Ухвала суду № 55493159, 29.01.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/9079/13-к

н/п 1-кс/640/617/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2016 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Муратової С.О.,

при секретарі - Феденко Д.В.,

за участю слідчого - Кішішьян А.А.,

власника майна - ОСОБА_1,

представника власника майна - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова в режимі відеоконференції клопотання слідчого СУ ГУ НП в Харківській області Балабіної Тетяни Олександрівни про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012220060000084 від 24.11.2012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.15, ч.2 ст.190, ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.3, ч. 4 ст.190 КК України, -

встановив:

27.01.2016 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СУ ГУ НП в Харківській області Балабіної Т.О., погоджене з прокурором відділу прокуратури Харківської області молодшим радником юстиції Таркан О.М., про накладення арешту на наступні квартири, із вказівкою їх власників із посиланням на інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.01.2016 (далі за тексом інформаційна довідка від 06.01.2016), розташовані за адресами: АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_4; АДРЕСА_2, яка на праві власності належить ОСОБА_5; АДРЕСА_3, яка на праві власності належить ОСОБА_6; АДРЕСА_4, яка на праві власності належить ОСОБА_7; АДРЕСА_5, яка на праві власності належить ОСОБА_8; АДРЕСА_29, яка належить ОСОБА_1; АДРЕСА_6, яка на праві власності належить ОСОБА_9; АДРЕСА_7, яка на праві власності належить ОСОБА_9 ; АДРЕСА_30, яка на праві власності належить ОСОБА_10; АДРЕСА_8, яка на праві власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_9 в рівних частинах; АДРЕСА_9, яка на праві власності належить ОСОБА_11 та ОСОБА_12; АДРЕСА_10, яка на праві власності належить ОСОБА_13; АДРЕСА_11, яка на праві власності належить ОСОБА_13; АДРЕСА_12, яка на праві власності належить ОСОБА_14; АДРЕСА_13, яка на праві власності належить ОСОБА_15; АДРЕСА_31, яка на праві власності належить ОСОБА_16; АДРЕСА_32, яка на праві власності належить ОСОБА_1; АДРЕСА_14, яка на праві власності належить ОСОБА_17 та ОСОБА_18; АДРЕСА_15, яка на праві власності належить ОСОБА_19; АДРЕСА_33, яка на праві власності належить ОСОБА_9; АДРЕСА_34, яка на праві власності належить ОСОБА_20 - із забороною вчинення будь яких дій, в тому числі в рамках виконання виконавчих проваджень.

На обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що ОСОБА_21 за попередньою змовою з ОСОБА_22 та іншими особами набував право власності на квартири, домоволодіння та земельні ділянки, розташовані як на території м. Харкова, так і на території Харківської області шляхом обману та зловживання довірою громадян під приводом укладення цивільно-правових договорів.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що в грудні 2009 року ОСОБА_23 узяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20000 доларів США. Як гарант виплати узятих у борг грошових коштів, між ним та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_16 за 25400 доларів США. Вказаний договір купівлі-продажу був укладений не з метою відчуження квартири, а з метою забезпечення виконання зобов'язань перед ОСОБА_1 по виплаті узятих в борг грошових коштів. ОСОБА_23, спільно зі своєю дружиною ОСОБА_24 був введений в оману, тому не розуміючи юридичного значення даного договору, та будучи впевненим у добросовісності ОСОБА_1, підписав даний договір, не бажаючи настання правових наслідків укладеного договору. Свій обов'язок ОСОБА_23 перед ОСОБА_1 виконував у повному обсязі, узяті в борг грошові кошти виплачував своєчасно. Згідно інформаційної довідки від 06.01.2016 квартира АДРЕСА_16 на праві власності належить ОСОБА_1

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_25 та ОСОБА_26 25.03.2009 уклали договір позики грошових коштів в сумі 11860 доларів США з ОСОБА_1 Грошові кошти вони виплачували вчасно щомісяця. Під час укладання договору позики ОСОБА_25 та ОСОБА_26, будучи введеними в оману, підписали договір про задоволення вимог іпотекодержателя та договір комісії з ОСОБА_27, яким наділили ОСОБА_13 правом продати належну їм квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_17. Підписуючи дані договори вони були впевненими, що укладають тільки договір позики, про існування договору комісії та договору про задоволення вимог іпотекодержателя їм відомо не було. Згідно інформаційної довідки від 06.01.2016 квартира АДРЕСА_17 на праві власності належить ОСОБА_4

В ході досудового розслідування встановлено, що 22.02.2008 ОСОБА_6, будучи введеним в оману, підписав договір позики з ОСОБА_1 на суму 47600 доларів США, та договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Ніяких грошових коштів ОСОБА_6 від ОСОБА_1 не отримував. Згідно інформаційної довідки від 06.01.2016 квартира АДРЕСА_18 на праві власності належить ОСОБА_6

11.09.2010 ОСОБА_7 вступила цивільно-правові відносини з ОСОБА_1, в результаті яких вона отримала від останнього у борг 12000 доларів США, при цьому було укладено договір позики, договір іпотеки та договір комісії. Будучи введеною в оману, вона підписала договір комісії та договір іпотеки, не бажаючи настання правових наслідків даних договорів. Згідно інформаційної довідки від 06.01.2016 квартира АДРЕСА_35 на праві власності належить ОСОБА_7

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що 16.01.2009 ОСОБА_5 взяла у борг грошові кошти в сумі 3000 гривень у ОСОБА_1, при цьому, будучи введеною в оману, вона підписала договір купівлі продажу належної їй квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_36. Даний договір був підписаний ОСОБА_5 так як вона була впевненою, що даний договір є рівнозначним договору позики. Згідно інформаційної довідки від 06.01.2016 квартира АДРЕСА_36 на праві власності належить ОСОБА_5

Крім того, в ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_28 24.07.2008 узяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 80000 доларів США, при цьому уклав договір іпотеки та договір займу. Предметом іпотеки виступала квартира котра розташована за адресою: АДРЕСА_29. Свої обов'язки за договором займу виконував у повному обсязі та вчасно. До закінчення строку виплати грошових коштів, ОСОБА_28 дізнався, що вищевказана квартира йому вже не належить. Згідно інформаційної довідки від 06.01.2016 вказана квартира на праві власності належить ОСОБА_1

21.09.2006 ОСОБА_29 взяла у борг у ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 16000 доларів США, при цьому вона підписала договір займу. Обов'язок по договору займу ОСОБА_29 виконувала у повному обсязі, але після лютого 2007 року зв'язок з ОСОБА_9 обірвався, у зв'язку з чим ОСОБА_29 перестала виплачувати грошові кошти по договору займу. Крім того, будучи введеною в оману, ОСОБА_29 видала довіреність на ім'я ОСОБА_9, згідно якої вона надала їй право продати належну їй квартиру. Через деякий час ОСОБА_29 з її сім'єю виселили з вищевказаної квартири. Згідно інформаційної довідки від 06.01.2016 квартира АДРЕСА_37 на праві власності належить ОСОБА_9

Крім того, 20.10.2008 року ОСОБА_30 взяв у борг у ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 10000 доларів США, про що написав боргову розписку. Крім того, передав ОСОБА_9 документи на право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_19, яка належала його матері, ОСОБА_31 Через деякий час йому стало відомо, що його мати уклала договір купівлі-продажу даної квартири в той час коли не мала фізичної можливості укласти даний договір. Згідно інформаційної довідки від 06.01.2016 квартира АДРЕСА_19 на праві власності належить ОСОБА_1

Крім того, ОСОБА_10 в квітні 2008 року уклала договір позики грошових коштів в сумі 59000 доларів США з ОСОБА_1 Через деякий час їй стало відомо, що крім договору позики вона, будучи введеною в оману, підписала договір про задоволення вимог іпотекодержателя та договір комісії з ОСОБА_32 Даним договором вона наділила останню правом продати належний їй житловий будинок та земельну ділянку площею 0,12 га, котрі розташовані за адресою: АДРЕСА_30. Підписуючи дані договори вона була впевненою, що укладає тільки договір позики, про існування договору комісії їй відомо не було. Згідно інформаційної довідки від 06.01.2016 будинок АДРЕСА_30, а також земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_30, на праві власності належить ОСОБА_10

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що в 2007 році ОСОБА_33 взяла у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 35000 доларів США, при цьому вона з ОСОБА_1 уклала договір позики та договір іпотеки. Предметом іпотеки виступала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_8. Щомісяця вона виплачувала ОСОБА_1 грошові кошти згідно договору займу. Підписуючи дані договори вона була впевненою, що укладає тільки договір позики, про існування договору іпотеки їй відомо не було. Згідно інформаційної довідки від 06.01.2016 квартира АДРЕСА_8 на праві власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_9 в рівних частинах.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_34 26.05.2009 взяла у борг грошові кошти в сумі 160000 гривень у ОСОБА_1, при цьому, будучи введеною в оману, підписала договір купівлі продажу належної їй квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_21. Даний договір був підписаний ОСОБА_34 так як вона була впевненою, що даний договір є рівнозначним договору позики. Згідно інформаційної довідки, квартира АДРЕСА_21 на праві власності належить ОСОБА_14

