Ухвала суду № 55500828, 02.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/44/2016(м)

263/9236/15-ц

Категорія 53 Головуючий у 1 інстанції Скрипниченко Т.І.

Доповідач Ігнатоля Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Кочегарової Л.М., Попової С.А.,

за участю секретаря - Герасимової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет» (далі ДВНЗ «ПДТУ») про зміну наказу про прийняття на роботу, внесення змін до трудової книжки

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про внесення змін до наказу про переведення її на роботу та внесення змін до трудової книжки. Посилалася на те, що наказом ректора ДВНЗ «ПДТУ» від 03 жовтня 2014 року вона переведена з посади старшого наукового співробітника кафедри технології машинобудування на посаду виконуючого обовязки директора Маріупольського коледжу ДВНЗ «ПДТУ». Відповідний запис про переведення її з однієї посади на іншу внесений до трудової книжки. При переведенні її на посаду тимчасово виконуючого обовязки директора коледжу вона приймалася на вільну штатну посаду, а не на час заміщення відсутнього робітника, приймалася безстроково, оскільки строк закінчення роботи в наказі не вказаний, заробітна плата та надбавки нараховувалися їй виходячи з посади директора коледжу. Відсутність вказівки про терміни виконання роботи в заяві про прийняття та в наказі тягне за собою визнання договору укладеним на невизначений термін. Неправильне зазначення посади у наказі при переведенні на роботу порушує її трудові права.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 18 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Зокрема, зазначає, що судом не прийняті до уваги положення закону про те, що призначення працівника виконуючим обовязки на вакантну посаду вважається безстроковим переведенням працівника на іншу роботу.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які підтримали скаргу та просили її задовольнити, рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позову, заперечення проти скарги представника відповідача ОСОБА_3, яка просила скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК У країни апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 працювала старшим науковим співробітником кафедри технології машинобудування в ДВНЗ «ПДТУ».

2 жовтня 2014 року ОСОБА_1 подала на імя ректора заяву про переведення її на посаду виконуючого обовязки директора Маріупольського коледжу ДВНЗ « ПДТУ» з 3 жовтня 2014 року (а.с. 41).

На підставі заяви ОСОБА_1 наказом ректора ДВНЗ «ПДТУ» № 110-43 від 03 жовтня 2014 року позивачку переведено на посаду виконуючого обовязки директора Маріупольського коледжу ДВНЗ «ПДТУ» з 03 жовтня 2014 року, з окладом у розмірі 2377 грн. на місяць, з оплатою по 16 тарифному розряду за рахунок держбюджету та надбавкою 20 % за вислугу років, з надбавкою за Постановою КМУ № 88 20 % від посадового окладу ( а.с. 41).

Згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 за №33 внесено запис про переведення її на посаду виконуючого обов»язки директора Маріупольського коледжу ДВНЗ «ПДТУ» на підставі наказу № 110-43 від 03 жовтня 2014 року (а.с. 79).

Наказом ректора ДВНЗ «ПДТУ» №102-43 від 30 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звільнена з роботи за прогули без поважних причин згідно з п.4 ст.40 КЗп П України.

Відмовляючи позивачці у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при переведенні на посаду тимчасово виконуючого обовязки директора коледжу позивачка надала свою згоду. Згідно з Законом України «Про вищу освіту» призначення на посаду директора коледжу проводиться виключно на підставі конкурсу, за таємним голосуванням науковою радою вищого навчального закладу з подальшим укладенням контракту. ОСОБА_1 участі в конкурсі не приймала, контракт з нею не укладався, тому, підстав для зміни наказу про переведення її на роботу на посаду директора коледжу постійно та внесення змін до записів в трудовій книжці немає.

Колегія суддів апеляційного суду не може не погодитися з таким висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно з положеннями ст.ст.21,23,24,32 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства,установи організації зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, сфера застосування якого визначається законами України.

Трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівників та в інших випадках, передбачених законодавством. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві,в установі, організації допускається тільки за згодою працівника.

Оскільки спірні правовідносини стосуються педагогічних працівників, для вирішення спору підлягають застосуванню положення Закону України «Про вищу освіту».

