Рішення № 55504004, 27.01.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

27.01.2016

Справа № 2/489/99/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 січня 2016 року Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі - Коденко К.В.,

за участю відповідачки ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договору найму та виселення, стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс», треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання дій неправомірними, визнання договору частково недійсним, зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2015 року ТОВ «Ніконджитбудсервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договору найму та виселення, стягнення заборгованості.

Позивач вказує на те, що на підставі свідоцтва про право власності від 30 липня 2001 року ТОВ «Ніконджитбудсервіс» є власником гуртожитку по вул.. Космонавтів,128 у м. Миколаєві. На підставі рішення Ленінського районного суду від 11 квітня 2005 року за позивачем визнано право власності на 9068/10000 часток даного гуртожитку.

1 вересня 2003 року між ним та ОСОБА_1 у простій письмовій формі із строком дії в один рік, з правом пролонгації, було укладено договір найму житлових кімнат № 512, № 513 та № 514, загальною площею 62,4 кв.м., які розташовані в належному позивачеві гуртожитку по вул. Космонавтів,128 у м. Миколаєві. Після укладення договору відповідачка разом зі своїми дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 вселилися в кімнати, які віднаймали й були в них зареєстровані. ОСОБА_1, відповідачка в порушення умов договору найму не вносила щомісячну оплату за користування кімнатами гуртожитку у 2014 році та протягом останнього періоду сплачувала її не в повному розмірі. Внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 1 березня 2012 року по 1 липня 2015року 8255 грн. 42 коп..

Посилаючись на наведене, позивач просив розірвати договір найму житла від 1 вересня 2003 року, виселити ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з кімнат № 512, № 513 та № 514, без надання іншого житлового приміщення, стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь ТОВ "Ніконджитбудсервіс" заборгованість за користування найманим майном у розмірі 8255 грн. 42 коп., 3 % річних за порушення грошового зобов'язання в розмірі 360 грн. 33 коп., інфляційні втрати в розмірі 2640 грн. 51 коп., а також судові витрати.

В серпні 2015 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ «Ніконджитбудсервіс», зазначивши третіми особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якій просила суд визнати дії ТОВ «Ніконджитбудсервіс» щодо нарахування за проживання та комунальні послуги у гуртожитку неправомірними, визнати договір найму житла частково недійсним, а саме щодо його положень, що визначають плату за користування житловою площею у гуртожитку та за комунальні послуги, зобовязати товариство надавати повну інформацію про порядок нарахувань, про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, їх споживчі властивості, тощо, зобовязати товариство здійснити перерахунок за комунальні послуги та користування житловою площею гуртожитку за останні три роки у відповідності до п. 38 Примірного положення про гуртожитки, а саме, за кожний вид послуг окремо, виходячи з показників загально будинкових лічильників, норм споживання та встановлених тарифів, зобовязати товариство підготувати договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Проти позову ТОВ «Ніконджитбудсервіс» заперечувала, посилаючись на те, що заявлені ним вимоги є безпідставними та незаконними, заявлена сума стягнення є також на її думку безпідставною. В запереченнях посилалася на те, що вона була поселена до гуртожитку у звязку з трудовими відносинами ВАТ «Ніконд», на балансі якого знаходився гуртожиток, проживає в зазначеному гуртожитку понад 20 років, а тому зазначала, що не може бути виселена з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення. Крім того, посилалася на те, що Глава 4 ЖК України не передбачає виселення з житлового приміщення за заборгованість за комунальні послуги. Просила в позові ТОВ «Ніконджитбудсервіс» відмовити.

Також подала до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Ухвалою суду від 5 жовтня 2015 року обидва позови обєднані в одне провадження.

В судовому засіданні 7 грудня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити. В судове засідання 27 січня 2016 року представник позивача не зявилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, у зустрічному позові просила відмовити.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представники в судовому засіданні вказували на те, що заборгованість нарахована позивачем безпідставно, підстав для виселення відповідачів з гуртожитку у позивача немає, просили в позові ТОВ «Ніконджитбудсервіс» відмовити та задовольнити зустрічний позов.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи, що ТОВ «Ніконджитбудсервіс» є власником 9068/10000 часток гуртожитку за адресою: Космонавтів,128 у м. Миколаєві на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2005 року (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31 травня 2005 року), та з 2000 року по теперішній час є його балансоутримувачем.

Згідно довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій основним видом діяльності позивача є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Я вбачається з матеріалів справи, довідки АА № 574625 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, також листів-відповідей товариства та листа виконкому Миколаївської міської ради від 14 травня 2013 року, ТОВ «Ніконджитбудсервіс» не визначив для себе статутною діяльністю надання послуг з утримання гуртожитку та прибудинкової території, що підпадає під впливЗакону України «Про житлово-комунальні послуги», не здійснює надання таких послуг, в зв'язку з чим він не визначений відповідним рішенням місцевого самоврядування виконавцем таких послуг.

Згідно з п. 4 Примірного положення про гуртожитки, затвердженогопостановою ОСОБА_6 Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208, гуртожитки підрозділяються на два види: для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках); для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей). У гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, при необхідності з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради можуть бути виділені приміщення для проживання сімей.

З матеріалів справи вбачається, що гуртожиток за адресою: вул.. Космонавтів,128 у м. Микоалєві, дотепер має статус гуртожитку для проживання одиноких громадян, проте, відповідачі проживають у приміщеннях, що знаходяться в її відособленому користуванні.

ОСОБА_1 є колишнім працівником ВАТ «Ніконд», до статутного фонду якого раніше входив даний гуртожиток, та вселилася в гуртожиток у звязку з роботою на вказаному підприємстві.

Згідно копії довідки ВАТ «Ніконд» за 2006 рік, наданої до суду відповідачкою, заселення до гуртожитку осіб, що працювали на підприємстві ВАТ «Ніконд», проводилось до 1996 року до створення ДП «Водопой».

Згідно додатку, доданого до зазначеної довіки, а також копії трудової книжки ОСОБА_1 працювала на ВАТ «Ніконд» з 28 серпня 1979 року по 11 вересня 2001 року.

В звязку зі зміною власника гуртожитку 1 вересня 2003 року між ТОВ «Ніконджитбудсервіс» та ОСОБА_1 був укладений договір на користування площею гуртожитку, відповідно до якого відповідачці були надані в користування кімнати № 514, № 513 та № 512, загальною площею 62,4 кв.м. строком на один рік.

Згідно умов договору відповідачка зобов'язалась своєчасно вносити плату за проживання у гуртожитку за встановленими ставками та відповідно до п. 38 «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого постановою ОСОБА_6 Міністрів УРСР від 03.07.1986 року № 208. Витрати за комунальні послуги входять до ставки плати за користування житловою площею та окремо плата за них не стягується (п.п. 2.3. і 4.1 договору).

В пункті 7.1. договору зазначено, що договір вважається пролонгованим на один рік, якщо жодна зі сторін не пізніше чим за один місяць не повідомить другу про розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 із зазначеними умовами договору ознайомлена та була згодна, про що є її особистий підпис.

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно ч. 1 ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.

Статтею 815 ЦК України визначені обовязки наймача.

Наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані.

Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця.

Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Згідно положень ст. 820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла.

Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.

Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.

Вартість місця проживання у гуртожитку складається з вартості утримання 1 кв. м загальної площі будинку-гуртожитку, помноженого на кількість кв. м приміщення, яке займає особа, плюс вартість комунальних послуг, що надаються мешканцям гуртожитку: холодне та гаряче водоспоживання, водовідведення, опалення, електроспоживання, за визначеними державою тарифами. Вартість утримання 1 кв. м житлового приміщення гуртожитку змінюється на підставі чинного законодавства та вартості комунальних послуг, що надаються на підставі договорів, укладених позивачем зі спеціалізованими організаціями, які здійснюють обслуговування гуртожитку.

Згідно розпоряджень директора ТОВ «Ніконджитбудсервіс» від 26 січня 2012 року, 26 липня 2013 року, 25 квітня 2014 року, 28 травня 2014 року, 30 квітня 2015 року було встановлено оплату за проживання в гуртожитку по вул.. Космонавтів,128 у м. Миколаєві на рівні собівартості комплексного обслуговування будинку - гуртожитку згідно відповідних додатків до розпоряджень. Оплата за електроенергію, водопостачання, водовідведення, природний газ була включена до вартості оплати за проживання.

