Рішення № 55487211, 05.02.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Коробчук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" на рішення Дубенського міськрайонного суду від 23 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и л а :

20 серпня 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ „Надра" звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення 12 167, 02 доларів США кредитної заборгованості.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 23 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач посилався на те, що 20 листопада 2006 року між ним і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 20 000 доларів США під 17 % річних. Кредитні кошти були отримані відповідачем 20 листопада 2006 року, що підтверджується його заявою на видачу готівки за № 3 від 20 листопада 2006 року.

Загальна сума кредитної заборгованості ОСОБА_1 станом на 13 липня 2015 року склала 12 167, 02 дол. США, що за курсом НБУ становило 266 658, 28 грн.

В якості забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором 20 листопада 2006 року між банком і відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язався перед банком відповідати за виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що випливають із кредитного договору.

В абзаці 3 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК, ч. 3 ст. 533 ЦК, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Позичальник узятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконав.

У матеріалах справи наявний розрахунок кредитної заборгованості ОСОБА_1, який містить інформацію про повний рух коштів за кредитом та деталізацію усіх здійснених розрахунків помісячно, починаючи з часу укладення кредитного договору, що узгоджується з ч. ч. 1 і 2 ст. 58 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" вилучення оригіналів первинних документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Суд першої інстанції своєю ухвалою від 29 жовтня 2015 року витребував від ПАТ КБ „Надра" кредитну справу за договором № 1111/24/МК-2006-840 від 20 листопада 2006 року. Проте, оскільки банком був заявлений позов у цивільній справі, тому позивач не міг виконати вимоги ухвали суду першої інстанції.

Покликаючись на ці обставини, позивач рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 рішення місцевого суду вважав законним та обґрунтованим і просив апеляційний суд залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи ПАТ КБ „Надра" у задоволенні позову до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення 12 167, 02 доларів США кредитної заборгованості (що на час пред'явлення позову за курсом НБУ становило 266 658, 28 грн.), місцевий суд виходив з того, що позивачем не надано суду розрахунку заборгованості позичальника за кредитним договором та первинних банківських документів на підтвердження правильності розрахунку цієї заборгованості.

Проте погодитися з такими висновком та підходом суду до вирішення спору колегія суддів не може.

З матеріалів справи вбачається, що 20 листопада 2006 року між ВАТ КБ „Надра", правонаступником якого є ПАТ КБ „Надра", і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1111/24/МК-2006-840, відповідно до якого відповідач отримав у банку кредит у розмірі 20 000 доларів США під 17 % річних строком до 19 листопада 2013 року (а. с. 8-11).

Пізніше сторонами до цього кредитного договору були внесені зміни, суть яких зводилася до того, що позичальнику на певний період була надана відстрочка платежу за тілом кредиту, змінений кінцевий термін повернення кредиту з 19 листопада 2013 року на 19 вересня 2014 року та прощено частину нарахованої йому неустойки (а. с. 12-27).

20 листопада 2006 року з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника ОСОБА_1 між банком і відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким поручитель взяла на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність із позичальником перед кредитором (а. с. 28-29). У зв'язку зі зміною кінцевого терміну повернення кредиту з 19 листопада 2013 року на 19 вересня 2014 року - у договір поруки його сторонами також були внесені відповідні зміни (а. с. 30).

Із заяви ОСОБА_1 на видачу готівки № 3 від 20 листопада 2006 року вбачається, що у цей день ПАТ КБ „Надра" видало йому 20 000 доларів США кредитних коштів відповідно до умов укладеного сторонами кредитного договору № 1111/24/МК-2006-840 від 20 листопада 2006 року (а. с. 36).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або декілька осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Оскільки позичальник узяті на себе зобов'язання перед банком за укладеним кредитним договором порушив, позивач ПАТ КБ „Надра" у серпні 2015 року подав даний позов до суду, в якому просив суд стягнути солідарно з обох відповідачів як з позичальника та поручителя допущену станом на 13 липня 2015 року кредитну заборгованість у розмірі 12 167, 02 дол. США (що на час пред'явлення позову за курсом НБУ становило 266 658, 28 грн.), з яких: 6 827, 31 дол. США - заборгованість за тілом кредиту, 1 895, 02 дол. США - заборгованість за відсотками, 3 187, 08 дол. США - пеня за прострочення сплати кредиту, 257, 61 дол. США - штраф за порушення умов договору.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем. Відповідачками вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків із даного приводу суду не надано, а тому їх заперечення із цього приводу як такі, що не підтверджені належними доказами, на увагу не заслуговують.

Через це висновок суду першої інстанції про ненадання банком суду розрахунку заборгованості позичальника за кредитним договором суперечить матеріалам справи (а. с. 31-35).

Самі кредитний договір та договір поруки зацікавленими сторонами в судовому порядку не оспорені, у зв'язку з чим ці правочини відповідно до правил ст. 204 ЦК України є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 179 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України належність доказу полягає безпосередньо у наявності інформації щодо предмета доказування, а не у наявності повноважень в особи щодо посвідчення копії доказу тощо.

Згідно з частиною ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» вилучення оригіналів первинних бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського обліку заборонено, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

У даній цивільній справі є завірені позивачем копії:

кредитного договору № 1111/24/МК-2006-840 від 20 листопада 2006 року, додаткових угод до кредитного договору № 1111/24/МК-2006-840, договору поруки від 20 листопада 2006 року та договору про внесення змін до нього, які (правочини) на сьогоднішній день відповідно до ст. 204 ЦК України є дійсними;

графіків погашення заборгованості за кредитним договором і відсотками;

заяви ОСОБА_1 на видачу йому 20 000 доларів США готівки № 3 від 20 листопада 2006 року;

документів, які містять персональні дані позичальника та його поручителя тощо.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1111/24/МК-2006-840 від 20 листопада 2006 року (який, на думку колегії суддів, є досить детальним та повним) вбачається, що позичальником ОСОБА_1 у 2006-2013 рр. було сплачено банку 13 172, 69 долари США в рахунок погашення тіла кредиту (залишок - 6 827, 31 доларів США), 17 389, 24 доларів США - на погашення відсотків за користування кредитом та сплачено 335, 4 доларів пені, а всього разом сплачено банку за кредитним договором № 1111/24/МК-2006-840 від 20 листопада 2006 року - 30 897, 33 доларів США (а. с. 31-35).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На переконання апеляційного суду, при укладенні кредитного договору позичальник ОСОБА_1 діяв вільно та виходив виключно з власних інтересів, рішення про вибір ПАТ КБ „Надра" в якості контрагента та про вступ із ним у договірні відносини прийняв на власний розсуд, разом із цим контрагентом визначив валюту кредитного договору, розмір кредиту, його строки тощо.

Таким чином, наявні у справі докази у вигляді зазначених вище копій документів, поведінка та дії самого позичальника з часткового виконання кредитного договору (що є доказом безумовного укладення сторонами кредитного правочину), прощення позичальнику позивачем частини боргу тощо у своїй сукупності, на думку апеляційного суду, безспірно свідчать про обґрунтованість позовних вимог ПАТ КБ „Надра" до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення 12 167, 02 доларів США допущеної кредитної заборгованості.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що наявність між сторонами кредитних правовідносин, факт неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором та утворення внаслідок цього кредитної заборгованості у встановленому законом порядку відповідачами в суді не спростовані.

У зв'язку з цим доводи позичальника про те, що він не підписував кредитного договору, що його волевиявлення не було вільним і не відповідало його внутрішній волі та що кредитний договір № 1111/24/МК-2006-840 від 20 листопада 2006 року було вчинено сторонами без наміру створення правових наслідків є бездоказовими і непереконливими, через що на увагу не заслуговують.

З урахуванням викладеного клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи стосовно його підписів, на думку апеляційного суду, задоволенню не підлягає.

Оскільки у справі доведено, що позичальник не виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, допущена ним заборгованість відповідно до заявлених банком позовних вимог підлягає стягненню з нього та його поручителя солідарно відповідно до правил, що встановлені ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 та ч. 1 ст. 554 ЦК України.

Зважаючи на наведене, рішення місцевого суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 543, 546, 553, 554, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Надра" задовольнити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 23 грудня 2015 року скасувати.

Позовні вимоги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Надра" до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.

Стягнути на користь позивача солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 1111/24/МК-2006/840 від 20 листопада 2006 року у розмірі 12 167 (дванадцять тисяч сто шістдесят сім) доларів і 02 центи США.

Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у рівних частках на користь держави 2 666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 58 коп. судового збору, а на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Надра" - 1 466 (одну тисячу чотириста шістдесят шість) грн. 63 коп. понесених судових витрат у справі.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: