Ухвала суду № 55503411, 26.01.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/2719/14 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 22-ц/783/200/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 В. І.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді Берези В.І., суддів: Бойко С.М., Штефаніци Ю.Г., при секретарі: Куцику І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3, на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 12 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в собі ТВБВ 10013/0289 філії Львівського обласного управління до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Січових Стрільців, 9, ЄДРПОУ 09325703, р/р НОМЕР_2, заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 2957 від 20.05.2008 р., яка станом на 18.11.2014 року становить 106 657,20 грн., стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати.

Заочне рішення суду оскаржив представник позивача ОСОБА_3 Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає про те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права. Суд не врахував того, що розмір неустойки може бути зменшений, якщо такий значно перевищує розмір збитків та інших обставин, що мають значення для справи; у справі відсутні докази наявності збитків у позивача; розмір пені є дуже великим порівняно з сумою основного боргу. Окрім того, для забезпечення повернення кредиту відповідачем була передана в іпотеку квартира у м. Львові по вул. Хвильового 7/135, така реалізована на прилюдних торгах , а кошти від реалізації в сумі 76082,68 грн. перераховані позивачу. Однак вважає, що позивач заявив новий позов, за яким заборгованість не зменшилась, а зросла. Пеня нарахована за період більше року, та про застосування спливу строку позовної давності позивач не мав змоги подати заяву, так як ухвалено заочне рішення та відмовлено у задоволенні заяви про його перегляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4 у заперечення апеляційної скарги, у відсутності відповідача, його представника, які повідомлені про розгляд справи, однак до суду не з`явились, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2008 р. між ВАТ «Державний ощадний банк» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № 2957, згідно якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 125 000 грн. терміном на 120 місяців із сплатою 18,5% річних для службових потреб з поверненням кредиту не пізніше 20.05.2018 р.

Задовольняючи вимоги банку, а саме про стягнення з відповідача 106 657 грн. 20 коп., з яких: 10 488,39 грн. - залишок прострочених платежів по відсотках; 48 022,35 грн. - сума нарахованої пені по кредиту; 19 368,87 грн. сума нарахованої пені по відсотках; 18 247,12 грн. - інфляційні витрати від прострочення сум заборгованості за кредитом, 10 530,47 грн. - 3% річних від прострочених сум заборгованості за кредитом, судовий збір в сумі 1066,50 грн., суд першої інстанції зазначив про те, що в порушення умов договору відповідач з 2009 року зобовязань по своєчасному поверненню кредиту та нарахованих відсотків згідно умов кредиту не виконував, існує заборгованість, рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили, перебуває на виконанні, а тому прийшов до висновку про стягнення зазначеного боргу.

З висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як видно з матеріалів справи, банк звертався до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в сумі 149 594, 30 грн. В звязку із відсутністю оплати та в процесі розгляду справи банком збільшено позовні вимоги до 182 345,30 грн. Рішення після апеляційного оскарження набрало законної сили 29.10.2012 року та видано виконавчий лист, який на даний час перебуває на виконанні.

Згідно з п. 1.2 договору, термін повернення кредиту є 20.05.2018 року.

Як видно з матеріалів справи, враховуючи судове рішення про дострокове стягнення кредиту, кредитним комітетом банку прийнято рішення №170 від 28.08.2012 р. про припинення нарахування відсотків по даному кредиту з 01.09.2012 року.

Однак, виконання зобов`язань за кредитним договором не відбулось, відтак, банк продовжив нараховувати відсотки за користування кредитними коштами та пеню за невиконання зобов`язань .

Як видно з матеріалів справи, на виконання рішення від 06.04.2012 в процесі здійснення виконавчого провадження Банком реалізовано з прилюдних торгів майно, що виступало забезпеченням виконання зобовязань по даному договору, а саме квартиру №135, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Хвильового М. будинок № 7, і належала на праві власності Позичальнику ОСОБА_2 Банку перераховано в погашення заборгованості за договором - 68474,42 грн., проте реалізація квартири не погасила існуючий борг у сумі 182345,33 грн.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч.1 статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договором відновлюваної кредитної лінії передбачено, що даний договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань за цим договором ( п.8.1 договору відновлюваної кредитної лінії).

Згідно з п. 1.5.1.1. кредитного договору, проценти нараховуються Банком за методом факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий Позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення терміну, на який надано кредит.

Пунктом 5.2. кредитного договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобовязань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та сплати процентів за нарахування кредитом, Позичальник повинен сплатити пеню в розмір 0,05% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Таким чином, з умов даного договору вбачається, що до закінчення терміну кредитного договору (20.05.2018 року) або до повного погашення суми заборгованості за кредитним договором, Банк вправі нараховувати відсотки за користування кредитними коштами та пеню за невиконання зобовязань по кредитному договору.

Крім цього, в силу положень ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки за рахунок предмета іпотеки заборгованість за кредитним договором погасилася частково, з 19.03.2012 року Банк продовжував нараховувати відсотки за кредитом, пеню відповідно до умов договору та 3 % річних та інфляційні нарахування на залишок заборгованості за кредитом.

Враховуючи наведене, не заслуговують на увагу доводи апелянта про безпідставність стягнення суми боргу яка зросла, а не зменшилась. Вимоги Банку щодо стягнення заборгованості за період, відображений у оскаржуваному рішенні, є такими, що ґрунтуються на положеннях п. п. 2.2.2, 5.2., 3.2.1, 8.1 кредитного договору та ст. 625 ЦК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.5.2 кредитного договору, за порушення взятих на себе зобовязань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов'язався сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,05 % від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів ( ч.2 ст.617 ЦК України).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. З ст. 551 ЦК України).

З аналізу наведених норм випливає, що суд не вправі вирішувати питання щодо звільнення боржника від сплати пені, а лише з врахуванням обставин, визначених ч. 3 ст. 551 ЦК України, може їх зменшити у випадку, якщо розмір пені значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

При цьому, частиною першою статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Покликанню Апелянта на неспівмірність розміру пені та розміру заборгованості за кредитом не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки заборгованість не обмежується лише 10 488,39 грн., про стягнення яких заявлено у даній справі, а фактичним залишком заборгованості по кредитній лінії, який становить більше 100 000 грн., такий хоча і стягнений за попереднім судовим рішенням, однак є непогашеним, та на такий, у відповідності до вимог п. 5.2. договору відновлюваної кредитної лінії, нараховується пеня, а відтак, підстави для звільнення Відповідача від сплати пені відсутні .

Не є обгрунтованими доводи апелянта щодо пропуску строку позовної давності щодо пені, який передбачений п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Частина перша ст.259 ЦК визначає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитним договором (п. 7.8. договору), укладеним між Банком та Апелянтом, визначено, що строки позовної давності відповідно до ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України збільшено до 3 років для всіх грошових зобовязань Позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені), що передбачені умовами цього договору. Даний договір укладений у письмовій формі, підписаний сторонами, а отже виражає волю осіб на його укладення та згоду із умовами даного договору.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони своїм вільним волевиявленням визначили умови договору відновлюваної кредитної лінії. Зокрема при укладанні Договору кредиту Банк та апелянт домовились про існування та зміст п. 7.8. та погодилися його виконувати, що підтверджується підписанням даного договору.

Оскільки сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності відносно стягнення заборгованості за кредитом до трьох років, в т.ч. і пені, що не заборонено ст. 259 ЦК України, то положення п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України та ч.4 ст. 267 ЦК України не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

В решті доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон, відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.. 308, 313, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 12 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в двадцятиденний строк з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_5