Постанова № 55506907, 26.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р. Справа № 922/2129/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 204/810/15/1 від 19.11.2015 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №517 від 30.10.2015 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" (вх. № 5475 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 16 листопада 2015 року по справі № 922/2129/14,

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків

до Комунального закладу охорони здоров'я "Харківське медичний коледж № 2", м.Харків,

про вжиття невідкладних заходів,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2015 року по справі №922/2129/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Присяжнюк О.О., суддя Жиляєв Є.М., суддя Кухар Н.М.) в задоволенні позову Комунального підприємства "Харківводоканал" до Комунального закладу охорони здоров'я "Харківське медичний коледж № 2" про вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози майну юридичної особи шляхом знесення гаражу та сараю відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Комунального закладу охорони здоров'я "Харківський медичний коледж № 2" 5082,00 грн. витрат з проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2015 року по справі №922/2129/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для його скасування.

Комунальний заклад охорони здоров'я "Харківське медичний коледж № 2" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що позивачем у апеляційній скарзі не спростовано обставини, які встановлено судом першої інстанції, не доведено порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.

Позивач у клопотанні від 08.12.2015 року за вх. №16586 просить викликати у судове засідання для дачі розяснень судового експерта І класу ОСОБА_3 Ознайомившись з матеріалами справи, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні даного клопотання слід відмовити.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановила наступне.

Згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Звертаючись до господарського суду Харківської області із позовом позивач - КП Харківводоканал вказував на те, що згідно з пунктом 3.2.10 договору на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) №3-10615/09-Б-2 від 18.01.2007 року в редакції додаткової угоди від 25.01.2012 року КЗОЗ Харківський медичний коледж №2 зобов'язався надавати доступ представникам КП Харківодоканал для проведення робіт з ліквідації течі та усунення інших пошкоджень на водопровідних та каналізаційних мережах, їхнього технічного обслуговування у випадку, коли вони проходять по земельній ділянці, яка належить споживачеві на правах власності або надана у користування.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, позовною вимогою Комунального підприємства "Харківводоканал" є вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози майну позивача та за рахунок Комунального закладу охорони здоров*я "Харківський медичний коледж" №2" знести гараж і сарай літ.Б-1, що розташована за адресою: Стадіонний проїзд,10, в місті Харкові, Комунального закладу охорони здоров'я "Харківський медичний коледж №2".

Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенстваправа. Одним із проявів цього конституційного принципу є непорушність права приватної власності та недопустимість протиправного позбавлення такого права.

Відповідно до пп. 4.1. п.4 Рішення Конституційного суду України №2-рп/2005 від 24.03.2005 року Конституція України передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (статті 41, 42). ОСОБА_4 України встановлює припис, що власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (стаття 13).

Положення Конституції України щодо власності кореспондуються зі статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, що жодним чином не обмежує право держави вводити в дію такі закони, які є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 Цивільного Кодексу право власності є непорушеним. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

За приписами статті 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 11.02.2010 року, із змінами і доповненням, цей ОСОБА_4 регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частин першої та третьої статті 3 вказаного Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

За таких обставин, чинним українським законодавством встановлено, що підтвердженням права власності на нерухоме майно є належним чином зареєстроване таке право в органах технічної інвентаризації.

При цьому, право власності на нерухоме майно виникає безпосередньо після державної реєстрації.

Відповідачем дотримані всі вимоги закону щодо здійснення будівництва, введення в експлуатацію, реєстрацію речових прав на належне йому майно.

Так, рішенням Харківської міської ради народних депутатів трудящих №282-28 від 28.06.1972 року Харківському медичному училищу №2 надано дозвіл на будівництво гаражу та господарського двору.

В матеріалах справи міститься декларація про готовність об'єкта до експлуатації та містобудівне обґрунтування щодо збереження, подальшого оформлення та експлуатації побудованого гаража по проїзду Стадіонному, 10 в місті Харкові. На графічній частині ситуаційного плану, доданій до містобудівного обґрунтування, не зазначено будь-яких комунікацій під будівлею гаражу, розташованого на земельній ділянці №10 Стадіонного проїзду в місті Харкові.