Крім того, 25.12.2009 ОСОБА_15 взяла у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 16000 доларів США, про що був укладений договір позики, договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Предметом договору іпотеки виступала належна їй квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_13. Грошові кошти згідно договору позики вона виплачувала в строк до 2010 року, після чого виплати вона припинала у зв'язку з затриманням ОСОБА_1 та перебування його у СІЗО м. Харкова. Згідно інформаційної довідки від 06.01.2016 квартира АДРЕСА_13 на праві власності належить ОСОБА_15

Крім того, ОСОБА_35 в серпні 2009 року уклала договір позики грошових коштів в сумі 15000 доларів США з ОСОБА_1 Грошові кошти вона виплачувала вчасно щомісяця. В той час коли вона була не в змозі виплачувати грошові кошти за договором, вона зустрілась з ОСОБА_1 та в усній формі з останнім домовилась про відстрочку. Через деякий час вона виплатила ОСОБА_1 грошові кошти у повному обсязі. Через деякий час їй стало відомо, що крім договору позики, вона, будучи введеною в оману, підписала договір про задоволення вимог іпотекодержателя та договір комісії з ОСОБА_32. Даним договором вона наділила ОСОБА_32 правом продати належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_10. Підписуючи дані договори вона була впевненою, що укладає тільки договір позики, про існування договору комісії та договорі про задоволення вимог іпотекодержателя їй відомо не було. Згідно інформаційної довідки від 06.01.2016 квартира АДРЕСА_10 на праві власності належить ОСОБА_13

ОСОБА_12 взяла у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 13000 доларів США, при цьому підписала договір позики згідно з яким виплачувала грошові кошти. Згодом вона повністю виплатила усю суму боргу, при цьому будучи введеною в оману, вона підписала договір іпотеки предметом якого виступала належна їй квартира розташована за адресою: АДРЕСА_9. Згідно інформаційної довідки від 06.01.2016 квартира АДРЕСА_9 на праві власності належить ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Крім того, ОСОБА_36 в березні 2009 року уклала договір позики грошових коштів в сумі 17200 доларів США з ОСОБА_1 Грошові кошти вона виплачувала вчасно щомісяця. Через деякий час їй стало відомо, що крім договору позики вона будучи введеною в оману, підписала договір про задоволення вимог іпотекодержателя та договір комісії з ОСОБА_32, даним договором вона наділила ОСОБА_32 правом продати належну їй квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_25. Підписуючи дані договори, вона була впевненою, що укладає тільки договір позики, про існування договору комісії та договорі про задоволення вимог іпотекодержателя їй відомо не було. Згідно інформаційної довідки від 06.01.2016 квартира АДРЕСА_25 на праві власності належить ОСОБА_13

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що 22.05.2009 року ОСОБА_37 взяла у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12000 доларів США. Як гарант виплати узятих у борг грошових коштів, між нею та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_38. Вказаний договір купівлі-продажу був укладений не з метою відчуження квартири, а з метою забезпечення виконання зобов'язань перед ОСОБА_1 по виплаті узятих в борг грошових коштів. ОСОБА_37 була введена в оману, тому не розуміючи юридичного значення даного договору, та будучи впевненим у добросовісності ОСОБА_1 підписала даний договір, не бажаючи настання правових наслідків укладеного договору. Свій обов'язок ОСОБА_37 перед ОСОБА_1 виконувала у повному обсязі, узяті в борг грошові кошти виплачував стабільно. Згідно інформаційної довідки від 06.01.2016 квартира АДРЕСА_38 на праві власності належить ОСОБА_1

Крім того, в грудні 2008 року законний опікун ОСОБА_18 ОСОБА_17 уклала договір позики грошових коштів в сумі 24200 доларів США з ОСОБА_1 Грошові кошти вона виплачувала вчасно щомісяця. Через деякий час їм стало відомо, що крім договору позики, ОСОБА_18 будучи введеним в оману, підписав договір про задоволення вимог іпотекодержателя та договір комісії з ОСОБА_32, даним договором він наділив ОСОБА_32 правом продати належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_27. Підписуючи дані договори він був впевненим, що укладає тільки договір позики, про існування договору комісії та договір про задоволення вимог іпотекодержателя йому відомо не було. Згідно інформаційної довідки від 11.11.2015 квартира АДРЕСА_27 на праві власності належить ОСОБА_17 та ОСОБА_18

