Рішення № 55494366, 29.01.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/9078/15-ц

Провадження № 2/645/479/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2016 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Горпинич О.В.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку заочного розгляду в залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Фрунзенський районний відділ у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та скасування реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вищевказаним позовом, яким просила усунути перешкоди у користуванні квартирою № 89 по вул. А. Ощепкова, б. 16/2 в м. Харкові шляхом визнання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування даною та квартирою, та скасувати реєстрацію місця проживання відповідача за вищевказаною адресою.

В обґрунтування позову посилалася на те, що вона перебувала у шлюбі із відповідачем по справі, який розірвано рішенням суду 21.05.2013 року. Позивачці та ОСОБА_4, ОСОБА_5 належить на праві часткової власності квартира АДРЕСА_1. У 2011 році відповідач добровільно переїхав на постійне місце проживання до м. Рівне, так як створив нову сімю, квартирою не цікавиться, не приймає участі у її утриманні, не сплачує за комунальні послуги, однак до теперішнього часу залишається прописаним за даною адресою. Особистих речей відповідача у квартирі немає. Позивачка зазначала, що є пенсіонеркою, але вимушена сплачувати комунальні послуги і за відповідача, який, зберігаючи реєстрацію за даною адресою, порушує права власності щодо повноцінного володіння, користування та розпорядження майном.

На підставі викладеного до суду було подано відповідний позов.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, просивши про їх задоволення.

Відповідач у судове засідання не зявився по невідомим суду причинам, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином, відповідно до вимог ч. 9ст. 74 ЦПК України, через оголошення у пресі - газеті «Урядовий курєр» від 22.01.2016 року № 13 (5633), заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не надавав.

Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 через канцелярію суду подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, просивши задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2.

Представник Фрунзенського районного відділу у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області не заперечувала проти позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, свідків, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно реєстраційного посвідчення ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на праві приватної власності належить по ? частини квартири № 89 по вул. А. Ощепкова, б. 16/2 у м. Харкові.

Згідно договору дарування частини квартири від 01.03.2012 року, ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 безоплатно у власність ? частину квартири № 89, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. А. Ощепкова, б. 16/2, що також підтверджується витягом про державну реєстрацію КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 33577090 від 23.03.2012 року.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.05.2013 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано.

З довідки КП Жилкомсервіс дільниця № 53 вбачається, що за адресою: м. Харків, вул. А. Ощепкова, б. 16/2, кв. 89 зареєстрований відповідач по справі ОСОБА_6.

Згідно відповіді за підписом начальника Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_8, ОСОБА_6 з приводу перешкод у проживанні за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, до Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області не звертався.

Факт не проживання відповідача за місцем реєстрації підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Так, свідок ОСОБА_10 пояснила, що знає сімю позивачки 15 років та є її сусідкою, мешкає за адресою: м. Харків, вул. А. Ощепкова, б. 16/2, кв. 98, останні 4 роки відповідач за адресою реєстрації не мешкає, відповідач добровільно покинув місце реєстрації, забравши свої речі, комунальні послуги за квартиру не сплачує, поточний ремонт не проводить, мешкає за іншою адресою з іншою сімєю. Перешкод в користуванні житловим приміщенням відповідачу не чиниться.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою позивачки та мешкає за адресою: АДРЕСА_2, з 2000 року товаришує з сімєю позивачки, їй відомо, що відповідач добровільно залишив місце своєї реєстрації. Свідок зазначала, що відповідач за адресою: м. Харків, вул. А. Ощепкова, б. 16/2, кв. 89 не мешкає близько 4 років, перешкод в користуванні житловим приміщенням відповідачу не чиниться.

Тобто, відповідач залишається бути зареєстрованим у спірному будинку, наміру проживати за місцем реєстрації та користуватися житловою площею не має, у спірному житловому будинку фактично не проживає з 2011 року. Наявність реєстрації відповідача у спірному житловому будинку перешкоджає позивачу здійснювати право власності, оскільки передбачає право відповідача на користування житловим приміщенням за місцем реєстрації.

В силу ч. 1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зіст. 60 ЦПК України,кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 41 Конституції Українита ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 457/967-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює права власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які правочини, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316,317,319,321 ЦК України).

Згідно зіст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно вселення членів сімї у житлове приміщення, яке належить громадянину на праві власності, є результатом реалізації права власника й у них виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.

Відповідно достатті 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до частини першоїстатті 383 ЦК Українивласник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб.

Відповідно до ч. 1, 4, 5, 7ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що відповідач не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, з 2011 року, та покинув спірне житло добровільно, перешкод у його проживанні за місцем реєстрації, а також поважність причин невикористання відповідачем свого права користування спірним житловим приміщенням судом не встановлено.

Жодних беззаперечних, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин відсутності відповідача за вищевказаною адресою понад один рік суду не надано.

Докази, що підтверджують той факт, що позивач якимось чином перешкоджав відповідачу у користуванні спірним будинком, в матеріалах справи також відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.ст.64,156 Житлового Кодексу Українивідповідач є членом сімї позивача.

Згідност. 405 ЦК України, член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач залишається бути зареєстрованим у спірному будинку, наміру проживати за місцем реєстрації та користуватися житловою площею не має, у спірному житловому будинку фактично не проживає з 2011 року, тобто, станом на момент розгляду справи, більше одного року. Наявність реєстрації відповідача у спірному житловому будинку перешкоджає позивачу здійснювати право власності, оскільки передбачає право відповідача на користування житловим приміщенням за місцем реєстрації.

Існування домовленості між сторонами про право користування житловим приміщенням не встановлено.

На підставі викладено, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Згідност. 88 ЦПК України,з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по оплаті судового збору та витрати, повязані з публікацією у пресі оголошення про виклик відповідача.

Керуючись ст.ст.10,11,60,169,209,212,214,215,218, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Фрунзенський районний відділ у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та скасування реєстрації - задовольнити.

Визнати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою № 89 у будинку № 16/2 по вул. А. Ощепкова у м. Харкові та зняти ОСОБА_6 з реєстраційного обліку за наданою адресою.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп. та витрати, повязані з публікацією у пресі оголошення про виклик відповідача, в сумі 630 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання відповідачем заяви про його перегляд, подання апеляційної скарги позивачем, у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів апеляційної скарги.

Суддя -