Рішення № 554948, 04.04.2007, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"04" квітня 2007 р.

справа № 20-2/373

За позовною заявою відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

до приватного підприємства „ Югжилсервис”

(99021, м. Севастополь, вул. Шевченко, 48-1)

про стягнення 713,98 грн.,

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

від позивача –Зінченко О.В., довіреність № 209/0/2-06 від 04.01.2007;

від відповідача – Михайлова Н.В., довіреність № 4 від 10.01.2007.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго”(далі –ВАТ ЕК “Севастопольенерго”) звернулось до суду з позовною заявою до приватного підприємства „Югжилсервис” (далі –ПП „Югжилсервис”) про стягнення 713,98 грн., з яких заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 454,76 грн., за перебір ліміту активного споживання –253,93 грн., пеня –3,23 грн., 3% річних – 0,51 грн., сума заборгованості з урахуванням інфляції –1,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на наявність укладеного між сторонами договору № 2242 від 25.02.2005, відповідно до умов якого сторони прийняли на себе зобов’язання додержуватись вимог законодавчих та директивних актів, які регламентують питання енергопостачання та взаємовідносини сторін.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує з посиланням на те, що оплата двократної вартості величини спожитої електроенергії здійснюється тільки за письмовою згодою сторін у кожному разі. Також відповідач вважає, що позивач подав позов з порушенням вимог статті 57 Господарського процесуального кодексу України, а також що в суму позову включена вартість електричної енергії, спожитої жильцями на власні потреби (арк. 55-58, 78-79).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.2005 між ВАТ ЕК “Севастопольенерго” та ПП “Югжилсервіс” укладений Договір № 2242 про постачання електричної енергії строком дії із дня підписання по 31.12.2005. Він вважається продовженим на наступний рік, якщо ні одна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення дії Договору (арк. с. 7-11).

Цей договір не був розірваний. Натомість, сторонами вчинялись дії по його виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, після 31.12.2005 і на момент виникнення спірних взаємовідносин та звернення з позовом в господарський суд ВАТ ЕК “Севастопольенерго” забезпечувало ПП “Югжилсервіс” електроенергією, а ПП “Югжилсервіс” користувалося нею і частково оплачувало спожиту електроенергію, що є проявом погодження сторін на продовження договірних відносин.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги положення статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” слід вважати, що ВАТ ЕК “Севастопольенерго” поставляло, а ПП “Югжилсервіс” користувалось електроенергією на підставі Договору № 2242 від 25.02.2005 (далі –Договору).

Пунктом 2.2.4 Договору передбачено обов’язок відповідача оплачувати вартість електричної енергії відповідно до умов Додатку № 3 та № 4 згідно з умовами, вказаними у розділі 8 Договору.

Відповідач здійснює оплату спожитої електроенергії у строк остаточного розрахунку –15 числа календарного місяця (пункт 8.4 Договору).

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 (далі - Правила) встановлено, що договір на поставку електроенергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за врегульованими тарифами та споживачем, та встановлює зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.

Відповідно до показань розрахункових приладів, які надавались щомісячно відповідачем, позивач здійснював нарахування електричної енергії за період з 12.12.2005 по 09.10.2006 та виставляв відповідні рахунки. Рахунки виставлялися своєчасно та належним чином.

Але відповідачем зобов’язання щодо оплати виставлених рахунків належним чином не виконувались, в результаті чого за період з 12.12.2005 по 09.10.2006 утворилася заборгованість по оплаті за активну електричну енергію перед позивачем у розмірі 454,76 грн.

Додатком № 1 до Договору відповідачем узгоджений об’єм відпуску електричної енергії у 2005 та 2006 роках по майданчиках у об’ємі на грудень 2005 –4300 кВт/г, на березень та квітень 2006 по житловому будинку № 3 по вул. Кесарева - 600 кВт/г, по житловому будинку № 21 по пр. Героїв Сталінграда - 1500 кВт/г але, відповідно до звітів відповідача про витрати електроенергії об’єм використаної електроенергії склав у грудні 2005 року - 4654 кВт/г., у березні по житловому будинку № 3 по вул. Кесарева –810 кВт/г., у квітні –668 кВт/г., у липні 2006 року по житловому будинку № 21 по пр. Героїв Сталінграда - 1910 кВт/г.