Так, згідно листів-повідомлень від 17 лютого 2012 року, 30 серпня 2013 року, 5 червня 2014 року, 11 липня 2014 року, 6 листопада 2014 року, 6 травня 2015 року, отриманих відповідачкою особисто, були змінені розміри оплати за проживання у гуртожитку, розмір плати за проживання відповідачки у займаних нею кімнатах з 01 березня 2012 року було збільшено до 540 грн. за місяць, з 01 вересня 2013 року - 610 грн. за місяць, з 1 червня 2014 року до 645 грн. за місяць, з 01 липня 2014 року - до 750 грн., з 1 травня 2015 року до 820 грн. на місяць.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі своїх зобовязань за договором найму житлового приміщення належним чином не виконують, оплату за користування житлом в повній мірі не здійснють.

Надані платіжні документи по оплаті відповідачами за проживання в гуртожитку, а також розрахунок ТОВ «Ніконджитбудсервіс» щодо заборгованості відповідачів з урахуванням фактично сплачених сум свідчать про те, що відповідачі не в повному обсязі проводили оплату за надані послуги з урахуванням змінених тарифів.

З матеріалів справи слідує, що відповідачка періодично отримувала претензії-вимоги позивача про необхідність сплати заборгованості за користування житловим приміщенням.

При цьому, про зміну розміру тарифів відповідачі своєчасно повідомлялись, і новий розмір тарифів не оскаржували.

Внаслідок неналежного виконання відповідачами своїх зобовязань станом на 1 липня 2015 року існує заборгованість в сумі 8255 грн. 42 коп., яка нарахована позивачем за період з 1 березня 2012 року по 1 липня 2015 року та підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, позивачем нараховані відповідачам три відсотки річних за порушення грошового зобовязання в розмірі 360 грн. 33 коп., інфляційні втрати в розмірі 2640 грн. 51 коп., що відповідно до положень ч.2 ст. 625 ЦК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Що стосується заяви відповідачки про застосування строків позовної давності, то вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до правил ч.4 ст. 267 ЦК України право вимоги щодо стягнення заборгованості за порушеним грошовим зобовязанням, обмежене строком позовної давності, про застосування якої у судовому засіданні заявлено стороною цього зобовязання.

При цьому строк позовної давності переривається внаслідок вчинення дій, що свідчать про визнання боргу.

Такою дією, відповідно до правил ст. 267 ЦК України, є погашення частини боргу, яке здійснене в період перебігу строку позовної давності.

Відповідачка періодично сплачувала заборгованість, що свідчить про переривання строків позовної давності.

Згідно ч.2 ст. 825 ЦК України договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі: 1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази; 2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає.

Згідно ч. 3 ст. 825 ЦК України договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї.

Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно ст. 826 ЦК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.

Між тим, суд вважає, що позивачем не доведено наявність визначених законом підстав для розірвання договору найму, укладеного між ТОВ «Ніконджитбудсервіс» та ОСОБА_1 і виселення відповідачів.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Ніконджитбудсервіс» підлягає частковому задоволенню.

Вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень діючого законодавства сторони є вільними в укладені договору та визначені його умов.

З матеріалів справи слідує, що відповідачка з умовами договору від 1 вересня 2003 року була згодна, про що є її особистий підпис.

Крім того, відповідно до п. 38 «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого ОСОБА_6 Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року, витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування житловою площею і окремо плата за них не стягується.

ТОВ «Ніконджитбудсервіс» було визначено розмір плати за користування житлом, яка, згідно бухгалтерської довіки, розраховується виходячи із фактичної собівартості утримання будинку гуртожитку за минулий рік, помноженого на кількість квадратних метрів приміщень, яке займає особа, вартості комунальних послуг, спожитих в минулому році, та округленого до першого десятку. Планова калькуляція вартості одного квадратного метра житлової площі, поточного року, розраховується позивачем на підставі фактичних показників по утриманню будинку за попередній рік плюс податок на додану вартість.

Доказів того, що такий розмір плати є незаконним, матеріали справи не містять.

Відповідно зі ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.14,15, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договору найму та виселення, стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» 8255 (вісім тисяч двісті пятдесят пять) грн. 42 коп. заборгованості, 360 грн. 33 коп. трьох процентів річних, 2640 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 487 грн. 20 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» про визнання дій неправомірними, визнання договору частково недійсним, зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.А. Спінчевська