Вирок № 55491149, 05.02.2016, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2071/15-к

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

05.02.2016 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого - судді Бойка М.Я.

секретаря - Шмігель І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12014090170001206 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, уродженця с. Мошківці Калуського району Івано - Франківської області та жителя АДРЕСА_1, із середньо спеціальною освітою, непрацюючого, інваліда ІІІ - ої групи, одруженого, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, громадянина України, за ст. 128 КК України,

з участю: прокурора - Вітюка С.О.

захисника - ОСОБА_2

потерпілої - ОСОБА_3

представника потерпілої - ОСОБА_4

в с т а н о в и в:

що ОСОБА_1 заподіяв особі необережне тяжке тілесне ушкодження.

Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах:

Так, 27.11.2014 року близько 17.20 год. у с. Мошківці по вул. Центральна Калуського району Івано - Франківської області, неподалік будинку № 1, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник конфлікт з приводу ремонтних робіт дороги. ОСОБА_1 на грунті раптово виниклих неприязних відносин та, не маючи умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілій, не передбачаючи, хоча повинен був і міг передбачити, що потерпіла може впасти і одержати травму внаслідок удару до твердого покриття, наніс один удар рукою у область грудей ОСОБА_3, від чого остання впала на дорогу, вдарившись головою до асфальтного покриття та отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми з переломом великого крила основної кістки зліва з гемосинусом лівої половини основної пазухи із струсом головного мозку, які згідно висновку експерта № 86/51/2 "Д" від 27.04.2015 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що не є небезпечними для життя в момент спричинення.

Суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому ним кримінальному правопорушенні у судовому засіданні доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ст. 128 КК України як заподіяння необережного тяжкого тілесного ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав та, пояснив, що за дорученням сільського голови, на громадських засадах, разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проводили ямковий ремонт дороги, засипаючи пісчано - гравійною сумішшю, яку розвозив власним автомобілем. Згодом до них підійшла ОСОБА_3 та почала обзивати їх злодіями і намагалася сфотографувати їх на мобільний телефон. Між ними виникла словесна перепалка в ході якої він забрав її телефон і викинув. Він її не бив і не штовхав і, тілесних ушкоджень не наносив. Потерпіла не падала. ОСОБА_6 підняв її телефон та повернув потерпілій. У зв'язку з цим, цивільний позов прокурора та потерпілої не визнає.

Однак, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому ним злочині у судовому засіданні підтверджена сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме:

-показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка пояснила, що ввечері 27.11.2014 року очікувала сина ОСОБА_7, який мав повернутися підводою додому. На дорозі почула якийсь шум і побачила автомобіль, який стояв на обочині. Вона подумала, що це може бути дорожньо - транспортна пригода, а тому для переконання почала підходити до автомобіля. Хтось із мужчин сказав в її сторону: - "Ось іде ще одна голова, яка буде вчити нас, як працювати". Вона відповіла: - "Що якщо б вона була головою сільської ради, то ремонт був би виконаний належним чином". В цей час у неї в кишені засвітився мобільний телефон, який вона взяла в руки. В той час до неї підійшов обвинувачений, якого вона раніше не знала, вирвав з рук її телефон та викинув, а також штовхнув її в груди, від чого вона впала і вдарилась головою до дороги. Після цього, до неї підійшов ОСОБА_5 і став на неї коліном. В той час прибіг її син і вони зчепилися з ОСОБА_5 Піднявшись із дороги вона розборонила їх та із сином пішли додому. З цього приводу вона зателефонувала до сільського голови, яка повідомила їй, що вищевказані особи проводять ремонт дороги. Відчувши погіршення стану здоров'я, вона звернулася за медичною допомогою. З приводу отримання тілесних ушкоджень, то вона перебувала на лікуванні вісім днів. Підтримує цивільний позов на суму 500,00 грн. матеріальної шкоди затрачених на лікування та 50 000,00 грн. моральної шкоди, яку обґрунтовує тим, що внаслідок заподіяння їй тілесних ушкоджень відчувала фізичний біль, змушена була витрачати час та кошти на лікування та обстеження, переживала за стан здоров'я від чого змінився її звичний спосіб життя і від чого морально страждала. Також відчувала незручності в побуті через головокружіння. Наполягає на суворому покаранні обвинуваченого;