Крім того, встановлено, що ОСОБА_16 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 13000 доларів США. Як гарант виплати узятих у борг грошових коштів, між ним та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_39. Вказаний договір купівлі-продажу був укладений не з метою відчуження квартири, а з метою забезпечення виконання зобов'язань перед ОСОБА_1 по виплаті узятих в борг грошових коштів. ОСОБА_16 був введений в оману, тому не розуміючи юридичного значення даного договору та будучи впевненим у добросовісності ОСОБА_1, підписав даний договір, не бажаючи настання правових наслідків укладеного договору. Свій обов'язок ОСОБА_16 перед ОСОБА_1 виконував у повному обсязі, узяті в борг грошові кошти виплачував стабільно. Згідно інформаційної довідки від 06.01.2016 будинок АДРЕСА_39 на праві власності належить ОСОБА_16

У ході досудового розслідування в якості потерпілої була допитана ОСОБА_19, котра пояснила, що 15.05. 2009 вона уклала договір позики з ОСОБА_1, сума займу якого склала 22100 доларів США. Як гарант виплати узятих у борг грошових коштів, між нею та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотеко держателя, а також між нею та ОСОБА_38 був укладений договір комісії. Предметом договору іпотеки виступала належні їй квартира АДРЕСА_40. За договором позики вона була зобов'язана щомісяця сплачувати ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 350 доларів США. Свій обов'язок вона виконувала у повному обсязі. Але в січні 2010 року зв'язок з ОСОБА_1 обірвався у зв'язку з його затриманням та перебуванні у СІЗО м. Харкова у зв'язку з чим виплачувати грошові кошти ОСОБА_1 вона припинила. 12.10.2015 отримано інформаційну довідку, згідно якої квартира АДРЕСА_40 на праві власності належить ОСОБА_19

Крім того, в ході досудового розслідування в якості потерпілого був допитаний ОСОБА_20, котрий пояснив, що 26.09.2008 між ним та ОСОБА_9 склались відносини в результаті яких він отримав у борг від останньої 10000 доларів США, але в документ і була прописана сума боргу 45000 доларів США, при цьому він будучи введеним в оману підписав договір позики та договір іпотеки, про який взагалі нічого не знав. Через місяць він повернув узяті у борг грошові кошти. 12.10.2015 отримано інформаційну довідку, згідно якої квартира АДРЕСА_41 на праві власності належить ОСОБА_20

Орган досудового розслідування зазначає, що вказані вище квартири є предметами кримінального правопорушення, які були одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_25, ОСОБА_5, ОСОБА_39, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_40, ОСОБА_8, ОСОБА_37, ОСОБА_18, ОСОБА_29, ОСОБА_41, ОСОБА_31, ОСОБА_15, ОСОБА_42, ОСОБА_34, ОСОБА_33, ОСОБА_19, ОСОБА_43, ОСОБА_36

В судовому засіданні слідчий Кішішьян А.А. підтримав подане клопотання.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції власник майна ОСОБА_1, перебуваючи у Диканівській виправній колонії № 12 Харківської області, та його представник ОСОБА_2, перебуваючи в залі судових засідань в приміщенні суду, заперечували проти задоволення клопотання, вказуючи, що арешт зазначених квартир є спробою рейдерського захвату майна, набутого у законний спосіб, оскільки зазначені особи програли всі судові спори, в тому числі і у суді касаційної інстанції, щодо звернення стягнення на ці об'єкти нерухомості як на предмети іпотек, та виселення з них, на теперішній час тривають виконавчі провадження щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили. У вказаний спосіб йдеться фактично не про арешт майна, а про зупинення виконавчих дій в рамках виконавчих проваджень, що суперечить всім міжнародним нормам та конституційним принципам.

В ході розгляду клопотання, в судовому засіданні, яке відбулося 28.01.2016, потерпілий ОСОБА_42, власник майна ОСОБА_19 підтримали клопотання про арешт майна. Також до суду прибули ОСОБА_44 - донька власника майна ОСОБА_5, подала заяву останньої про підтримання клопотання; ОСОБА_45 - дружина померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 власника майна ОСОБА_8, потерпіла ОСОБА_46, які підтримали клопотання.

29.01.2016 до канцелярії суду також надійшли заяви ОСОБА_7, ОСОБА_37, ОСОБА_47, ОСОБА_41, ОСОБА_17, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50 про підтримання клопотання про арешт майна та його розгляд у їх відсутність (т.2 а.с. 89-101).

Власники майна ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_20 в судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином про час, місце розгляду клопотання. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття власників майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна. Більш того, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, власник майна, який не був присутнім при розгляді клопотання про арешт майна, наділений правом заявити у встановленому порядку клопотання про його скасування повністю або частково.

