданого Приморським районним судом м. Одеси 27.04.2015 р., скасував постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 від 03.09.2015 р. про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчого провадження №48530364 з виконання виконавчого листа №522/1610/14-ц, виданого Приморським районним судом м. Одеси 27.04.2015 р., скасував постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 від 03.09.2015 р. про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження №48530364 з виконання виконавчого листа №522/1610/14-ц, виданого Приморським районним судом м. Одеси 27.04.2015 р. (а.с. 38-39).

В апеляційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги боржника ПАТ «Альбатрос», мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права (а.с. 44-48).

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, пояснення на апеляцію представників боржника ПАТ «Альбатрос» - ОСОБА_3, ОСОБА_4, та представника субєкту оскарження Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 383, 384 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

У п. 1 постанови №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця и іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ розяснив, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обовязок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що

виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом. Іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішенням, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Законуза заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 серпня 2015 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 було відкрите виконавче провадження ВП №48530364 з виконання виконавчого листа №522/1610/14-ц, виданого 27.04.2015 р. Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення солідарно з ОСОБА_10 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос» на підставі договору поруки №64/П-15-2, з ОСОБА_10 та Відкритого акціонерного товариства «Альбатрос» на підставі договору поруки №64/П-15-1, з ОСОБА_10 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія» на підставі договору поруки №64/П-15-3 на користь ОСОБА_6 акціонерного товариства «ОМЕГА БАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 30275153,69 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту 2000000 доларів США, що еквівалентно 15986000 грн., заборгованість по процентам 1279500 доларів США, що еквівалентно 10227043,50 грн., заборгованість по комісії 395396,19 грн., пеня за несвоєчасну сплату платежів у розмірі 3666714 грн.

Згідно вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження, боржником є ОСОБА_8 акціонерне товариство «Альбатрос», стягувачем ОСОБА_8 акціонерне товариство «ОМЕГА БАНК».

03 вересня 2015 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 виніс постанову про арешт коштів боржника ПАТ «Альбатрос».

03 вересня 2015 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 виніс постанову ВП №48530364 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої було постановлено накласти арешт на все майно ОСОБА_6 акціонерного товариства «Альбатрос» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору: 33302669,05 грн.

Задовольняючи скаргу боржника ПАТ «Альбатрос», суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки виконавче провадження ВП №48530364 відкрито після передачі права вимоги ПАТ «ОМЕГА БАНК» до ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека кредит» за договором купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, стягувачем за виконавчим провадженням повинно бути ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека кредит». Субєктом оскарження не надано суду доказів належного повідомлення про відкриття 21 серпня 2015 року виконавчого провадження, що порушило права боржника, який мав змогу добровільно виконати судове рішення.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції в повному обсязі погодиться неможливо, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, щостягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

Згідно ч. 5 ст. 8Закону України «Про виконавче провадження»у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У постанові ВП №48530364 від 21.08.2015 р. про відкриття виконавчого провадження зазначений стягувач ОСОБА_8 акціонерне товариство «ОМЕГА БАНК».

Дійсно з матеріалів справи вбачається, що ще 31 грудня 2014 року між ПАТ «ОМЕГА БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ІПОТЕКА КРЕДИТ» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, а 09 січня 2015 року додатковий договір до нього, відповідно до умов якого ПАТ «ОМЕГА БАНК» продало права вимоги за наданими кредитами ТОВ «Фінансова компанія «ІПОТЕКА КРЕДИТ». Права вимоги були передані від ПАТ «ОМЕГА БАНК» до ТОВ «Фінансова компанія «ІПОТЕКА КРЕДИТ», згідно акта приймання-передачі прав вимоги від 31 грудня 2014 року.

Відповідно до розділу 1 «Визначення термінів та тлумачення» зазначеного договору купівлі-продажу прав вимоги, «право вимоги» означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обовязків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Однак згідно із частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В матеріалах справи не має будь-яких доказів про те, що субєк оскарження мав відомості про заміну стягувача. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, виник спір щодо переходу права вимоги, який вирішився лише 30 вересня 2015 року. Тому законних

підстав для заміни стягувача за виконавчим провадженням ВП №48530364 з ПАТ «ОМЕГА БАНК» на ТОВ «Фінансова компанія «ІПОТЕКА КРЕДИТ» на час звернення до суду із скаргою не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 2 статті 25 Закону Україну «Про виконавче провадження» передбачено обовязок направленнястягувачу та боржникові копій постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Однак в порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України судом першої інстанції не витребувана належно засвідчена копія виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №522/1610/14-ц, виданого 27.04.2015 р. Приморським районним судом м. Одеси, та не досліджена в судовому засіданні.

У п. 4 вказаної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що відповідно до статті 383 ЦПК, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону про виконавче провадження право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника.

На підставі статті 8 Закону про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Суди мають ураховувати, що до учасників виконавчого провадження, які мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також представники сторін за законом чи договором, які діють від їх імені.

Як вбачається з матеріалів справи боржниками у справі є ПАТ «Альбатрос», а також фізична особа ОСОБА_10 та юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Юлія», але вони не були залучені до участі у справі у якості заінтересованих осіб, що порушує їх права.

У п. 16вказаної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що зазначено, що відповідно до статті 385 ЦПК скаргу нарішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх зясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути розяснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Оскаржуючи рішення головного державного виконавця, боржник ПАТ «Альбатрос» звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на оскарження рішень державного виконавця щодо виконання судового рішення, посилаючись на поважність пропуску строку на оскарження, але суд першої інстанції не розглянув це клопотання та не перевірив причини пропуску цього строку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що постанови головного державного виконавця від 21 серпня 2015 року та від 03 вересня 2015 року не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Тому ухвала суду першої інстанції у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 4, 312 ч. 1 п. 3, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2015 рокускасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції подальшому оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

ОСОБА_2

ОСОБА_11