-показаннями свідка ОСОБА_5, який суду пояснив, що на прохання сільського голови він, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проводили ямковий ремонт дороги. Згодом до них підійшла ОСОБА_3 і почала обзивати їх злодіями, та говорила, і що якби вона була головою сільської ради, то всіх би посадила в тюрму. ОСОБА_1 не витримав, вирвав з її руки мобільний телефон та викинув. ОСОБА_6 підняв телефон та повернув потерпілій. На це прибіг син потерпілої ОСОБА_8, якого він відштовхнув і, пішов закривати борт автомобіля. Більше нічого не бачив;

-показаннями свідка ОСОБА_9 - секретаря сільської ради, яка суду пояснила, що від односельчан дізналася про конфлікт обвинуваченого і потерпілої. Ще до цієї події у потерпілої був синець під лівим оком;

-показаннями свідка ОСОБА_6, який пояснив, що в той день вони разом із обвинуваченим та ОСОБА_5 проводили ремонт дороги. Згодом до них підійшла ОСОБА_3 і почала обзивати їх злодіями, погрожувати тюрмою. У відповідь на це, обвинувачений хотів забрати у потерпілої телефон, який випав з її рук. Він, ОСОБА_6, підняв мобільний телефон та повернув потерпілій. На це прибіг син потерпілої, якого затримав ОСОБА_5 Під час конфлікту потерпіла не падала. Також він не бачив щоб обвинувачений штовхав потерпілу. Про подію розповідав працівникам сільської ради;

-показаннями свідка ОСОБА_10 - лікаря амбулаторії с. Сівка Войнилівська Калуського району, яка суду пояснила, що ОСОБА_3 01.12.2014 року звернулася до неї із скаргами на головні болі, які турбували її від четверга. У неї на лівій скроні малася припухлість та синець. У позі Ромберга була нестійка. Пояснила, що її вдарив ОСОБА_1 Від удару вона впала і вдарилася головою до дороги. У зв'язку з цим вона дала їй направлення у нейрохірургічне відділення;

-показаннями свідка ОСОБА_11, яка пояснила, що знає про ремонт дороги в селі. Потерпіла розказувала їй, що певний час знаходилася у лікарні;

-показаннями свідка ОСОБА_12 - сільського голови Сівко - Войнилівської сільської ради Калуського району, яка пояснила, що ОСОБА_1 допомагав проводити ремонт дороги в селі. Майже цілий день вона була з ними. Ввечері їй зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила, що її побив ОСОБА_1 До ОСОБА_1 вона не телефонувала. Також потерпіла телефонувала наступного дня і запитала в неї, чому ОСОБА_1 до неї не приходить з вибаченнями. Від співробітників дізналась про те, що у потерпілої був синець під оком ще до тієї події;

-показаннями свідка ОСОБА_7 - сина потерпілої, який пояснив, що цілий день знаходився на сільськогосподарських роботах у односельчан. Ввечері підводою повертався додому. Йому зателефонувала мати і попросила, щоб він довго не затримувався. Повертаючись, на дорозі бачив вантажний автомобіль та осіб, які проводили ремонт дороги. Заїхавши на своє подвір'я він почав розпрягати коня. В той час побачив, що його мати, яка знаходилася на дорозі, впала. Він підбіг до неї. В той час ОСОБА_5 притиснув колінами його матір. Він руками відтягнув його від матері. В той час ОСОБА_5 вдарив його двічі рукою в обличчя. Згодом він забрав матір і, повів додому. Від чого впала його матір та самого обвинуваченого він не бачив, оскільки на вулиці було темно.

- відомостями, які вміщені у висновку експерта № 86/51/2 "Д" від 27.04.2015 року (а.с. 100 - 105), згідно якого у потерпілої ОСОБА_3 малися тілесні ушкодження: закрита черепно - мозкова травма з переломом великого крила основної кістки зліва з гемо синусом лівої половини основної пазухи зі струсом головного мозку; синці в ділянці обличчя та шиї, які утворилися від дії тупих твердих предметів та можуть відповідати терміну, вказаному у постанові. Закрита черепно - мозкова травма з переломом великого крила основної кістки зліва з гемо синусом лівої половини основної пазухи зі струсом головного мозку відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя в момент спричинення, а решта тілесних ушкоджень відносяться до легких.

