Ухвала суду № 55511217, 27.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1179/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Драгомерецького М.М.

суддів: Панасенкова В.О.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на рішення Савранського районного суду Одеської області від 05 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

17 липня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Євролізинг Україна» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів.

Посилаючись на те, що 06.06.2015 року він уклав з ТОВ «Євролізинг Україна» договір № д01364 фінансового лізингу з додатками.

Згідно договору фінансового лізингу лізингодавець (відповідач) бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу (трактор МТЗ 82.1.26) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на строк та на умовах, передбачених договором.

Згідно п. п. 1.7, 4.1 договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок лізингодавця адміністративного платежу, авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу.

На виконання вищевказаного договору від 06.06.2015 року ОСОБА_3 сплатив ТОВ "Євролізинг Україна" суму в розмірі 39 000 гривень, що стверджується копією квитанції від 06.06.2015 року.

Однак, як вбачається із понять визначених законом та сформульованого відповідачем предмету укладеного договору, а також його назви, - укладений між позивачем та відповідачем є договором непрямого фінансового лізингу. Враховуючи, що фінансовий лізинг чітко врегульований спеціальним законодавством України, умови договору такого виду цивільно-правових відносин мають чітко відповідати цьому законодавству. Оскільки на думку позивача укладений договір не відповідає законодавству про фінансовий лізинг, нормам ЦК України та до нього включено положення, які порушують права споживача, а тому він звернувся до суду із даним позовом та просив суд задовольнити його у повном обсязі з наведених у позовній заяві правових підстав.

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на позов в якому пояснив: що 06.06.2015 року між соронами було укладено договір фінансового лізингу №д01364 з відповідними додатками до нього, а саме графіку сплати авансового лізингового платежу та специфікації обраного транспортного засобу, які є його невідємною частиною. Відповідно до умов укладеного договору відповідач придбає у свою власність бажаний предмет договору і надає його позивачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах даного правочину. Найменування предмета лізингу і його технічні характеристики вказані у договорі та специфікації. Підтвердженням отримання позивачем повної, необхідної та достовірної інформації про положення договору є особисте підписання позивачем кожної сторінки самого договору, а отже було досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Крім того, набуття у власність позивачем бажаної речі (транспортного засобу «МТЗ-82.1.26., обєм/тип двигуна 82 к.с./диз., тип КПП мех.., привід 4х4») є його первинним волевиявленням, а отримання послуги з фінансового лізингу є лише методом такого придбання. Тому, зазначення в договорі такої модифікації транспортного засобу, повністю задовольнило позивача на момент підписання правочину без зазначення кольору, детальної комплектації, коробки передач та інше. Так, договір фінансового лізингу № д01364 було розірвано з ініціативи позивача, який звернувся до відповідача з відповідною заявою. Відповідач в жодному разі не відмовлявся від свого зобовязання по передачі товару у користування позивачу, проте така передача товару має відбуватись виключно на умовах чинного договору. Тому, в звязку з зазначеним представник відповідача просив відмовити в позові.

Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 05 жовтня 2015 року позов задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ТОВ «Євролізинг Україна» просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача ТОВ «Євролізинг Україна» не з'явився, але від нього надійшла заява про відкладення розгляду справи у звязку із його хворобою, однак документів підтверджуючих дані обставини ним надано не було. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка представника відповідача в суд не перешкоджає розглядові справи та його доступі до апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, та заперечення на апеляцію позивача ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг це вид цивільно правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції у рішенні послався на ст. 230 ЦК України, відповідно до якої, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним та дійшов висновку, що твердження позивача ОСОБА_3 про те, що перераховуючи на рахунок відповідача 39000 гривень він був впевнений, що частково оплачує вартість предмету договору лізингу, а не винагороду за підготовку документів для укладення договору.

Також, суд першої інстанції вірно дав оцінку тим обставинам, що всупереч вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг» та норм ЦК України, у спірному договорі та у специфікації відсутня обовязкова для договору фінансового лізингу істотна умова щодо предмету у обсягах, визначених законом, а саме у договірних умовах не зазначено, що предметом лізингу є трактор, що не відповідає поняттю індивідуальної речі (рік випуску, колір, обєм двигуна, індивідуальних технічних характеристик, індивідуальної комплектації).

А тому ці обставини є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Отже, розглядаючи спір, місцевий суд вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.

Суд перевірив усі докази, які навів позивач ОСОБА_3 у підтвердження своїх вимог, а представник відповідача ТОВ «Євролізинг Україна» - у підтвердження своїх заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог.

Крім того, слід зазначити, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Так, відповідно до п.5 ч.1 ст. 1 вище зазначеного Закону України під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Під час розгляду справи, судом не було встановлено наявність ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судами встановлено, що договір фінансового лізингу № д01364 від 06 червня 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Євролізинг Україна» нотаріально посвідчено не було.

На підставі вище вказаного колегія суддів приходить до висновку, що доводи ТОВ «Євролізинг Україна» в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303,307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» відхилити, рішення Савранського районного суду Одеської області від 05 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак вона може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_4

ОСОБА_2