Постанова № 55511790, 04.11.2015, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1195/14-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«04» листопада 2015 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого судді Кавацюка В.І

при секретарі Шутяк З.С., Семків Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, третьої особи без самостійних вимог Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження,

у с т а н о в и в :

24 лютого 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись в суд з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог від 02 листопада 2015 року, просять постановити рішення, яким визнати протиправним та скасувати розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №39 від 28 січня 2014 року «Про демонтаж самочинної прибудови».

В обґрунтування своїх вимог зіслались на те, що в січні 2014 року вони звернулись з заявою та необхідними документами до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про надання дозволу на завершення розпочатої ними прибудови до займаної їх сімєю квартири АДРЕСА_1. Однак районною адміністрацією було прийнято розпорядження №39 від 28 січня 2014 року «Про демонтаж самочинної прибудови». Вважають, що органом місцевого самоврядування вжито неадекватних заходів на законослухняну поведінку - на звернення громадян про приведення правовідносин у відповідність до закону. На їх думку, при прийнятті оспорюваного розпорядження відповідач діяв незаконно, всупереч визначеним законом повноваженням, нерозсудливо, непропорційно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Вони, позивачі, проживають у квартирі, яка не відповідає санітарним вимогам, в ній не має комунальних вигод, водопроводу, каналізації, добудова зроблена ними, щоб частково покращити житлові умови та відповідає вимогам державних будівельних норм. Демонтаж прибудови може призвести до руйнування будинку, який є аварійним. У відповідності до вимог ст. 376 ЦК України знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Проведена ними прибудова не порушує чиїх-небудь прав чи охоронюваних законом інтересів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 позов підтримали, зіславшись на викладені в ньому обставини.

Представник Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що при прийнятті оспорюваного розпорядження районна адміністрація діяла на підставі ст. ст. 19, 144 Конституції України та ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» та підстав для його скасування немає.

Представник Львівської міської ради в судове засідання не зявився, хоч про час і місце розгляду справ повідомлявся в установленому порядку.

В судове засідання, яке було призначене на 04 листопада 2015 року позивачі, їх представник та представники відповідача та третьої особи не з'явились, хоч про час і місце розгляду справи повідомлялись в установленому порядку. Від позивачів та представника ОСОБА_4 на адресу суду надійшла заява з проханням розглядати справу за їх відсутності.

У відповідності до положень ст. 41 КАС України у звязку з неявкою в судове засідання всіх учасників процесу, фіксування судового засідання 04 листопада 2015 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зясувавши дійсні обставини справи, права та обовязки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що 28 січня 2014 року Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято оскаржуване розпорядження №39 «Про демонтаж самочинної прибудови». З тексту розпорядження вбачається, що таке прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про узаконення самочинної прибудови розміром 2,76х4,80м до квартири №2 в будинку №11-б на вул. Ржегоржа в м. Львові. Оскаржуваним розпорядженням зобовязано ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 у місячний строк з дня отримання розпорядження демонтувати самочинно здійснену прибудову розм. 2,76х4,80м до квартири №2 в будинку №11-б на вул. Ржегоржа у звязку з тим, що будівництво здійснено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Судом встановлено, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_2. Вказана квартира, загальною площею 30,9 кв.м., складається з двох кімнат житловою площею 25,8 кв.м, кухні площею 3.4 кв м., коридора площею 1,7 кв м. Згідно довідки з місця проживання про склад сімї №466, виданої ЛКП «Варшавське-407» 14 березня 2014 року у квартирі №2 зареєстровані і проживають ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Співвласник ОСОБА_3 у вказаній квартирі не зареєстрований.

Позивачем ОСОБА_1 самовільно здійснено прибудову до квартири розміром 2,76х4,80м.

Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради «Про визначення і обстеження санітарно-технічного стану буд. №11-б на вул. Ржегоржа» від 15 вересня 1995 року №1275 будинок №11-б визнано аварійним, що загрожує обвалом із середнім відсотком спрацювання конструкцій будинку -70,9 %.

Згідно з технічними висновками ДПВІ «Укрпроектреконструкція» (1994 рік) квартири у будинку не відповідють БНіП 2.08.01-89, оскільки відсутні комунальні вигоди, господарсько-питтєвий водопровід, гаряче водопостачання, каналізація.

На замовлення позивача ОСОБА_1В приватним підприємством «Сам-Проект» виготовлено проект на відповідність будівельним нормам самовільно розпочатої прибудови до існуючого житлового будинку у АДРЕСА_3. Згідно з висновками, викладеними в цьому документі, прийняті в наявності архітектурно-конструктивні рішення забезпечують надійну експлуатацію даного перепланування з прибудовою і відповідають діючим будівельним нормам.

У відповідності до висновку про проведення технічного обстеження будівельних конструкій та інженерних мереж обєкта, зробленим за результатами проведення технічного обстеження квартири №2 з прибудовою в житловому будинку по вул. Ржегоржа №11-б в м Львові підприємством обєднання громадян «Гільдія інженерів технічного нагляду за будівництвом обєктів архітектури «Укрбудінжиніринг» 16 грудня 2013 року, встановлено, що прибудова відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації. При демонтажу вказаної прибудови, яка повязана з основною будівлею несучими конструкціями, є ризик виникнення руйнування та втрати несучої здатності елементів основної будівлі.

При зверненні за узаконенням самочинної прибудови позивачі надали відповідачу зазначені вище висновки. Однак при прийнятті оскаржуваного розпорядження, відповідач не взяв до уваги викладені у них факти з приводу технічного стану будинку, тобто діяв необґрунтовано без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивачів та інших мешканців будинку і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Відповідачем не доведено належними і допустимими доказами, що при прийнятті оскаржуваного рішення, субєкт владних повноважень діяв в межах своїх дискреційних повноважень, зокрема що субєктом владних повноважень належно оцінено баланс між охоронюваними законом суспільними та приватними інтересами з точки зору чи не призведуть наслідки виконання оскаржуваного рішення, а саме демонтаж прибудови до будинку, який визнаний аварійним, до шкоди як суспільним так і приватним інтересам більшої, ніж нанесена ОСОБА_1 при самозахисті свого та своєї сімї конституційного права на житло.

Крім цього, суд приймає до уваги також те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11листопада 2014 року, було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області та визнано протиправним та скасовано припис №110ш від 22.11. 2013 року, яким ОСОБА_1 було зобовязано знести самовільно збудовану прибудову та привести квартиру до попереднього стану. При цьому суд, серед іншого, встановив, що у вимозі про знесення прибудови відповідачем не доведено обставин, які свідчать про істотність порушення будівельних норм і правил при її спорудженні (тобто про недодержання архітектурних, санітарних, протипожежних та інших вимог і правил), про істотне відхилення від проекту, суперечність таких дій суспільним інтересам або порушення прав інших осіб, порушення будівельних норм і правил при будівництві, що веде до неможливості їх усунення або ж про відмову позивача усунути такі порушення. Відповідно суд прийшов до висновку, що не встановлено та не доведено існування обставин, визначених ст. 376 ЦК України, виключно з якими повязана можливість знесення самочинного будівництва.

Судовим рішенням, яке вступило в законну силу, встановлено також, що єдиним субєктом правовідносин щодо здійснення будівельних робіт, є ОСОБА_1, а не всі особи, щодо яких видане оскаржуване рішення субєкта владних повноважень.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, зважаючи на всі наведені обставини та зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування рішення субєкта владних повноважень, є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7, 8. 9, 10, 11, 14, 69, 70, 71, 72, 86, 87, 94, 128, 156, 158, 160-163, 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 28 січня 2014 року №39 «Про демонтаж самочинної прибудови».

Скасувати заходи забезпечення позову, які були житі ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 25 лютого 2014 року.

Постанова може бути повністю або частково оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя ОСОБА_8