Рішення № 55504951, 01.02.2016, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 01.02.2016

Справа № 501/1176/14-ц

2/501/134/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Журавля П.І.,

при секретарі - Тейбаш Н.Д.

довірена особа позивача ОСОБА_1

довірена особа відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, про встановлення майна спільною власністю подружжя, про визнання права власності на ? частину спільного майна, -

В С Т А Н О В И В:

17.03.2014 року ОСОБА_3 звернулась в Іллічівський міський суд Одеської області з зазначеним позовом (т.1 а.с.3-4).

12.02.2015 року із-за систематичних незявлень в суд позивача, судом було винесено ухвалу про залишення позову без розгляду (т.1 а.с.138)

15.04.2015 року ухвалою апеляційного суду Одеської області було скасовано ухвалою від 12.02.2015 року (т. 1 а.с. 178-179).

15.06.2015 року судом дана справа була прийнята до провадження (т.1 а.с. 181).

03.08.2015 року представник позивача адвокат ОСОБА_1 уточнила вимоги позивачки.

Позивачка просить суд:

-встановити юридичний факт проживання однією сімєю без державної реєстрації ІОСИМ ОСОБА_5 та ОСОБА_3;

-визнати обєктами спільної власності подружжя будинок та земельну ділянку №38 по вул. Леніна у сел. Малодолинське, міста Іллічівськ Одеської області;

-визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину будинку та земельної ділянки за адресою - по вулиці Леніна, 38 у сел.. Малодолинське міста Іллічівськ Одеської області;

-припинити право власності ІОСИМ ОСОБА_5 на ? частину будинку та земельної ділянки за адресою по вулиці Леніна,38 у сел. Малодолинське міста Іллічівськ Одеської області:

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з 2000 року до кінця 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживали однією сімєю, без укладення шлюбу.

Цей факт підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими поясненнями ОСОБА_7 ОСОБА_8, заявою ОСОБА_6, характеристикою сусідів, актом про проживання (а.с.9-14); пояснення свідків ОСОБА_9 ОСОБА_10 (звукозапис судового засідання від 31 жовтня 2014 року 11.15.07 год. 11.36.45 год.)

10 червня 2004 року на підставі нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу за спільні кошти подружжя було придбано будинок та земельну ділянку за адресою сел. Малодолинське міста Іллічівська Одеської області вулиця Леніна, 38.

Цей факт підтверджується: копією договору купівлі-продажу (т.1 а.с.15) пояснення свідків ОСОБА_11 (а.с.90), ОСОБА_10В ОСОБА_12В.(звукозапис судового засідання від 31 жовтня 2014 року).

Ні я, ні відповідач, під час проживання в шлюбі, без державної реєстрації нашого шлюбу, в інших шлюбах не перебували.

Цей факт підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу відповідачем ОСОБА_13 (а.с.70); штемпелем в паспорті ОСОБА_3 про розірвання шлюбу(а.с.7-8).

При укладенні договору купівлі-продажу тільки відповідач придбав право власності на майно в цілому. Через відсутність реєстрації нашого шлюбу не було враховано мого права спільної сумісної власності на це майно.

Частина 2 статті 3 СК України встановлено, що сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки. Таким чином, я вважаю, що наші з відповідачкою стосунки сімейні.

З метою настання юридичних наслідків, передбачених главою 8 СК України, встановлення факту проживання однією сімєю з відповідачкою без державної реєстрації, підлягає судовому розгляду.

Статтею 368 частиною 3 СК України, встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою сумісною власністю, якщо інше не встановлено законом або договором.

Стаття 60 СК України вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом спільної сумісної власності подружжя.

У статті 61 частині 3 СК України встановлено, що договір укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, то майно, отримане за цим договором, є обєктом спільної сумісної власності.

Стаття 74 СК України передбачено, якщо чоловік та жінка проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюються або не визнаються іншою особою.

В судовому засідання представник позивача підтримав вимоги позову, просить їх задовольнити. Сама позивачка ОСОБА_3 жодного разу після поновлення провадження в судове засідання не зявилася.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ОСОБА_3 просить суд відмовити у їх задоволенні. Свою позицію обґрунтовує тим, що ОСОБА_13Д і ОСОБА_3 фактично проживали як чоловік і жінка лише в період з 2008 по 2012 рік, а спірне майно було придбано в 2004 році за власні кошти ОСОБА_13

Відповідач у судовому засіданні і у письмових поясненнях (т.1 а.с.67-68) пояснив суду, що він не визнає вимог позову. У серпні 2000 року він (ОСОБА_13Д.) познайомився з ОСОБА_3 у звязку з тим, що він шукав сиділку для своїх важкохворих батьків, за якими відмовилась доглядати його дружина Тетяна. ОСОБА_3 відразу ж погодилась на його пропозицію, так як їй потрібна була неофіційна робота із-за відсутності паспорта та місця проживання. Він з ОСОБА_3А обговорили умови догляду за його батьками та розмір оплати за роботу. Десь з вересня 2000 року ОСОБА_3 стала доглядати його матір і батька, а він платив ОСОБА_3А гроші за роботу.

В червні 2004 року він купив будинок в с. Малодолинське м. Іллічівська, Одеської області в 2005 році він зареєструвався в купленому будинку за адресою вул. Леніна, 38 в с. Малодолинське, м. Іллічівськ Одеської області. В 2005 році він прописав за цією адресою свого батька, який проживав в цьому будинку аж до самої смерті. Батько помер в 2009 році.

Восени 2006 року він з ОСОБА_3 вирішили проживати, як подружжя, в жовтні 2008 року він з ОСОБА_3 стали жити в спірному будинку.

На початку 2012 року до його (спірного) будинку увірвалися співробітники СБУ, арештували ОСОБА_3 і доправили у слідчий ізолятор м. Херсона, де знаходилась під вартою більше пів року. Адвокат ОСОБА_3 попросив його (ОСОБА_13Д.) зібрати заяви про добропорядність ОСОБА_3 Він сам особисто, його знайомі і сусіди написали заяви-характеристики для слідчого з метою щоб звільнити із-під варти ОСОБА_3 В своїй заяві і в заяві ОСОБА_14 ОСОБА_8 було зазначено, що він ( ОСОБА_13Д.)з ОСОБА_3 проживають без реєстрації шлюбу з 2000 року. Це було зроблено за рекомендацією адвоката, щоб звільнити ОСОБА_3 За зазначеними заявами ОСОБА_3 звільнили із слідчого ізолятору. Після повернення з тюрми він замітив неадекватність у поведінці ОСОБА_3 хотів щоб її оглянув лікар-психолог, але ОСОБА_3 відмовилась від медичного обстеження.

В 2013 році він дав згоду на реєстрацію ОСОБА_3 у спірному будинку.

Відповідач вважає, що позивачка і її рідні намагаються безпідставно заволодіти його особистим майном.

Допитані в судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 стверджують, що ОСОБА_3 і ОСОБА_13 мешкали як чоловік і жінка з 2000 року. Вони знайомі особисто з ОСОБА_3 зі студентських років, вважали, що ОСОБА_3 як невістка доглядала батьків ОСОБА_13

Свідок ОСОБА_12 (мати ОСОБА_3А.)пояснила суду, що її донька ОСОБА_3 з 2000 року проживає з ОСОБА_13, як подружжя, свої пояснення свідок виклала в письмовій формі (т.1 а.с. 83-85).

Пояснення свідків ОСОБА_10, ОСОБА_12 викликають сумнів у суду, так як в 2009 році свідки під присягу стверджували, що з 1998 року вони не бачили ОСОБА_3 і не спілкувалися з нею (т.1 а.с.106-119), а тому суд не може взяти до уваги їх пояснення в суді.

Свідок ОСОБА_11 в суді пояснив, що з ОСОБА_13 він познайомився в 2001 році, тоді вже його сестра ОСОБА_3 проживала з ОСОБА_13 як подружжя. У нього не було сумнівів, що його сестра створила сімю з ОСОБА_13 Він (ОСОБА_11)давав гроші ОСОБА_13 на купівлю земельної ділянки, та будинку, спір про який є предметом позову.

В своїй письмовій заяві суду свідок ОСОБА_11 стверджує, що 25.05.2008 року він передав ОСОБА_13 15000 євро на покупку однокімнатної квартири для дочки ОСОБА_3 (т. 1 а.с.90-91). Про це стверджує свідок ОСОБА_12 (т.1 а.с. 84).

Із наданих позивачем суду доказів вбачається, що 23.06.2012 року ОСОБА_13 подавав суду Суворовського району м. Херсона заяву, завірену свідком по справі ОСОБА_15, про звільнення позивачки з-під варти, в якій стверджується, що проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_3 з 2000 року (т. 1 а.с.9).

Із заяви громадянина ОСОБА_14 вбачається, що ОСОБА_13 і ОСОБА_3 проживали разом з 2003 року однією сім'єю (т.1 а.с.10). Аналогічна заява ОСОБА_8 який стверджує, ОСОБА_3 з 2000 року проживає однією сім'єю з ОСОБА_13 (т.1 а.с. 11).

У характеристиці, яку склали суди ОСОБА_3 і ОСОБА_13 14.02.2012 року видно, що ОСОБА_3 з жовтня 2008 року проживає з чоловіком ОСОБА_13 в с. Малодолинське по вул. Леніна,38 (т.1 а.с.12).

Із акту обстеження житлових умов сімї ОСОБА_13 від 18.04.2012 року видно, що разом з ОСОБА_13 в цивільному шлюбі проживала його дружина ОСОБА_3, яка за цією адресою не зареєстровано ( т. 1 а.с.13-14).

За договором купівлі продажу від 10.06.2004 року ОСОБА_13 купив житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в с. Малодолинське вул. Леніна, 38 за 37800 грн. (т. 1 а.с.15)

23.02.2005 року ОСОБА_13 зареєструвався за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Малодолинське вул. Леніна, 38 (т. а.с.33,73).

ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.02.2013 року (т.1а.с.7,73).

Із технічного паспорту спірного будинку видно, що будинок був збудований в 1963 році(т.1 а.с.19).

Із заяви про затвердження мирової угоди (ні ким не підписаної) вбачається, що ОСОБА_13 визнає факт отримання від родичів позивачки 15000 євро(т. 2 а.с. 6-7). Але цей доказ суд не може визнати допустимим так, як заява ніким не підписана і позивачка відмовилась від мирової угоди.

Проаналізувавши надані докази суд приходить до висновку, що спірний будинок і земельну ділянку ОСОБА_13 купив в 2004 році і оформив на себе, а ці обставини виключають наявність спільного сумісного майна, нажитого в період «проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу».

Суд вважає, що позивачка з відповідачем проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з 2008 року по 2014 рік, що підтверджується описаними вище доказами.

Згідно ч. 2 ст. 21 СК України проживання однією сімєю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обовязків подружжя.

Однак відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі поширюються положення глави 8 цього кодексу.

Як свідчить аналіз змісту ст.74 СК України, це положення може розглядатися лише як загальне правило. Проживання жінки та чоловіка однією сімєю без державної реєстрації шлюбу є підставою для виникнення у них права спільної сумісної власності на майно набуте за час спільного проживання.

Термін «проживання однією сімєю» не слід розуміти буквально, адже факт реєстрації (проживання)жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною ні обовязковою ознакою наявності фактичного шлюбу як відзначає Верховний Суд України «при застосуванні ст. 74 СК України судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ним склалися усталені відносини що притаманні подружжю. За ч. 2 ст. 3 СК України сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

У постановах від 20.02.2012 року та 25.12.2013 року Верховний Суд України зазначає, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно (справа№6-97цс11), при цьому слід встановити, що воно було придбане сторонами саме в наслідок спірної праці (справа №6-135цс13).

Крім того, для визначення майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявність у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сімї.

Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальною юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч.1,4 ст. 60 ЦПК України).

В ході судового розгляду справи були допитані свідки: ОСОБА_16, ОСОБА_17,ОСОБА_12 які підтвердили факт того, що сторони проживали однією сімєю як чоловік і жінка з 2000 року.

Проте, судом було досліджено матеріали архівної кримінальної справи №0/3009/12 (1/2120/294/12), порушеної відносно ОСОБА_3 де остання підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.358, ч.5 ст.191 КК України. Так, у протоколах допиту свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, складених у період з 2003 по 2009 роки, останні зазначали, що місцезнаходження ОСОБА_3 їм не відоме, звязки з нею не підтримуються з 1997 року.

У звязку з вказаним, суд критично відноситься до пояснень свідків у даній цивільній справі,оскільки вони викликають сумнів у їх достовірності.

Так само, суд ставить під сумнів і не може вважати належними та доступними доказами нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_14 і ОСОБА_8 від 04.04.2012 року та 05.04.2012 року відповідно, про проживання сторін спору однією сімєю з 2000 року, оскільки даний факт нотаріусом не перевірявся.

Суд вважає, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що на момент придбання спірного майна між сторонами існували стійкі відносини, притаманні сімї, і що воно набувалося ними у спільну сумісну власність за спільно зароблені кошти.

Отже, аналіз фактичних обставин справи і зібраних у ній доказів свідчить про те, що сторона на момент придбання спірного майна, а саме 10.06.2004 року, не були сімєю, оскільки спільно не проживали, не були повязані спільним побутом, не мали спільного бюджету, спільних прав та обовязків.

Крім того, суд звертає увагу, що виконання ОСОБА_3 за плату обовязків доглядальниці хворих батьків ОСОБА_13, спільний відпочинок, близькі стосунки з відповідачем не є достатньою підставою для висновку про те, що сторони на момент придбання спірного майна проживали однією сімєю і що воно у звязку з цим являється їх спільною сумісною власністю.

Суд звертає увагу на ту обставину, що позивачка у своїх вимогах не зазначає з якого і по який час вона проживала в цивільному шлюбі з відповідачем. В вимогах позову прізвище відповідача «ІОСИМ», а правильно «ІОСЄМ» по батькові відповідач зазначений, як «Данилович», а за документами він «Даніілович».

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупність. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню в частині встановлення юридичного факту, в решті є безпідставними, не доведеними і не обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито, або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

За наведених обставин, суд вважає також за доцільне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22.12.2015 року,скасувавши заборону на відчуження житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки, розташованих за адресою: місто Іллічівськ, Одеська область, с. Малодолинське, вул. Леніна,38, які належать ОСОБА_13, (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3); заборонити ОСОБА_13 відключити водопостачання, газопостачання та електропостачання житлового будинку, розташованого за адресою: місто Іллічівськ, Одеська область, с. Малодолинське, вул. Леніна,38.

Скасування забезпечення позову набуватиме сили разом з набуттям цим рішенням законної сили в цілому.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 64, ч.6 ст. 154, 209, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_13 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, про встановлення майна спільною власністю подружжя, про визнання права власності на ? частину спільного майна, про припинення права власності на ? частину спільного майна задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_13 з 2008 року по 2014 рік.

В іншій частині вимог позову відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені у вигляді:

-заборони на відчуження житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: м. Іллічівськ, Одеська область, с. Малодолинське, вул. Леніна,38, яка належить ОСОБА_13, (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4);

-заборони ОСОБА_13 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4), відключити водопостачання, газопостачання та електропостачання житлового будинку, розташованого за адресою: м. Іллічівськ, Одеська область, с. Малодолинське, вул. Леніна,38.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Журавель П.І.