Ухвала суду № 55504517, 04.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/4069/15-к 04.02.2016 04.02.2016 04.02.2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря Луговенко К.С.

розглянув матеріали кримінального провадження №12015150190002280 за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 листопада 2015 року відносно

ОСОБА_5, 1975 року 05 місяця 08 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

-обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 310, ч.2 ст. 309 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Товстоган Л.О.

захисник ОСОБА_6

обвинувачений ОСОБА_5

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 виклали вимогу про скасування вироку суду та звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного без застосування ст. 69 КК України покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

провадження № 11-кп/784/81/16 головуючий суду 1-ої інстанції: ОСОБА_7

категорія: ч.2 ст.310 КК України доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

В апеляційній скарзі прокурор Товстоган Л.О. виклала вимогу про скасування вироку в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: застосування закону який не підлягав застосуванню - ст. 69 КК України, не застосування закону який підлягав застосуванню ст. 75 КК України. Просить визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 310, ч.2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст. 310 КК України 3 роки позбавлення волі

-за ч.2 ст. 309 КК України 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього передбачених п.п. 2,3.4 ст. 76 КК України обовязків.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 310, ч.2 ст. 309 КК України та йому призначено покарання:

-за ч.2 ст. 310 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 1 рік 3 місяці позбавлення волі.

-за ч.2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 1 рік позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяці.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.

На обгрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що при призначенні покарання обвинуваченому судом фактично врахована лише одна помякшуюча покарання обставина - щире каяття та активне сприяння розкриттю вчинених ним злочинів, а не сукупність таких, як вимагає ч. 1 ст. 69 КК України.

Крім того зазначила, що у вироку суд жодним чином не мотивував яким саме чином помякшуючі покарання обставини та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів.

Враховуючи викладене, вважає, що судом при призначенні покарання ОСОБА_5 неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 1 ст. 69 КК України.

Разом з тим, врахувавши такі обставини, як перебування ОСОБА_5 на обліку в центрі зайнятості населення, позитивну характеристику за місцем проживання, визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, а також те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, вважає, що можливо виправлення обвинуваченого без відбування покарання і підлягає застосуванню ст.75 КК України.

Захисник ОСОБА_6 зазначає, що є припущенням висновок суду про неможливість застосування ст. 75 КК України з посиланням на те, що його підзахисний неодноразово судимий за скоєння злочинів, повязаних з незаконним обігом наркотичних засобів.

З урахуванням помякшуючих покарання обставин вважає, що виправлення його підзахисного можливо без відбування покарання

В апеляційній скарзі обвинувачений зазначає, що він повністю визнає свою вину та щиро кається, а внаслідок його відбування покарання в місцях позбавлення волі його сімя опиниться в тяжкому стані.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що в червні 2015 року в селі Прибужани Вознесенського району Миколаївської області на присадибній ділянці буд.17 по вул. Тополина ОСОБА_8 незаконно посіяв та вирощував рослини коноплі для власного вживання, без мети збуту.

23 вересня 2015 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 було виявлено та вилучено 56 кущів, що є нарковмісними рослинами роду конопель.

Крім того, під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 було вивлено та вилучено 71,517 грамів особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, який ОСОБА_5Й зібрав з вирощуваних ним рослин коноплі, незаконно виготовив та зберігав за місцем свого проживання без мети збуту.

Висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, захисника та обвинуваченого на підтримку апеляційних скарг, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у незаконному посіві та вирощуванні конопель в кількості 50 і більше рослин, а також у незаконному придбанні, виготовлені та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 310 КК України, при викладених у вироку обставинах відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються дослідженими судом доказами і в цій частині вирок суду учасниками судового провадження не оскаржується.

Не оскаржується ними і правова кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст. 309, ч.2 ст.310 КК України.

При визначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд у відповідності із вимогами ст.ст.65-67 КК України врахував вчинення ним тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості, обставини, що помякшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів; дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується задовільно, має на утриманні неповнолітню дитину, матір якої є інвалідом з дитинства, а також його стан здоровя.

Врахувавши наявність помякшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також вищенаведені дані про особу і відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд першої інстанції обґрунтовано застосував ст. 69 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкціях ч.2 ст.309,ч.2 ст. 310 КК України.

На думку апеляційного суду призначене ОСОБА_5 покарання за своїм видом та розміром відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі і є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому суд першої інстанції належним чином умотивував своє рішення про застосування ст. 69 КК України, за вимогами якої суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за наявності кількох обставин, що поякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Тому є безпідставними доводи апелянтів про неправильне застосування судом першої інстанції закону про кримінальну відповідальність і необхідності призначення більш суворого за розміром покарання.

Разом з тим дослідивши додатково надані стороною захисту матеріали про стан здоровя ОСОБА_5, його дружини, батька, його перебування на обліку як безробітного в центрі зайнятості населення, а також те, що відповідно до характеристики з місця навчання його доньки, він приймає участь в її вихованні, апеляційний суд дійшов висновку про міцність соціальних звязків обвинуваченого в місці його постійного проживання, про намір стати на шлях виправлення, працевлаштуватися, припинити вживання наркотичних засобів, а тому його виправлення можливо без відбування покарання.

Тому є обгрунтованими доводи апелянтів про можливість застосування ст.75 кк україни.

З огляду на наведене апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги прокурора, захисника, обвинуваченого підлягають задоволенню, а вирок суду-зміні.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого, захисника задовольнити частково.

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 листопада 2015 року відносно ОСОБА_5 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом першої інстанції покарання за ч.2 ст.309, ч.2 ст. 310 КК України, ст. 70 КК України у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього передбаченого п.4 ч.1 ст. 76 КК України обовязку періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_3