Слідчий суддя, вислухавши думку слідчого, дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12012220060000084 від 24.11.2012, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.15, ч.2 ст.190, ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно положень ч.2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження.

При тому ч.3 ст. 170 КПК України передбачає, що підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримано за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням ч. 2 ст. 170 КПК України (тобто особи, які отримали при придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів).

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування до нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема, підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

У абз. 2 ч. 2 ст. 171 КПК України зазначено, що до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Як вбачається з наданого клопотання, Витягу з кримінального провадження №12012220060000084 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.15, ч.2 ст.190, ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.3, ч. 4 ст.190 КК України, додатків до клопотання, у даному кримінальному провадженні, відкритому ще 24.11.2012, тобто, яке триває понад три роки, до теперішнього часу відсутні особи, яким би було повідомлено про підозру, при тому, що слідчий та прокурор посилаються в клопотанні на конкретні прізвища, імена та по-батькові, які були сторонами певних цивільно-правових договорів з приводу позик, купівлі-продажу, іпотек нерухомого майна, про задоволення вимог іпотекодержателя тощо.

Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України, після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукувані) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів. Повідомлення про підозру, відповідно до ст. 276 КПК України, здійснюється тільки за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчинені кримінального правопорушення.

Тому відсутність повідомлення про підозру у кримінальному правопорушенні не позбавляє права звернутися з клопотанням про арешт майна для забезпечення доказової бази в кримінальному правопорушенні, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України.

Однак, слідчим також не доведено, що незастосування заходу забезпечення у вигляді арешту вказаних об'єктів нерухомості може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Доказів, що вказували б на наявність сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримано за рахунок доходів від вчиненого злочину, слідчому судді не надано.

За змістом клопотання та наданих документів, частина квартир, на які прокурор просить накласти арешт, на теперішній час належать ОСОБА_1, даних про процесуальний статус якого у даному кримінальному провадженні слідчому судді не надано. Частина квартир, на які прокурор просить накласти арешт, належать потерпілим.

До клопотання залучені ксерокопії договорів позик, іпотек, купівлі-продажу, про задоволення вимог іпотекодержателя, однією із сторін у яких виступав ОСОБА_1

Однак, об'єктивних даних щодо перевірки відомостей, що містяться в протоколах допиту потерпілих, слідчому судді не надано. За вказаних обставин надані протоколи допитів потерпілих самі по собі не свідчать про обґрунтованість клопотання, поданого у зв'язку з розслідуванням даного кримінального провадження.

Крім того, як зазначено вище, з пояснень в судовому засіданні ОСОБА_1 та його представника слідує, що надані прокурором до клопотання договори чинні, переглядалися в судовому порядку, судові рішення набрали законної сили, на теперішній час відкриті виконавчі провадження, тривають виконавчі дії.

Більш того, в ході розгляду клопотання представником ОСОБА_1 залучено копії судових рішень на підтвердження такої позиції (т.2 а.с. 39-64, 73-79).

Даних щодо перевірки цих обставин, що мають суттєве значення для розгляду даного клопотання, прокурором, слідчим не надано. Натомість, в клопотанні прокурора, слідчого зазначено прохання про арешт майна із забороною вчинення будь-яких дій, в тому числі в рамках виконання виконавчих проваджень.

Однак, в ч. 1 ст. 131 КПК України прямо вказано, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Нормами КПК України, зокрема, ст. ст. 7, 131, 132, 170-173 КПК України, не передбачено застосування заходів забезпечення кримінального провадження із метою заборони вчинення дій в рамках виконання виконавчих проваджень.

Принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 14 ЦПК України визначені ознаки обов'язковості судових рішень. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна шляхом заборони вчинення дій в рамках виконання виконавчих проваджень суперечить гарантованому нормами міжнародного та вітчизняного права принципу доступу до правосуддя.

Матеріали, що надані стороною кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням про арешт майна, не містять належних та допустимих доказів, які б містили об'єктивні та достатні відомості щодо вчинення кримінального правопорушення. Слідчим, прокурором не зазначено в клопотанні та не доведено під час його розгляду наявність існування розумних підозр вважати, що існує можливість використання вказаних об'єктів нерухомості як доказу у даному кримінальному провадженні.

З урахуванням положень ст. ст. 2, ст. 7 КПК України, слідчий суддя вважає, що слідчим, всупереч ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 132; ст. 170 КПК України, не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні прокурора, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СУ ГУ НП в Харківській області Балабіної Тетяни Олександрівни про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012220060000084 від 24.11.2012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.15, ч.2 ст.190, ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.3, ч. 4 ст.190 КК України- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Слідчий суддя С.О. Муратова