Ухвала суду № 55490439, 04.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1208/16 Справа № 208/7351/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Єлізаренко І.А.

суддів Гайдук В.І., Калиновського А.Б.

за участі секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ «Технополіс-1» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог, які в ході судового розгляду справи уточнювалися, позивач посилався на те, що він з 18 травня 2010 року працював на підприємстві ТОВ «Технополіс-1» на посаді вантажника. 13 травня 2015 року директором Дніпродзержинської філії ТОВ «Технополіс-1» було видано наказ №1 «Про скорочення чисельності працівників», у звязку з чим 20 липня 2015 року його було звільнено з роботи у звязку із скороченням штату працівників, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Зазначив, що вказаний наказ є незаконним. Вважає, що він мав перевагу бути залишеним на роботі, тому просив поновити його на роботі; виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме з часу звільнення по час фактичного поновлення на роботі по 28 жовтня 2015 року; витрати, повязані із звернення до суду, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 4 240 000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним наказ № 68-К від 20 липня 2015 року ТОВ «Технополіс-1» про припинення трудового договору з ОСОБА_2 за п.1 ст. 40 КЗпП України, у звязку зі скороченням штату працівників. Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді вантажника ТОВ «Технополіс-1». Стягнуто з ТОВ «Технополіс-1» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 9 342 грн. 18 коп. та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати позивача за один місяць в розмірі 2 500 грн. допущено до негайного виконання. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Технополіс-1» просять рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 жовтня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі наказу №386-к від 18 травня 2010 року позивач ОСОБА_2 був прийнятий вантажником до Дніпродзержинської філії ТОВ «Технополіс-1» (а.с.4, 5).

Генеральним директором Дніпродзержинської філії ТОВ «Технополіс-1» ОСОБА_3 13 травня 2015 року був виданий наказ №1 «Про скорочення чисельності працівників», у звязку зі скороченням витрат на утримання підприємств та необхідністю проведення змін в організації виробництва та праці, та в дію з 20 липня 2015 року вводиться новий штатний розпис Дніпродзержинської філії ТОВ «Технополіс-1», виводиться із штатного розпису шляхом скорочення чисельності працівників, а саме посада вантажника 1 особа. Цим наказом №1 від 13 травня 2015 року відповідачем було прийнято рішення про скорочення за п.1 ст.40 КЗпП України позивача ОСОБА_2 (а.с.18).

Згідно наказу №68-К від 20 липня 2015 року позивача ОСОБА_2 було звільнено з підприємства ТОВ «Технополіс-1» з посади вантажника на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у звязку зі скороченням штату працівників. Відмова ОСОБА_2 від переведення на іншу роботу (а.с.19).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП Українивизначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ниморганом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провестиперестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншупосаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Згідно ст. 49-2 КЗпП Українипро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж задва місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

В усіх випадках звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40КЗпПУкраїни провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП України.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам розяснено, що розглядаючи трудові спори, повязані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобовязані зясувати, чи дійсно у відповідача мали зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган немав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Позивача ОСОБА_2 за два місяці до звільнення було попереджено про подальше скорочення та пропонувалося переведення на посаду продавця непродовольчих товарів, від чого позивач відмовися (а.с. 106, 107).

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи після звільнення позивача з посади вантажника у звязку зі скороченням штату працівників, на посаді вантажника цього підприємства залишився працювати ОСОБА_4

Згідно із ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Отже, при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництваі праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

За змістом ст. 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

З матеріалів справи вбачається, що наказом б/н від 13 травня 2015 року ТОВ «Технополіс-1» було створено робочу комісію з питань переважного права залишення на роботі у звязку із скороченням штату у складі: голови комісії директора Дніпродзержинської філії ТОВ «Технополіс-1» ОСОБА_5, членів комісії фахівця безпеки ОСОБА_6, старшого касира ОСОБА_7, бухгалтера ОСОБА_8 (а.с.99).

Згідно протоколу від 13 травня 2015 року, складеного членами комісії, а саме: фахівцем з безпеки ОСОБА_6, старшого касира ОСОБА_7, бухгалтера ОСОБА_8, директора Дніпродзержинської філії ТОВ «Технополіс-1» ОСОБА_5 щодо питань переважного права залишення на роботі у звязку із скороченням штату вантажників: ОСОБА_2 та ОСОБА_4, вбачається, що членами комісії були опитані працівники магазину щодо сумлінного виконання трудових обовязків вантажників ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та, проаналізувавши пояснення працівників про виконання трудових обовязків позивача ОСОБА_2 і ОСОБА_4, комісія дійшла висновку, що переважне право на залишення на роботі за кращими показниками трудових функцій залишається за ОСОБА_4 (а.с.100). Членами комісії 13 травня 2015 року були надані особисті пояснення з питань переважного права залишення на роботі, в яких зазначили, що ОСОБА_2 має хворобливий стан, неодноразово відмовлявся виконувати розпорядження адміністрації магазину (а.с.102-104).

Слід зазначити відповідачем відносно позивача ОСОБА_2 не було прийнято жодних заходів щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у звязку з невиконанням ним своїх трудових обовязків. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що з боку замовників, покупців на позивача ОСОБА_2 надходили скарги у звязку з неналежним виконанням ним своїх трудових обовязків.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що доводи відповідача про значно нижчу продуктивність праці позивача і кваліфікацію порівняно з іншим вантажником ОСОБА_4 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження неналежного виконання позивачем ОСОБА_2 своїх трудових обовязків.

З матеріалів справи вбачається будь-яких належних доказів на підтвердження того, що позивач має значно нижчу продуктивність праці і кваліфікацію порівняно з іншим вантажником ОСОБА_4 суду не надано. Жодних медичних документів щодо стану здоровя позивача, що унеможливлює виконання ним роботи вантажника, матеріали справи також не містять.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд правильно задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що скорочення позивача відбулося на законних підставах та на підставі проведеної роботи товариства по визначенню переважного права залишення на роботі іншого вантажника є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, в своїх запереченнях, поясненнях та в апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що інший вантажник - ОСОБА_4, що не був звільнений у звязку із скороченням штату, до роботи вантажником працював продавцем непродовольчих товарів та добре орієнтується в технічних характеристиках товару, а тому відповідач мав можливість запропонувати посаду продавця непродовольчих товарів ОСОБА_4, який має досвід роботи на цій посаді, а не позивачу, який не має ні досвіду роботи на посаді продавця непродовольчих товарів, ні відповідної кваліфікації (а.с.94-98, 137-141).

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтом не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді