Ухвала суду № 55511292, 27.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1181/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Драгомерецького М.М.

суддів: Панасенкова В.О.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та стягнення коштів на утримання дружини,-

В С Т А Н О В И Л А:

30 квітня 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та стягнення коштів на утримання дружини.

Посилаючись на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 березня 2013 року. На даний час шлюбні відносини припинені. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає разом з матірю та знаходиться на її утриманні. Відповідач ОСОБА_3 матеріальної допомоги на утримання дитини та матері не надає, на підставі чого ОСОБА_4 звернулась до суду із вказаним позовом та просила його задовольнити у повному обсязі з правових підстав зазначених у позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 пояснив, що він офіційно не працює, позовні вимоги визнає частково, згоден на розірвання шлюбу, однак взмозі виплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 700 гривень та на утримання дружини у розмірі 100 гривень.

Рішенням Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2015 року позов задоволено частково, шлюб між сторонами розірвано. Стягунто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_5С.у розмірі 800 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, та 400 гривень на утримання ОСОБА_4 до досягнення дитиною 3-х річного віку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити рішення місцевого суду, та стягнути з нього аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 700 гривень щомісячно та 100 гривень на утримання ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання апеляційної інстанції сторони по справі не з'явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання ними судових повісток. Від ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи у звязку із його хворобою, однак медичних документів підтверджуючих дані обставини ним надано не було. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка в судове засідання не перешкоджає розглядові справи та доступі до апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).

На данний час сторони по справі однією сімєю не проживають, спільне господарство не ведуть. Неповнолітня дитина постійно проживає з матірю та знаходиться на її утриманні

Отже, місцевим судом при постановленні рішення було правильно застосовано норму ст. 180 СК України згідно якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно положень статті 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Отже, розглядаючи спір, місцевий суд вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.

Суд перевірив усі докази, які навів позивач ОСОБА_4 у підтвердження своїх вимог, а відповідач ОСОБА_3 - у підтвердження своїх заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на те, що місцевий суд не прийняв до уваги тих обставин, що він не має постійного працевлаштування та заробітку, не приймається судовою колегією до уваги.

Оскільки ОСОБА_3 не надав доказів ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції, які б підтвердили неможливість його працевлаштування, тому такі твердження відповідача є недоведеними та безпідставними, при цьому слід зазначити, що відповідач, як батько, повинен утримувати свого сина як це передбачено ст. 180 СК України.

За таких обставин, доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає зміні з урахуванням вимог, які містяться у його апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи, оскільки його доводи суперечать закону та інтересам неповнолітньої дитини.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303,307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак вона може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_6

ОСОБА_2