Ухвала суду № 55505874, 28.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/599/16Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.01.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Ващенко Л.Г.

суддів Вадовської Л.М., Плавич Н.Д.

при секретарі Коноваленко Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення і визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину,

ВСТАНОВИЛА:

27.05.2013 року, ОСОБА_3 звернувся із позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину і визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Остаточно уточнивши вимоги, позивач просив: встановити факт його постійного проживання однією сім'єю разом із матір'ю ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 і визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.11.2009 року, видане на ім'я відповідачки.

Позов обгрунтовано тим, що ОСОБА_5, мати позивача, на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2000 року, стала власником спірної квартири. Позивач, разом із матір'ю і сестрою, у віці 13 років, у 2001 році вселився і постійно проживав у спірному жилому приміщенні. У 2006 році закінчив школу, а з 2007 по 2008 роки проходив військову службу і після звільнення з військової служби, восени 2008 року, повернувся до матері і знову став проживати у спірному жилому приміщенні до смерті матері.

26.04.2009 року померла ОСОБА_5 і після її смерті відкрилась спадщина у вигляді спірної квартири. До вересня 2009 року позивач залишався проживати у спірній квартирі разом із сестрою, відповідачкою у справі, яка попросила позивача виїхати з квартири на час оформлення спадщини, пообіцявши поділити спадщину і виділити частку шляхом придбання на ім'я позивача окремої однокімнатної квартири. Наприкінці 2009 року позивач переїхав в інше жиле приміщення, а навесні 2013 року відповідачка змінила замки у квартирі і перестала пускати позивача у квартиру, заявляючи, що лише вона є єдиним власником спірної квартири.

Посилаючись на те, що він проживав разом із матір'ю на час відкриття спадщини є спадкоємцем за законом першої черги разом із відповідачкою і має право на частину спадщини, позивач просив позов задовольнити.

Відповідачка позов не визнала, у запереченнях на позов зазначала, що позивач проживав у спірній квартирі, однак після смерті матері сам вирішив не проживати у квартири. Просилаючись на те, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини і не подав до суду заяву про надання йому додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, крім того, вимоги про встановлення юридичного факту мають розглядатись у порядку окремого провадження , просила у позові відмовити. Третя особа ОСОБА_4позов підтримав.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10.11.2015 року позов задоволено: суд встановив факт постійного проживання позивача і спадкодавця у квартирі АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини 26.04.2009 року і визнав надійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.11.2009 року, видане на ім'я відповідачки у частині 1\2 частини спірної квартири.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незаконність рішення суду, пропуск позивачем строку для прийняття спадщини і відсутність позову про встановлення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, обгрунтованість видачі їй нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом.

У засіданні колегії суддів: відповідачка і її представник скаргу підтримали; позивач і його представник, третя особа скаргу не визнали.

Рішення суду першої інстанцїі підлягає залишенню без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

За змістом ст. 308 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Позивач, остаточно уточнивши вимоги, просив встановити юридичний факт постійного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю ОСОБА_5 на день смерті матері 26.04.2009 року і визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 23.11.2009 року на ім'я відповідачки (а.с.3-5,98-100).

Суд, задовольняючи позов виходив з того, що факт постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини доведений, а тому позивач має право на частину спадщини у вигляді 1\2 частини спірної квартири.

Висновок суду у цій частині відповідає обставинам справи і вимогам закону ст.ст. 1261, 1268, 1270, 1278, 1301 ЦК України.

Встановлено, що 28.12.2000 року, за договором купівлі-продажу, ОСОБА_5придбала квартиру АДРЕСА_1 (а.с.41,42).

У спірне жиле приміщення разом із ОСОБА_5 вселились її діти: позивач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 \на час вселення був неповнолітнім\ і донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3. Позивач постійно проживав разом із матір'ю до її смерті 26.04.2009 року, однак не був зареєстрований у спірній квартирі (а.с.32,36,64,101,102,106,107).

09.06.2009 року відповідачка подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері, зазначивши у заяві, що інших спадкоємців немає і 23.11.2009 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру (а.с.30,53).

Позивач звернувся до нотаріальнорї контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, однако йому було відмовлено у видачі свідоцтва (а.с.21).

Відповідачка не заперечувала того факту, що на час смерті матері позивач дійсно постійно проживав у спірному жилому приміщенні (а.с.108 зворот).

До липня 2013 року у позивача була відсутня реєстрація у м. Одесі, а з 13.07.2013 року позивач зареєстрований у квартирі №84 по Фонтанській дорозі, 1-б у м. Одесі, що підтверджується паспортом, який оглянуто у засіданні колегії суддів.

Зважаючи на те, що належними та допустимими доказами встановлено, що позивач на час відкриття спадщини 26.04.2009 року постійно проживав разом зі спадкодавцем, матір'ю ОСОБА_5, у встановленому законом порядку, позивач не подавав до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини \ ст.ст. 1270, 1273 ч.1 ЦК України\, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач ОСОБА_3 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері \ст. 1268 ч.3 ЦК України\.

Правильним є і висновок суду про те, що спадкоємцями за законом у рівних частках є діти спадкодавця \позивач і відповідачка\, тому право позивача на частину спадщини підлягає відновленню шляхом визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину у частині 1\2 частини спірної квартири.

Доводи відповідачки у скарзі про те, що: суд не вправі був розглядати одночасно вимоги у порядку окремого провадження про встановлення юридичного факту і вимоги у порядку позовного провадження про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину; право заявити вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину у позивача виникає лише у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво; позивач своєчасно не звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва і пропустив строк для прийняття спадщини не заслуговують на увагу.

Так, справи про спадкування розглядаються за правилами позовного провадження у разі, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

23.05.2014 року нотаріус повідомила позивача про неможливість видати йому свідоцтво про право на спадщину і про його право звернутись до суду за захистом порушеного права, при цьому, нотаріус зазначила, що вона видала свідоцтво про право на спадщину спадкоємцю, який вчасно звернувся із заявою до нотаріальної контори (а.с.21).

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування (ст. 1301 ЦК України).

Встановлено, що відповідачка не мала права на спадкування частини спадщини, яка належить позивачу.

Та обставина, що позивач протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, у даному випадку, не є підставою для відмови у захисті порушеного права позивача, оскільки спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Оскільки встановлено, що позивач постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявив відмову від прийняття спадщини, він вважається таким, що прийняв спадщину з часу її відкриття, тобто з 26.04.2009 року.

Інших, правових доводів, апеляційна скарга не містить.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, рішення суду відповідає вимогам закону, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2015 року зилишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

ОСОБА_6

ОСОБА_7