Вищезазначеними доказами щодо обставин конфлікту між потерпілою і обвинуваченим, перебування потерпілої на лікуванні з приводу заподіяних їй тілесних ушкоджень, часу заподіяння тілесних ушкоджень та їх тяжкості у судовому засіданні спростовано показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і показання обвинуваченого про те, що він не бив і не штовхав потерпілу, від чого вона впала. Окрім цього, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що не бачили того, щоб обвинувачений штовхав потерпілу, у зв'язку із тим, що на вулиці було темно і вони знаходилися на певній відстані від обвинуваченого та безпосередньо безперервно не спостерігали за подією, а кожен з них виконував в той час певну роботу.

Тому, вищезазначені показання обвинуваченого суд розцінює як такі, що мають на меті уникнення ним кримінальної відповідальної за вчинене.

Суд не приймає до уваги як доказ, покликання захисника обвинуваченого на те, що потерпіла могла отримати зазначені тілесні ушкодження на побутовому рівні, як до події так і після неї, так як у неї мався до події один синець під оком, що ствердили свідки, оскільки доказів цього не здобуто в ході розгляду кримінального провадження, а відображена у висновку експерта наявність у потерпілої не одного, а кількох синців, а саме в ділянці обличчя та шиї, разом з іншими тілесними ушкодженнями, можуть відповідати терміну, вказаному у постанові, тобто під час події, а не до неї, чи після неї.

Суд не приймає до уваги як доказ, покликання захисника обвинуваченого на те, що в ході розслідування кримінального правопорушення не було встановлено, що дорога, на якій відбулася подія, має асфальт, оскільки у судовому засіданні встановлено і, зокрема, підтверджено показаннями свідка ОСОБА_7, що дана дорога має тверде асфальтне покриття з обладнаним тротуаром.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини справи.

До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить позитивні характеристики обвинуваченого Войнилівської селищної ради Калуського району (а.с. 86) та парафіян греко - католицької громади с. Сівка Войнилівська (а.с. 142 - 144).

Щодо особи обвинуваченого, то суд враховує те, що він є інвалідом 3 - ої групи (а.с. 77).

Щодо обставин кримінального правопорушення, то суд враховує те, що протиправна поведінка обвинуваченого в певній мірі була спровокована негативною поведінкою потерпілої, яка, підійшовши до місця події, безпідставно висловлювалася в його адресу та адресу інших присутніх словами, що мають образливий характер, й такими, що на думку суду ганьблять честь і гідність людини.

Враховуючи наведене, вимоги ст. 65 КК України щодо необхідності й достатності призначення покарання для виправлення особи та попередження нових злочинів, суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливі без ізоляції його від суспільства і, що йому слід призначити покарання у вигляді громадських робіт, призначивши покарання, передбачене санкцією статті 128 КК України.

При вищенаведених обставинах суд не вбачає можливості застосування відносно обвинуваченого ст. 69 чи ст. 75 КК України.

Цивільний позов Калуської міжрайонної прокуратури, правонаступником якої є Калуська місцева прокуратура, в інтересах Калуської міської ради Івано - Франківської області до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування 1 465,74 грн. витрат на лікування ОСОБА_3, яка потерпіла від злочину, підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що згідно довідки Комунального закладу "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано - Франківської області" загальна сума витрачених бюджетних коштів за час стаціонарного лікування ОСОБА_3 внаслідок протиправних дій обвинуваченого, становить - 1 465,74 грн. (а.с. 15).

Відповідно до п. 1.2. Статуту комунального закладу "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано - Франківської області" ЦРЛ заснована на базі комунальної власності територіальної громади міста Калуша та спільної власності територіальних громад селища, сіл Калуського району і підпорядкована з питань реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я виконавчому комітету Калуської міської ради та Калуській районній державній адміністрації та фінансується із місцевого бюджету.

Згідно ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити та стягнути з обвинуваченого в користь Калуської міської ради Івано - Франківської області зазначену суму витрат затрачених на лікування потерпілої ОСОБА_3 та 487,20 грн. судового збору.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, підлягає до задоволення частково, виходячи із наступних підстав.

Розмір майнової шкоди позивач обґрунтовує тим, що за період знаходження на стаціонарному лікуванні нею особисто було затрачено на лікування 500,00 грн. (а.с. 30 - 32).

Просить стягнути з відповідача 50 000,00 грн. моральної шкоди, яку обґрунтовує тим, що внаслідок вчинення відносно неї злочину, вона перенесла фізичні болі та нервові потрясіння, внаслідок травм та створених їй незручностей, ходінням до лікарів, проходженням різних медичних обстежень та лікування, вона переживала за стан свого здоров'я, та подальше виховання нею онуки, яка перебуває на її утриманні та опікуном якої вона є.

Також просить стягнути витрати за надання юридичної допомоги.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивачем не надано суду жодних квитанцій чи чеків про придбання нею за її власні кошти медикаментів, які були призначені лікуючими лікарями, а тому суд вважає, що у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

У судовому засіданні позивач довела, що внаслідок неправомірних дій відповідача вона перенесла фізичні болі та нервові потрясіння, внаслідок травм та створених їй незручностей, ходінням до лікарів, проходженням різних медичних обстежень та лікування вона переживала за стан свого здоров'я, та подальше виховання нею онуки, яка перебуває на її утриманні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що протиправна поведінка обвинуваченого по відношенню до потерпілої в певній мірі була спровокована негативною поведінкою самої потерпілої, яка, підійшовши до місця події, безпідставно висловлювалася в його адресу та адресу інших присутніх словами, що мають образливий характер, й такими, що на думку суду ганьблять честь і гідність людини, що достеменно встановлено в ході розгляду кримінального провадження, то суд приходить до висновку, що позов в частині відшкодування моральної шкоди слід задоволити частково на суму 2 000,00 грн. із заявлених 50 000,00 грн., яких на думку суду є достатньо для її відшкодування при вищенаведених обставинах.

У задоволенні решти позову слід відмовити.

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по справі за надання правової допомоги адвокатом, а саме: 600,00 грн. за складання позовної заяви (а.с. 37) та 2 000,00 грн. згідно угоди про надання правової допомоги від 22.06.2015 року (а.с. 39, 41).

Як вбачається із журналів судових засідань, представник потерпілої адвокат Ясінець В.П. був присутній у судових засіданнях - 22.06.2015 року з 11.11 год. по 12.09 год.; 17.08.2015 року з 09.53 год. по 09.58 год. та 22.09.2015 року з 13.26 год. по 14.56 год. Надалі зазначений представник не брав участі у судових засіданнях, так як угоду між представником та потерпілою було розірвано, згідно заяв від 01.10.2015 року (а.с. 115, 116).

Відповідно до Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З врахуванням наведеного та виходячи із розміру мінімальних заробітних плат у 2015 році, що були встановлені на час розгляду кримінального провадження (1218,00 грн. - в січні - серпні 2015 року та 1 378,00 грн. у вересні - грудні 2015 року), суд вважає, в користь потерпілої - позивача із обвинуваченого - відповідача слід стягнути 1 938,46 грн. за надання юридичної допомоги представником - адвокатом.

Також із ОСОБА_1 слід стягнути 487,20 грн. судового збору.

Керуючись ст. 1166, 1167, 1206 ЦК України, ст. 65 КК України, ст.ст. 373, 374, 376 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим за ст. 128 КК України та призначити покарання - 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.

Цивільний позов Калуської місцевої прокуратури в інтересах Калуської міської ради Івано - Франківської області задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, Ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1 в користь Калуської міської ради Івано - Франківської області - 1 465,74 грн. витрат на лікування потерпілої ОСОБА_3, які перерахувати на рахунок: Код ЄДРПОУ - 37824037; МФО - 836014; р/р - 31413544700015 в ГУ ДКСУ в Івано - Франківській області, Код платежу - 24060300 - інші надходження.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, Ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_3 - 2 000,00 грн. моральної шкоди та 1 938,46 грн. за надання юридичної допомоги.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 - 974,40 грн. судового збору.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано - Франківської області через Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області шляхом подання апеляції протягом 30 діб з часу проголошення.

Головуючий: