Ухвала суду № 55504432, 05.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/6820/15-к 05.02.2016 05.02.2016 05.02.2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючої Погорєлової Г.М.

суддів: Гулого В.П., Маркової Т.О.

за участі секретаря Кєльїної А.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження № 12015150040004073 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2015 року.

Обвинувачений ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимий Овруцьким районним судом Житомирської області

1) 28.10.2002 р. за ст. 187 ч.3, 185 ч.2, 357 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 70 КК України на 7 років позбавлення волі. Звільнений 27.06.2007 р. умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 27 днів за постановою Менського районного суду Чернігівської області від 21.06.2007 р.;

2) 29.04.2010 р. ст.ст. 185 ч.2, 187 ч.2 КК України із застосуванням ст. 70 КК України на 7 років позбавлення волі. Звільнений 04.11.2014 р. умовно-достроково на 2 роки 2 місяців 16 днів за постановою Коростенського районного суду Житомирської області від 27.10.2014 р.

Обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Кучеренко Д.С.

обвинувачений ОСОБА_1

___________

провадження № 11- кп/784/109/16 головуючий у 1 інстанції Крутій Ю.П.

категорія: ст. 185 ч.3 КК України доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_2

Короткий зміст вимог апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 Просить вирок змінити. На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Короткий зміст судового рішення суду 1 інстанції.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.11.2015 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, за якою призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 71 КК України частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 29.04.2010 р. та остаточно призначено до відбуття 6 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 5426 грн. 04 коп., витрати на проведення експертиз в сумах 3323 грн. 88 коп., 6647 грн. 76 коп.

Також вирішено питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апелянта.

Обвинувачений ОСОБА_1 посилається на недотримання судом вимог ст. 65 КК України, що полягає у неврахуванні усіх обставин вчиненого злочину, даних про його особу, помякшуючих покарання обставин. Вважає, що є підстави і для застосування ст. 69 КК України.

Вказує, що призначення покарання у виді позбавлення волі судом умотивовано лише вчиненням нового злочину протягом невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Посилається, що суд належним чином не врахував ступень тяжкості вчиненого злочину, помякшуючи покарання обставини, якими апелянт вважає позитивну характеристику за місцем проживання і роботи, його згоду надати в суді правдиві свідчення та сприяння повному, обєктивному і в найкоротші строки розгляду справи, визнання у повному обсязі цивільного позову прокурора.

Посилається, що його виправлення можливо без застосування покарання у виді позбавлення волі та вказує про намір стати на шлях виправлення.

Встановлені судом 1 інстанції обставини.

26.08.2015 р., приблизно о 17 год., ОСОБА_1, знаходячись по пров. Затишному, 23 в м. Миколаєві, на ґрунті раптово виниклої сварки умисно наніс ОСОБА_3 деревяною палицею не менш 2-х ударів в область голови, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження у виді тяжкої черепно-мозкової травми (забою головного мозку 3 ступеню), субдуральної гематоми зліва, забитої рани голови (є небезпечними для життя в момент заподіяння).

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення на підтримку апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1П, думку прокурора Кучеренка Д.С. про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 вчиненні злочину за наведених у вироку обставин та правильність кваліфікації дій за ст. 121 ч. 1 КК України апелянтом не оспорюються. З урахуванням меж апеляційного розгляду, визначених ст. 404 ч.1 КПК України, судове рішення в цій частині не переглядається.

Не ґрунтуються на матеріалах справи наведені в апеляційній скарзі доводи обвинуваченого про недотримання судом вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання.

Так, судом враховано ступень тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до визначеної ст. 12 КК України класифікації злочинів є тяжким злочином.

Послався суд й на те, що ОСОБА_1 характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, врахувавши таким чином дані про особу обвинуваченого. В матеріалах кримінального провадження відсутня характеристика ОСОБА_1 за місцем роботи, на яку він посилається в апеляційній скарзі.

З огляду на попередні судимості ОСОБА_1 за умисні злочини і вчинення ним нового умисного злочину, суд обґрунтовано визнав обтяжуючою покарання обставиною рецидив злочинів.

Перелік обставин, які визнаються помякшуючими покарання, визначено ч.1 ст. 66 України. Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його помякшують, і інші обставини, не зазначені в частині 1 цієї статі.

Однак, не входять до переліку, визначеному ч.1 ст. 66 КК України, наведені апелянтом обставини: його згода надати в суді правдиві свідчення та сприяння повному, обєктивному і в найкоротші строки розгляду справи, визнання у повному обсязі цивільного позову прокурора. Ці обставини не є такими, що суттєво впливають на покарання. Тому відсутні підстави для визнання їх помякшуючими покарання обставинами у сенсі положень ч.2 ст. 66 КК України.

Характеристика, про яку також зазначає апелянт, входить до числа відомостей про особу обвинуваченого.

Покарання за ст. 121 ч.1 КК України ОСОБА_1 призначено в мінімальному розмірі позбавлення волі, передбаченого санкцією кримінального закону.

З урахуванням викладеного, відсутні підстави вважати призначене ОСОБА_1 покарання за ст. 121 ч.1 КК України таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

Через відсутність помякшуючих покарання ОСОБА_1 обставин не може бути застосована ст. 69 КК України, однією з умов застосування якої є наявність кількох таких обставин.

Крім того, вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 29.04.2010 р. ОСОБА_1 засуджено за ст.ст. 185 ч.2, 187 ч.2 КК України із застосуванням ст. 70 КК України на 7 років позбавлення волі. Звільнений він 04.11.2014 р. умовно-достроково на 2 роки 2 місяці 16 днів за постановою Коростенського районного суду Житомирської області від 27.10.2014 р.

Новий злочин ним вчинено 26.08.2015 р., тобто, протягом невідбутої частини покарання.

За такого, йому обґрунтовано призначено покарання за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Згідно з розясненнями , які містяться в пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 р. № 7 (з наступними змінами), судам належить враховувати, що при застосуванні правил ст. 71 КК України остаточне покарання має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Відповідно до розяснень, які містяться в п. 26 вказаної постанови, у разі, коли особа була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (ст. 81 КК України) і в період строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобовязаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням викладеного, відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Призначене обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років апеляційний суд вважає справедливим, достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для зміни вироку в частині призначеного покарання, як просить апелянт.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 424, 425, 426, 532 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2015 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення.

Головуюча

Судді