Ухвала суду № 55502119, 03.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 328/2065/15-ц Головуючий у 1 інстанції Погрібна О.М.

Номер провадження 22-ц/778/286/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.,

Суддів: Краснокутської О.М.,

ОСОБА_2,

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про захист права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про захист права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що в березні 2014 року він як власник автомобіля ВАЗ - 2106 державний номер АР 5523АК, 1979 року випуску надав цей транспортний засіб у тимчасове користування на декілька місяців своїй доньці ОСОБА_5 та зятю ОСОБА_3

Після спливу обумовленого строку , незважаючи на неодноразові прохання позивача повернути йому автомобіль, відповідачі до теперішнього часу автомобіль не повернули, зустрічі з ним всіляко намагаються уникати.

З метою врегулювання справу в досудовому порядку, 05 травня 2015 року, він письмово звернувся до відповідачів з листом, в якому вимагав повернути йому вказаний транспортний засіб, разом із оригіналом свідоцтва про його реєстрацію, яке надає право на його керування, протягом 3-х днів. У зв'язку з тим, що відповідачами у вказаний строк автомобіль повернуто не було, 28 травня 2015 року він з цього приводу звернувся до правоохоронних органів, однак згідно висновком ДІМ СДІМ Токмацького MB ГУМВС України в Запорізькій області від 30 травня 2015 року в діях гр. ОСОБА_5 та її чоловіка гр. ОСОБА_3 відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК України.

Як вбачається з висновку, опитані міліціонерами ОСОБА_5 та ОСОБА_3 згодні на повернення належного йому автомобіля (разом із відповідними документами) за умови, якщо він відшкодує витрачені ними грошові кошти на ремонт автомобіля, при тому, що згоду на будь-який ремонт належного йому транспортного засобу він не надавав. Крім того, він передавав відповідачам належний йому автомобіль у справному стані.

На підставі викладеного просив суд витребувати від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на його користь автомобіль ВАЗ - 2106 державний номер АР 5523АК, 1979 року випуску та оригінал свідоцтва про реєстрацію вказаного автомобіля, стягнути з відповідачів сплачений ним судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 28 серпня 2015року позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені.Належний йому автомобіль ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1, 1979 року випуску, було витребувано від відповідачів.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 23 вересня 2015року заява ОСОБА_3,ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення задоволена.Заочне рішення від 238.08.23015р. у цій справі скасовано,справа була призначена до розгляду.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Судом вирішено Витребувати від ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і передати ОСОБА_4 автомобіль ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1, 1979 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САА 049270 від 09 вересня 2009 року, а також оригінал свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на відшкодування сплаченого судового збору 121,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на відшкодування сплаченого судового збору 121,80 грн.

Відповідачка ОСОБА_5 рішення суду не оскаржила.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду.

В засідання судової колегії апелянт ОСОБА_3,ОСОБА_5 не з»явились,повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовну заяву ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що спірний автомобіль належить на праві власності позивачу,а відповідачі без правової підстави користуються автомобілем, чим порушують майнові права позивача.

Судова колегія погоджується з висновком суду, виходячи із наступного.

Згідно до вимог ст.. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи,яка незаконно ,без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстав (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до довідки комп'ютерної бази даних центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговуванням м. Токмак, Токмацького, Чернігівського та Оріхівського районів ОСОБА_6 України в Запорізькій області, підсистемою НАІС, автомобіль ВАЗ -2106 державний номер АР 5523АК, 1979 року випуску, кузов 21060163889, свідоцтво про реєстрацію САА 049270 від 09.09.2009 p., належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 9).

Вказаний автомобіль разом з технічним паспортом в березні 2014 року позивач надав у тимчасове користування доньці ОСОБА_5 та зятю ОСОБА_3,що не оспорюють відповідачі. Після цього, незважаючи на неодноразові вимоги позивача повернути вказаний автомобіль, відповідачі автомобіль не повернули, мотивуючи тим, що позивачу необхідно відшкодувати витрачені ними на ремонт вказаного автомобіля кошти.

У травні 2015 року на вимогу позивача повернути належний йому автомобіль, відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 повертати автомобіль відмовилися.

Згідно з висновком Токмацького MB ГУМВС України в Запорізькій області від 30.05.2015 року (а.с.8) в ході перевірки обставин щодо звернення гр.. ОСОБА_4 було встановлено,що на початку квітня 2014року ОСОБА_4 передав відповідачам вказаний автомобіль безоплатно, в тимчасове особисте користування, що не спростовували ОСОБА_3,ОСОБА_5 і не заперечували виконати вимоги ОСОБА_4,проте за умови,що він відшкодує їм витрачені гроші на ремонт автомобіля.

Факт знаходження у їх володінні належного ОСОБА_7 автомобіля ВАЗ - 2106 державний номер АР 5523АК, 1979 року випуску відповідачами не оспорюється.

Доказів щодо умов повернення автомобіля власнику,узгоджених сторонами у справі, суду не надано.

Таким чином судом здійснений правильний висновок про те що автомобіль ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1, 1979 року випуску, належить на праві власності ОСОБА_4, який обмежений відповідачами у праві користування та розпорядження ним.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі і надавши їм належної оцінки у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив із доведеності позову та наявності підстав, передбачених ст. 1212 ЦК України, для витребування від відповідачів автомобіля.

Доводи апеляційної скарги про надання судом першої інстанції неналежної оцінки доказам у справі, не зясування всіх обставин справи та інші є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Згідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Відповідачі у порушення вимог ст..ст.10,60 ЦПК України не довели ні в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції правомірність утримання автомобіля позивача.

Посилання в апеляційній скарзі на те,що автомобіль при передачі відповідачам був у неробочому стані та між сторонами була домовленість про відшкодування позивачем вартості ремонту автомобіля ,що не взяв суд до уваги,є безпідставними і не підтверджені доказами.

Крім того відповідачі користувались тривалий час автомобілем, а тому посилання на його ремонт,який забезпечував його використання, не може бути підставою для відмови у позові.

Доводи щодо відсутності ОСОБА_3 при розгляді судом справи не можуть бути взятими до уваги, оскільки із матеріалів справи вбачається,що як при первісному розгляді судом спору,так і після скасування за їх заявою заочного рішення від 28.08.2015 року і під час повторного розгляду судом позовних вимог ОСОБА_4, відповідачі неодноразово не отримували направлені їм у відповідності до вимог ст..ст.74-76 ЦПК України повістки на судові засідання 28.08.2015р,23.09.2015р,01.10.2015р,13.10.2015р,,які повертались поштовим відділенням за спливом терміну зберігання ,що свідчить про їх небажання отримувати повістки,а згідно їх заяв від 22.09.2015р. вони просили розглянути справу у їх відсутність(а.с.50-51).

Посилаючись в апеляційній скарзі на порушення їх прав судом на надання доказів і розгляд справи у його відсутність,ОСОБА_3 не надав суду апеляційної інстанції доказів щодо правомірності користування ним автомобіля позивача і необгрунтованості позовних вимог.

Згідно до вимог ч.3 ст.27 ЦПК України особи,які беруть участь у справі,зобов»язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов»язки.

Із матеріалів справи вбачається,що всупереч вимогам ч.3 ст.27 ЦПК України відповідачі,не отримуючи судові повістки і не з»являючись у судові засідання , недобросовісно здійснювали свої процесуальні права і обов»язки,тому посилання ОСОБА_3 на порушення судом його процесуальних прав є безпідставними і такими,що не впливають на висновки суду.

Інші доводи є також неспроможними і такими, що не спростовують висновків суду.

Судова колегія вважає, що судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені і застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2015 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: