Рішення № 554969, 05.04.2007, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"05" квітня 2007 р.

справа № 20-11/131-2/069

За позовною заявою відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

до приватного підприємства „ Югжилсервис”

(99021, м. Севастополь, вул. Шевченко, 48-1)

про стягнення 9368,07 грн.,

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

від позивача –Злобін А.А., довіреність № 208/0/2-06 від 04.01.2007;

від відповідача – Михайлова Н.В., довіреність № 4 від 10.01.2007.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго”(далі –ВАТ ЕК “Севастопольенерго”) звернулось до суду з позовною заявою до приватного підприємства „Югжилсервис” (далі –ПП „Югжилсервис”) про стягнення в розмірі 9368,07 грн.

Позивач просить стягнути заборгованість за спожиту активну енергію в розмірі 1775,36 грн., за перевищення фактичного ліміту споживання в розмірі 4783,22 грн., за перевищення скорегованого ліміту споживання в розмірі 2405,20 грн.

В процесі судового розгляду представник позивача в порядку, передбаченому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, уточнив позовні вимоги, просить стягнути заборгованість в розмірі 11503,36 грн., з яких 1775,36 грн. –активна енергія, 9728,0 грн. –перевищення договірної величини споживання енергії. Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 2242 від 28.01.02.

Рішенням суду від 01.08.2006, яке залишене в силі постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2006, позов задоволений, з відповідача стягнута заборгованість у сумі 11503,36 грн., з яких 1775,36 грн. –активна енергія, 9728,0 грн. –перевищення договірної величини споживання енергії.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 01.08.2006 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою суду від 20.02.2007 справа прийнята до провадження суддею Шевчук Н.Г. з привласненням № 20-11/131-2/069.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2002 між ВАТ ЕК “Севастопольенерго” та ПП “Югжилсервіс” укладений Договір № 2242 (далі –Договір-1) про постачання електричної енергії строком дії із 01.01.2002 по 31.12.2002 та вважається щорічно продовженим на наступний рік, якщо протягом одного місяця до закінчення дії договору не надходило заяв від жодної сторони про його розірвання або зміну (арк. с. 7-9).

25.02.2005 між ВАТ ЕК “Севастопольенерго” та ПП “Югжилсервіс” укладений Договір № 2242 про постачання електричної енергії строком дії із дня підписання по 31.12.2005. Він вважається продовженим на наступний рік, якщо ні одна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення дії Договору-1 (арк. с. 12-16).

Цей договір не був розірваний. Натомість, сторонами вчинялись дії по його виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, після 31.12.2005 і на момент звернення з позовом в господарський суд ВАТ ЕК “Севастопольенерго” забезпечувало ПП “Югжилсервіс” електроенергією, а ПП “Югжилсервіс” користувалося нею і частково оплачувало спожиту електроенергію, що є проявом погодження сторін на продовження договірних відносин.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги положення статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” слід вважати, що ВАТ ЕК “Севастопольенерго” поставляло, а ПП “Югжилсервіс” користувалось електроенергією після 31.12.2005 на підставі Договору № 2242 від 25.02.2005 (далі –Договору-2).

Відповідно до пункту 1.2. Договору-1 та пункту 2.2.4 Договору-2 відповідач зобов’язаний оплачувати позивачу вартість спожитої електричної енергії.

Відповідно до п.1.2. Договору-1 розрахунковим періодом являється час, який дорівнює 30-ти (31) дням, починаючи з 10 числа попереднього місяця та закінчується 10 числа поточного календарного місяця. Розрахунок за спожиту електричну енергію здійснюється на 11 день розрахункового періоду в об`ємі 30 % вартості заявленого місячного об`єма споживання енергії, на 21-й день в об`ємі 60 % та остаточний розрахунок впродовж 3-х днів з дати закінчення розрахункового періоду за фактичними показниками приладів обліку.

Пунктом 2.2.4 Договору-2 передбачено обов’язок відповідача оплачувати вартість електричної енергії відповідно до умов Додатку № 3 та № 4 згідно з умовами, вказаними у розділі 8 Договору.

Відповідач здійснює оплату спожитої електроенергії у строк остаточного розрахунку –15 числа календарного місяця (пункт 8.4 Договору-2).

Відповідно до умов Договорів позивачем виставлялися відповідачу рахунки–акти виконаних робіт (арк. с. 34-64), рахунки по сплаті спожитої енергії позивачем виставлялися своєчасно та належним чином.

Але відповідачем зобов’язання щодо оплати виставлених рахунків належним чином не виконувались, в результаті чого за період з 01.12.2003 по 19.12.2005 утворилася заборгованість по оплаті за активну електричну енергію перед позивачем у розмірі 1775,36 грн.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з вказівками закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок –згідно зі звичайними вимогами. Одностороння відмова від виконання зобов’язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією встановлено, що договір на поставку електроенергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за врегульованими тарифами та споживачем, та встановлює зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

Таким чином, дана сума підлягає стягненню з відповідача на рахунок із спеціальним режимом використання.

Законодавством, що регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею постачанням і використанням електричної енергії є Закон України “Про електроенергетику”, Порядок постачання електричної енергії споживачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 475 від 09.04.2002 (далі - Порядок), Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996.

Вищевказаними актами запроваджено регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення граничних величин її споживання та потужності і передбачено, що граничні величини споживання та потужності доводяться до споживачів як договірні величини.

Відповідно до пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності, споживачі несуть відповідальність згідно з частинами п’ятою та шостою статті 26 Закону України “Про електроенергетику”.

Пунктами 5 та 6 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” (в редакції, чинній до 22 липня 2005 року) передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних закладів та вищих навчальних закладів І-IV рівня акредитації державної і комунальної форм власності) у випадках споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, так само, як і за перевищення встановленого договірного рівня потужності; за Законом України від 23.06.2005 № 2706-15 встановлено, що до сплати належить двократна вартість різниці договірної та фактично спожитої величини.

Керуючись вказаними нормами позивач також просив стягнути з відповідача заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в розмірі 9728,0 грн.

Відповідно до додатку № 1 на 2005 рік до Договору, договірна величина споживання електричної енергії складає на розрахункові періоди:

- січень 2005 року - 6300 кВт/ч;

- лютий 2005 року - 6300 кВт/ч;

- квітень 2005 року - 6300 кВт/ч;

- травень 2005 року за об`єктом вул. Марінеско,11 - 500 кВт/ч;

- червень 2005 року за об`єктом вул. Марінеско,11- 500 кВт/ч.

Відповідно до звітів про спожиту електричну енергію, які були надані відповідачем, споживання електричної енергії в розрахункові періоди склало:

- січень 2005 року - 12899 кВт/ч;

- лютий 2005 року - 10010 кВт/ч;

- квітень 2005 року - 7989 кВт/ч;

- травень 2005 року за об`єктом вул. Марінеско,11- 1041 кВт/ч;

- червень 2005 року за об`єктом вул. Марінеско,11- 910 кВт/ч.

Таким чином , перевищення договірної величини споживання електричної енергії склало в розрахункових періодах:

- січень 2005 року - 6599 кВт/ч;

- лютий 2005 року - 3710 кВт/ч;

- квітень 2005 року - 1689 кВт/ч;

- травень 2005 року за об`єктом вул. Марінеско,11- 541 кВт/ч;

- червень 2005 року за об`єктом вул. Марінеско,11- 410 кВт/ч.

Тобто перевищення договірної величини споживання складає 9728,00 грн.

Водночас статтею 275 Господарського кодексу України, статтею 26 Закону України “Про електроенергетику” визначено, що споживання електричної енергії можливо лише на підставі договору з постачальником; договір про постачання електричної енергії є основним документом, що регламентує відносини між постачальником електричної енергії та споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.

Пунктом 5.2 Договору-2 передбачено, що відповідач сплачує позивачу п’ятикратну вартість величини перевищення граничних величин споживання електроенергії та потужності відповідно до вимог статті 26 Закону України “Про електроенергетику” з письмовою згодою сторін у кожному випадку.

Докази письмової згоди сторін на стягнення п’ятикратної вартості перевищення величин споживання електричної енергії за період з січня по червень 2005 року відсутні.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” заборгованості за перевищення величини споживання електричної енергії в розмірі 9728,0 грн. не підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для часткового визнання позовних вимог у сумі 1775,36 грн. обґрунтованими, у зв’язку з чим зазначена заборгованість підлягає стягненню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства „ Югжилсервис” (99021, м. Севастополь, вул. Шевченко, 48-1, код в ЄДРПОУ 24866313, р/р 260083011370 в АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, код в ЄДРПОУ 05471081, рахунок зі спеціальним режимом використання № 2603830131168 у Севастопольському міському відділенні Ощадбанку 4548, МФО 384027) заборгованість у сумі 1775 грн. 36 коп. (одна тисяча сімсот сімдесят п’ять грн. 36 коп.).

3. Стягнути з приватного підприємства „ Югжилсервис” (99021, м. Севастополь, вул. Шевченко, 48-1, код в ЄДРПОУ 24866313, р/р 260083011370 в АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, код у ЄДРПОУ 05471081, п/р № 260073537 у АБ ПІБ м. Києва, МФО 300506) витрати по сплаті державного мита у сумі 17 грн. 75 коп. (сімнадцять грн. 75 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 18 грн. 21 коп. (вісімнадцять грн. 21 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно до вимог

ст. 84 Господарського процесуального кодексу України

і підписано 10.04.2007.