Право власності на спірні будівлі зареєстроване за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради на підстав Свідоцтва про право власності б/н від 26.12.2012 року, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради.

При цьому, факт належного прийняття в експлуатацію згідно з чинним законодавством України спірного приміщення (гараж-сарай, розташований по Стадіонному проїзду, 10 в м. Харкові), підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи №6550 від 30.10.2015 року,

З матеріалів справи встановлено, що рік прийняття в експлуатацію усього каналізаційного колектора діаметром 800 мм, на окремій ділянці якого розташований гараж-сарай літ. «Б-1» за адресою Стадіонному проїзду, 10 в м. Харкові - є 1965 рік.

Проте, позивачем не надано доказів, що на момент надання дозволу Харківською міською радою народних депутатів трудящих на будівництво гаражу в 1972 році або момент прийняття даного нерухомого майна в експлуатацію в 2012 році була наявна достовірна інформація про наявності проходженням залізобетонного каналізаційного колектора діаметром 800 мм. під будівлею гаражу.

Відповідно до рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів від 09.08.2000 року №1132 земельну ділянку площею 0,4416 га, розташовану за адресою: проїзд Стадіонний, 10 в місті Харкові, на якій розташовані спірні будівлі, було надано Харківському медичному училищу №2 в постійне користування для експлуатації та обслуговування учбового корпусу та господарської будівлі.

Будь-яких обмежень (обтяжень) власника земельної ділянки не було встановлено.

Надалі, Харківським медичним коледжем №2 було отримано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою серії І-ХР №003511, виданий 02.10.2000 року, зареєстрований в Книзі записів актів на право постійного користування землею №529. В даному державному акті та на плані зовнішніх меж землекористування відсутні будь-які дані щодо обмеження землекористування у зв'язку із проходженням через надану в користування земельну ділянку залізобетонного каналізаційного колектора діаметром 800 мм (охорона зона, тощо).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №6550 від 30.10.2015 року гараж-сарай, розташований по проїзду Стадіонному, 10 в м. Харкові здійснити ремонт колектора каналізаційного діаметром 800 мм за адресою: Стадіонний проїзд, 10 в місті Харкові без здійснення фактичного знесення гаражу-сараю, який належить КЗОЗ Медичний коледж №2 можливо із застосуванням технології релайнінг.

За допомогою релайнінга створюється герметична система «труба в трубі», яка ні в чому не поступається новому трубопроводу як по струнних, так і гідравлічних властивостях.

Ремонт каналізаційного колектора необхідно проводити за проектом, розробленим організацією, яка має ліцензію на виконання даного виду робіт.

Доказів того, що позивач вчиняв дії спрямовані на звернення до відповідних організацій з метою здійснення ремонту колектора каналізаційного діаметром 800 мм за адресою: Стадіонний проїзд, 10 матеріали справи не містять.

За матеріалами справи встановлено, що 18.01.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) №3-10615/09-Б-2 (а.с. 30, том 1).

Надалі, контрагентами було укладено низьку додаткових угод.

Так, пунктом 3.2.11 договору в редакції додаткової угоди від 25.01.2012 року КЗОЗ Харківський медичний коледж №2 взяв на себе зобов'язання забезпечувати представникам КП КГ "ХГОВ" безперешкодний доступ і безпечні умови для проведення обстеження, контролю технічного стану систем водопостачення та водовідведення (інженерних мереж, устаткування, засобів обліку і контролю споживання води тощо).

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази звернення позивача до відповідача із вимогою надати доступ до спірних будівель для проведення ремонтних робіт каналізаційного колектора або щодо необхідності в сприянні щодо здійснення ремонтних робіт каналізаційного колектора.

Разом з тим ст. 391 Цивільного кодексу України передбачає, що саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Однак, позивач не є відповідним органом державної влади (в сфері будівництва) або органом місцевого самоврядування (зокрема, Харківська міська рада), а тому не наділений правом на звернення до суду з позовом про зобовязання знести нерухоме майно у разі неможливості здійснення перебудови.