Відповідно до положень ст. 43 Закону України «Про вищу освіту» ( в редакції що діє з 6 вересня 2014 року), керівник факультету (навчально-наукового інституту) обирається вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років з урахуванням пропозицій факультету (навчально-наукового інституту). Керівник вищого навчального закладу укладає з керівником факультету (навчально-наукового інституту) контракт.

Керівник вищого навчального закладу призначає керівника факультету (навчально-наукового інституту) строком на п'ять років. Керівник факультету (навчально-наукового інституту) здійснює свої повноваження на постійній основі. Інші питання щодо порядку обрання керівника факультету (навчально-наукового інституту) визначаються статутом вищого навчального закладу.

Керівник факультету (навчально-наукового інституту) може бути звільнений з посади керівником вищого навчального закладу за поданням вченої ради вищого навчального закладу або органу громадського самоврядування факультету з підстав, визначених законодавством про працю, за порушення статуту вищого навчального закладу, умов контракту. Пропозиція про звільнення керівника факультету (навчально-наукового інституту) вноситься до органу громадського самоврядування факультету (навчально-наукового інституту) не менш як половиною голосів статутного складу вченої ради факультету (навчально-наукового інституту). Пропозиція про звільнення керівника факультету (навчально-наукового інституту) приймається не менш як двома третинами голосів статутного складу органу громадського самоврядування факультету (навчально-наукового інституту).

Керівник вищого навчального закладу, в якому утворено новий факультет (навчально-науковий інститут), призначає виконувача обов'язків керівника цього факультету (навчально-наукового інституту) на строк до проведення виборів керівника факультету (навчально-наукового інституту), але не більш як на три місяці.

Обрання, призначення та звільнення з посади керівника філії вищого навчального закладу або коледжу, що є структурними підрозділами вищого навчального закладу, здійснюються в порядку, встановленому цією статтею.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з п.1.2,1.3 Положення про Маріупольській коледж ДВНЗ «ПДТУ», затвердженого наказом т.в.о. ректора № 137-05 від 01 жовтня 2013 року, Маріупольській коледж ДВНЗ «ПДТУ» є вищим державним навчальним закладом та структурним підрозділом університету без права юридичної особи, що реорганізований шляхом обєднання Маріупольського коледжу ПДТУ та Індустріального технікуму ПДТУ на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 16 квітня 2009 року №331 «Про реорганізацію структурних підрозділів ПДТУ»( а.с.46-54).

Згідно з п. 2.1.вказаного Положення коледж очолює директор, призначений наказом ректора, згідно з діючим трудовим законодавством про працю та Законом України «Про вищу освіту».

Відповідно до п.4.7,4.8 Статуту ДВНЗ «ПДТУ» директор обирається на посаду за конкурсом, тайним голосуванням вченої ОСОБА_4 вищого навчального закладу і призначається наказом ректора строком на п»ять років.

За штатним розкладом Маріупольського коледжу ДВНЗ «ПДТУ» на 2014 рік та 2015 рік посада директора, передбачена як адміністративний персонал, була вакантна (а.с.60-68).

Наказом № 117-05 від 03 серпня 2015 року призначено проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора Маріупольського коледжу ДВНЗ «ПДТУ» (а.с. 39).

Про проведення конкурсу розміщено оголошення у газеті «Ильичевец город» № 83 від 06 серпня 2015 року (а.с. 44).

Конкурс заміщення вакантної посади директора Маріупольського коледжу ДВНЗ «ПДТУ» проведено на підставі Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення посад декана факультету, директора інституту, коледжу, що є структурними підрозділами ДВНЗ «ПДТУ» від 25 березня 2015 року.

Рішенням загальних зборів трудового колективу від 22.09.2015 року Маріупольського коледжу ДВНЗ «ПДТУ» рекомендовано вченій раді ДВНЗ «ПДТУ» на зайняття посади директора коледжу ОСОБА_5 Рішенням вченої ради ДВНЗ «ПДТУ» від 06.10.2015 року ухвалено обрати на посаду директора коледжа ОСОБА_5 (а.с. 82-84).