На підставі викладеного позивачем здійснено нарахування за перевищення договірної величини спожитої електроенергії та виставлені рахунки всього на суму 253,93 грн.

Частина 5 статті 26 Закону України „Про електроенергетику” передбачає, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двохкратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до пункту 5.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 15.08.2005) граничні величини споживання електричної потужності визначаються позивачем та доводяться до відповідача як договорі письмовим повідомленням, яке є невід’ємною частиною договору, не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду. Відповідач має право протягом поточного розрахункового періоду звернутись до позивача для коригування договірної величини споживання електричної енергії. У разі корегування договірної величини споживання електричної енергії протягом поточного розрахункового періоду здійснюється відповідне корегування граничної величини споживання електричної потужності. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна зі дня проведення корегування.

У разі недотримання позивачем об’ємів та строків планових платежів, обумовлених у розділі 8 Договору, збільшення договірних величин споживання електричної енергії та граничних величин електричної потужності не здійснюється.

Відповідач сплачує позивачу двохкратну вартість величини перевищення договірної величини споживання електричної енергії і вартість перевищення граничної величини електричної потужності кожного територіально відокремленого підрозділу відповідно до вимог статті 26 Закону України „Про електроенергетику” (арк.с. 81).

Відповідачем вказані рахунки на день прийняття рішення не оплачені, заборгованість відповідача перед позивачем за перевищення ліміту споживання електричної енергії складає 253,93 грн.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем належним чином не виконані зобов’язань за договором № 2242 від 25.02.2005, заборгованість на день прийняття рішення не погашена у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за активну енергію в розмірі 454,76 грн., та за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 253,93 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне відшкодування в сумі 1,55 грн., та 3% річних в сумі 0,51 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, нараховані позивачем на суму простроченої заборгованості збитки внаслідок інфляції з у сумі 1,55 грн. та 3 % річних у сумі 0,51 грн. перевірені судом та визнані такими, що підлягають стягненню.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем з посиланням на пункти 4.2.1 та 8.6 договору за неналежне виконання зобов’язань за договором нарахована пеня у розмірі 3,23 грн.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.

Пеня згідно розрахунку позивача складає 3,23 грн. Розрахунок перевірений судом, здійснений з урахуванням вищезазначених норм, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для визнання позовних вимог у сумі 713 грн. 98 коп. обґрунтованими, у зв’язку з чим зазначена заборгованість підлягає стягненню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства „ Югжилсервис” (99021, м. Севастополь, вул. Шевченко, 48-1, код в ЄДРПОУ 24866313, р/р 260083011370 в АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, код в ЄДРПОУ 05471081, рахунок зі спеціальним режимом використання № 2603830131168 у Севастопольському міському відділенні Ощадбанку 4548, МФО 384027) заборгованість у сумі 708 грн. 69 коп. (сімсот вісім грн. 69 коп.) з яких: активна електроенергія –454,76 коп., перевищення ліміту - 253 грн. 93 коп.

3. Стягнути з приватного підприємства „ Югжилсервис” (99021, м. Севастополь, вул. Шевченко, 48-1, код в ЄДРПОУ 24866313, р/р 260083011370 в АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, код у ЄДРПОУ 05471081, п/р № 260073537 у АБ ПІБ м. Києва, МФО 300506) заборгованість у сумі 5,29 грн. (п’ять грн. 29 коп.) з яких: пеня – 3,23 грн., 3% річних –0,51 грн., витрати з урахуванням інфляції –1,55 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. (сто дві грн. 00 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно до вимог

ст. 84 Господарського процесуального кодексу України

і підписано 10.04.2007.