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, на підставі якого має можливість беззаперечно встановити належність майна (колектора Д 800 мм) позивачу на праві власності, господарського відання чи оперативного управління.

Так, каналізаційний колектор діаметром 800 мм, розташований за адресою Стадіонний проїзд, 10 в місті Харкові є частиною центрального каналізаційного колектора «Селекційні станції», що пролягає від 25 м/р до південного колектора 600-800 мм. та знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

В матеріалах справи міститься Статут КП Харківводоканал, відповідно до п.5.2. майно підприємства знаходиться у комунальні власності територіальної громади міста Харкова та закріплюється за підприємством на праві господарського відання.

23.10.2011 року за рішенням 12 сесії 6 скликання Харківської міської ради «Про перейменування комунального підприємства каналізаційного господарства Харківкомуночиствод» вирішено перейменувати комунальне підприємство каналізаційного господарства Харківкомуночиствод» на КП Харківводоканал.

В матеріалах справи міститься договір № 641 від 27.10.1997 року укладений між представництвом Фонду державного майна України та Державним комунальним підприємством каналізаційного господарства Харківкомуночиствод Про передання майна в повне господарське відання.

Відповідно до п.1.2. даного договору майном є основні засоби, зазначені в додатках 1 та 2, які є невід'ємною частиною договору.

Разом з тим, із актів приймання-передавання основних фондів (нежитлових приміщень та споруд), неможливо чітко встановити факт передання в повне господарське відання спірного каналізаційного колектора діаметром 800 мм., розташованого про проїзду Стадіонному, 10 в м. Харкові. Додатки 1 та 2 із повним переліком майна, яке було передано позивачеві в повне господарське відання, в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 4.1.4. вищевказаного договору зобов'язує підприємство-утримувача надавати власнику інвентаризаційні відомості за результатами проведення інвентаризації, щоквартально баланс підприємства утримувача.

Зазначені документи в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи міститься додаткова угода від 22.06.2009 року до договору про передання майна в господарське відання №641 від 37.10.1997 року.

Даною додатковою угодою встановлено, що майно складають основні фонди загальною кількістю 10638 одиниць згідно з актами приймання - передачі станом на 01.04.2009, зазначені в додатках 1, 2, 3, що є невід'ємною частиною цього договору.

В матеріалах справи вказані додатки 1, 2, 3 відсутні, що позбавляє колегію суддів встановити факт передання спірного каналізаційного колектору діаметром 800 мм по проїзду Стадіонному, 10 в м. Харкові в господарське відання КП Харківкомуночиствод (позивач у справі).

За висновком судової будівельно-технічної експертизи №6550 від 30.10.2015 року, колектор діаметром 800 мм, розташований за адресою Стадіонний проїзд, 10 знаходиться на балансі позивача.

Вищевказані встановлені факти щодо приналежність колектора Д 800 мм КП Харківводоканал на праві власності, господарського відання чи оперативного управління містять суперечливі дані, в зв'язку з чим не можуть розцінюватись колегією суддів як доведені у справі обставини.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, надав копію гарантійного листа від 07.04.2004 року №174. Вважає, що відповідач взяв на себе зобовязання у випадку виникнення аварійної ситуації, негайно знести нерухоме майна, що знаходить по проїзду Стадіонному, 10 в м. Харкові.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Формою правочину є спосіб вираження волі його сторін. Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Отже, правочин є вольовим актом, який виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Колегія суддів здійснивши системний аналіз фактичних обставин справи й положень чинного законодавства, доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання гарантійного листа від 07.04.2004 року №174 одностороннім правочином з підстав невідповідності чинному законодавству, зокрема, частини 2 статті 207 Господарського кодексу України, згідно якої правочин, який вчиняє юридична особа скріплюється печаткою.

Крім того, позивач не надав доказів того, що на момент підписання вказаного гарантійного листа від 07.04.2004 року №174 директором ХМУ №2 була ОСОБА_5

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є нормативно і документально не обґрунтованими.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2015 року по справі №922/2129/14 прийняте при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в звязку з чим, апеляційна скарга Комунального підприємства "Харківводоканал" не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2015 року по справі №922/2129/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Слободін М.М.