Рішення № 55504986, 28.01.2016, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/3787/15-ц

Провадження № 2/520/74/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2016 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Васильків О.В.

при секретарі Дідур Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 /ОСОБА_4/ ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 /ОСОБА_4/ ОСОБА_5, яка діє від власного імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання права на проживання та користування житлом, суд, -

в с т а н о в и в :

20.03.2015 року позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до відповідачів, який 20.11.2015 року уточнили та просять виселити ОСОБА_7 /ОСОБА_6/ Л.О., її неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, оскільки позивачі є співвласниками цієї квартири, та проживання відповідачів чинить їм перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належним їм майном. При цьому позивачі посилаються на те, що відповідачі проживають без правової підстави, чим чинять перешкоди позивачам у користуванні їх власністю.

22.12.2015 року ОСОБА_7 /ОСОБА_4/ Л.О., яка діє від власного імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, а також ОСОБА_3 надали до суду зустрічний позов, який 21.01.2016 року уточнили та просять визнати за ними право на проживання та користування квартирою № 12 у будинку № 8 по вул. Ак. Корольова у м. Одесі. При цьому позивачі за зустрічним позовом посилаються на те, що вони зареєстровані за іншою адресою, однак ОСОБА_7 /ОСОБА_4/ Л.О. проживає у вказаній квартирі із дня народження та зі згоди її наймача ОСОБА_8, як член його сімї. В даній квартирі народилася і донька відповідача, на той час ОСОБА_9.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_10 уточнені позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити. При цьому пояснили, що право власності позивачів порушується незаконним проживанням відповідачів у спірній квартирі. Заперечували проти задоволення зустрічного позову.

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_7 /ОСОБА_6/ Л.О., яка діє від власного імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_3 підтримали уточнений зустрічний позов та просять його задовольнити, проти задоволення первісного позову заперечували.

Представник третьої особи за зустрічним позовом орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради до судового засідання не з'явилась, повідомлялася належним чином. Матеріали справи містять заяву представника про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення первісного позову категорично заперечує та просить ухвалити рішення із урахуванням прав та інтересів дитини.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_11 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1, що вбачається із свідоцтва про право власності на житло від 07.04.2004 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради на підставі розпорядження органу приватизації № 181385. Вказана обставина підтверджується і Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.06.2004 року.

Після смерті 16.02.2014 року ОСОБА_11, співвласниками у рівних частках квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.11.2014 року стали: дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_6 Вказана обставина підтверджується і Витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.11.2014 року.

Під час розгляду справи у суді, 24.04.2015 року померла первісний співпозивач ОСОБА_6 У зв'язку з чим, ухвалою суду від 29.04.2015 року було зупинено провадження по справі для залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_6

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.10.2015 року ? частина квартири АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_1 Вказана обставина підтверджується і Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.10.2015 року.

Таким чином, судом встановлено, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 у рівних частках є ОСОБА_2 та ОСОБА_1

В ході судового розгляду справи встановлено, що стосовно спірного житла існував судовий спір щодо приватизації квартири.

Так, 17.07.2013 року постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/4002/13-а відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_12, ОСОБА_13 до КП «Міське агентство з приватизації житла», ДМГ ОМР, КП «ОМБТІ та РОН», третя особа ОСОБА_11, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними свідоцтва, зобов'язання вчинити певні дії. Вказана постанова залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 року.

Судом також досліджено і рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.01.2015 року по іншій цивільній справі № 520/3353/13-ц, яким позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_2 задоволено та ухвалено виселити ОСОБА_12, ОСОБА_13 з квартири АДРЕСА_1 зі всіма особами, що з ними проживають.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05.03.2015 року змінено рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.01.2015 року та виключено з мотивувальної та резолютивної частини рішення посилання на інших осіб, що проживали із ОСОБА_12, ОСОБА_13 В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.01.2015 року встановлено, що відповідачі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 створювали перешкоди позивачам у користуванні належною їм квартирою, шляхом ненадання можливості вселитися у квартиру. При цьому також рішенням встановлено, що ОСОБА_12 з 20.07.1977 року, а ОСОБА_13 з 30.05.1970 року зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та є співвласниками даної квартири.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

06.04.2015 року постановами державного виконавця Першого Київського ВДВС ОМУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів № 520/3353/13-ц.

24.04.2015 року державним виконавцем складено акт про самостійне виконання рішення суду та 12.05.2015 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом досліджено акти обстеження житлово-побутових умов квартири від 09.12.2015 року, надані службою у справах дітей Одеської міської ради, з яких слідує, що за адресою: АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а за адресою: АДРЕСА_3 проживають: ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12

Статтею 98 ЖК України передбачено, що наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім'ї наймача.

У ході розгляду справи відповідачі за первісним позовом заперечували проти позовних вимог, оскільки зазначали, що ОСОБА_7 /ОСОБА_12/ Л.О. проживала із наймачем квартири ОСОБА_8 із дня свого народження та до його смерті, покійний дідусь ОСОБА_7 /ОСОБА_8/ Л.О. не заперечував проти її проживання, а тому відповідачі вважають, що мають право на користування спірною квартирою.

Частиною 3 ст. 98 ЖК України встановлено, що тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Таким чином, судом встановлено, що співвласники квартири позивачі ОСОБА_15 та ОСОБА_2 заперечують проти тимчасового проживання відповідачів в жилому приміщенні, що є в їх власності, тобто, суд приходить до висновку, що у відповідачів відсутні законні підстави для проживання у спірній квартирі.

Суд враховує доводи сторони позивачів, що приватизація наймачем квартири ОСОБА_8, та отримання ним одноособово у 2004 році свідоцтва про право власності на квартиру, спростовує доводи ОСОБА_7 /ОСОБА_8/ Л.О. щодо її права проживання у квартирі як члена сімї наймача до теперішнього часу.

При цьому, пояснення ОСОБА_7 /ОСОБА_8/ Л.О. у ході розгляду справи щодо наміру оскаржити розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло, видане одноособово ОСОБА_8, суд не приймає до уваги, оскільки на теперішній час і розпорядження органу приватизації, і свідоцтво про право власності на житло є не скасованими, та з цього приводу існував судовий спір, по яку прийнято судове рішення, яке є чинним на цей час.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, встановивши, що відповідачі за первісним позовом проживають у ІНФОРМАЦІЯ_3 без належної правової підстави, суд приходить до висновку, що позивачам за первісним позовом чиняться перешкоди у користуванні власністю, у зв'язку із чим, суд вважає, що вимоги позивачів за первісним позивом підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені, а вимоги за зустрічним позов не підлягають задоволенню, так як необґрунтовані та недоведені.

При цьому суд критично сприймає надані стороною відповідача пояснення щодо відсутності належних умов для виховання та проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 у квартирі за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_3 /ОСОБА_4/ Л.О., а саме квартири АДРЕСА_4. Оскільки, відповідно до положень сімейного законодавства України, саме батьки дитини повинні забезпечити належні умови для проживання та виховання дитини, приймати заходи для поліпшення вказаних житлових умов, і вказаний обовязок не може бути виконаний за рахунок власності інших осіб.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 391 ЦК України, ст. 98 ЖК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, - задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2 у праві користування та розпорядження власністю - квартирою № 12 будинку № 8 по вул. Ак. Корольова у м. Одесі, шляхом виселення ОСОБА_3 /ОСОБА_4/ ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_5.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 /ОСОБА_4/ ОСОБА_5, яка діє від власного імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання права на проживання та користування житлом, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.

Суддя Васильків О. В.