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції повно, всебічно, обєктивно дослідив та врахував надані сторонами пояснення та докази і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові ОСОБА_1, оскільки позивачку було переведено виконуючим обовязки директора коледжу за її згодою, на підставі поданої заяви від 2 жовтня 2014 року (а.с. 41); про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади директора коледжу ОСОБА_1 було відомо, що вона підтвердила і в судовому засіданні апеляційного суду; заяви про участь у конкурсі або про переведення на постійну роботу не подавала; участі в проведенні конкурсу не приймала; контракт з нею, як це передбачено наведеними нормами законодавства та нормативними актами, не укладався.

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що рішення про призначення тимчасово виконуючого обовязки директора коледжу до проведення конкурсу та призначення постійного директора було викликано необхідністю навчального процесу і це, на думку колегії суддів не суперечать нормам матеріального права, положенням Статуту ПДТУ, відповідно до яких безпосереднє управління діяльністю ПДТУ здійснює його керівник - ректор, який, в межах наданих повноважень вирішує питання діяльності університету, видає накази і розпорядження, визначає функціональні обовязки працівників, приймає та звільняє з роботи працівників, призначає та звільняє з посади директорів інститутів (коледжів) за поданням вченої ради університету.

В рішенні повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини та правові наслідки є вичерпними і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, яким суд, у відповідності зі ст. 212 ЦПК України, дав належну оцінку.

Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права,які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Доводи позивачки про незаконність рішення не спростовують правильність висновків суду, зводяться до викладення позовних вимог, які були предметом розгляду суду першої і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Посилання позивачки в скарзі на те, що вона фактично була переведена на посаду директора коледжу безстроково, оскільки в заяві і в наказі про переведення не зазначено строк закінчення роботи і заробітну плату з надбавками вона отримувала, виходячи з постійної посади директора коледжу, не впливають на правильність висновків суду, оскільки законом передбачена процедура обрання на посаду керівника навчально наукового інституту (коледжу) і на підставі тільки заяви та наказу ректора вона не могла бути призначена на посаду директора коледжу.

Пояснення ОСОБА_1 в апеляційному суді про те, що вона не писала заяви про участь у конкурсі, оскільки ректор університету обіцяв їй через два місяці видати наказ про призначення директором коледжу на постійній основі, є непереконливими. Доказів на підтвердження таких обставин не надано.

Посилання в скарзі на те, що судом не взято до уваги розяснення ОСОБА_4 Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Секретаріату ВЦРСПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва» від 29 грудня 1965 року №30/39, відповідно до п.2 яких призначення працівника виконуючим обовязки на вакантну посаду не допускається, є безпідставним.

Згідно з Постановою Верховної ОСОБА_4 України від 12 вересня 1991 року №1545 - Х11 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» у звязку з прийняттям Верховною ОСОБА_4 України Постанови від 24 серпня 1991 року «Про проголошення незалежності України» до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР за умови, що вони не суперечать Конституції і Законом України. З огляду на те, що спірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про вищу освіту», вказані розяснення, відповідно до положень ст.4 ЦК України, не можуть бути застосовані при вирішенні даного спору.

Доводи представника позивачки в судовому засіданні апеляційного суду про неправильне застосування судом положень ст.43 Закону України «Про вищу освіту», з посиланням на те, що цей Закон не був чинним на момент видання наказу від 3 жовтня 2014 року, є безпідставними і не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки виходять за межі доводів апеляційної скарги та не змінюють правових висновків суду про відсутність підстав для внесення змін до наказу від 3 жовтня 2014 року та до трудової книжки позивачки.

Крім того, колегія суддів враховує, що в Закон України «Про вищу освіту» з моменту його прийняття 17 січня 2002 року неодноразово вносилися зміни і суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно виходив з редакції Закону, яка діяла на час видання оспорюваного наказу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, рішення суду постановлено у відповідності з нормами матеріального права, порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовною підставою для скасування рішення, у справі не встановлено, а тому, апеляційна скарга ОСОБА_1МС. підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 листопада 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.Г.Ігнатоля

Судді Л.М.Кочегарова

ОСОБА_6