Ухвала суду № 55486594, 04.02.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/1416/15-ц Номер провадження 22-ц/786/80/16Головуючий у 1-й інстанції Нагорна Н. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді: Чумак О.В.,

суддів: Кривчун Т.О., Карнауха П.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований 17 листопада 2009 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 161.

З зазначеним рішенням місцевого суду не погодилась відповідачка, оскарживши його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту зясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог вказала, що судом першої інстанції не було зясовано коли у позивача стався інсульт і чи дійсно він знаходиться в безпорадному стані. Крім того, зазначила, що судом не було вжито жодних заходів для примирення.

Відповідно до ч. 1ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1ст.60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Частиною 4статті 60 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися наприпущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з підстав, визначених ст. 308 ЦПК України, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії 1-КЕ № 133448, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції у Полтавській області 17 листопада 2009 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2С (дошлюбне прізвище Галушка) був зареєстрований шлюб, актовий запис №161 /а.с. 4/.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матірю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сімейні стосунки припиненні між сторонами тривалий час, подальше спільне життя суперечило б інтересам обох сторін.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, з огляду на наступне.

За змістом ст.51 Конституції України та ст.24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, примушування до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 65 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Положенням ч.1 ст. 112 СК України передбачено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Як роз'яснив ПленумВерховного Суду України у п.10 Постанови №11від 21.12.2007 року«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,проголошена Конституцією Україниохорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Так, судом на виконання вимог закону, в ході судового розгляду цивільної справи, було встановлено, що сім'я сторін фактично розпалася, стосунки між собою не підтримують, подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам обох сторін.

З метою забезпечення участі у судовому засідання відповідачки і зясування її думки стосовно позову, місцевий суд неодноразово, за заявою ОСОБА_2, відкладав розгляд справи, хоча остання була належним чином повідомлена про дату і місце розгляду цивільної справи. Крім того, звертаючись до суду з заявою про відкладення розгляду справи, відповідачка не подавала до суду жодних заперечень по суті позову, а тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позову і розірвання шлюбу між сторонами.

Що стосується доводів апеляційної скарги відповідачки щодо безпідставності не застосування місцевим судом строку на примирення, колегія суддів, зазначає наступне.

Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК).

При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.

З наведеного вбачається, що застосування строку для примирення є правом суду, а не його обовязком. А тому, врахувавши фактичну відсутність сімейних відносин між сторонами тривалий час, прохання позивача не надавати строк для примирення, а також відсутність клопотань про призначення строку про примирення від відповідачки, суд першої інстанції вирішив не надавати сторонам строк для примирення, що є його правом.

Посилання апелянта на те, що її заперечення на позовну заяву про розірвання шлюбу містили прохання надати строк на примирення, однак останнє не було взято судом до уваги, не спростовують висновків місцевого суду, оскільки, як вбачається з журналу судового засідання від 20 жовтня 2015 року, слухання цивільної справи відбувалося з 09 год. 00 хв. до 09 год. 55 хв., коли заперечення відповідачки на позовну заяву було отримано Пирятинським районним судом Полтавської області 20 жовтня 2015 року о 14 год. 36 хв., а тому заперечення не могло бути предметом розгляду місцевого суду з обєктивних підстав.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ураховуючи ту обставину, що сторони з грудня 2014 року разом не проживають, що підтверджується змістом позовної заяви ОСОБА_2 до Пирятинського районного Полтавської області про стягнення аліментів /а.с. 29-31/, у сторін фактично був час на примирення, однак, протягом цього часу сторони

шлюбні відносини не поновили, проживають окремо, а тому підстав вважати, що строк на примирення міг би вплинути на взаємовідносини сторін, у суду першої інстанції не було.

Доводи апелянта про недоведеність висновків суду про потребування позивача у лікуванні та догляді, на думку, колегії суддів, спростовуються матеріалами справи. Так, відповідно до консультативного заключення клінічної лікарні «Феофанія», ОСОБА_3 потребував курсу лікування внаслідок гострого порушення мозкового кровообігу по типу венозного інсульту у лівій півкулі головного мозку.

Статтею 55 СК України встановлений обовязок подружжя турбуватися про сімю, відповідно до якої, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Однак, під час захворювання позивача, відповідачка проживала окремо і допомоги у лікуванні та догляді ОСОБА_3 не надала, що, за переконанням суду першої інстанції, свідчить про нехтування ОСОБА_2 своїми подружніми обовязками, і відсутність між сторонами сімейних відносин.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що подальше спільне життя подружжя неможливе.

Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, суд першої інстанції, повно встановив обставини справи та фактичні взаємини подружжя, причини розірвання шлюбу, врахував наявність у сторін неповнолітньої дитини,та відсутність спору щодо її місця проживання, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність правових підстав для його розірвання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги і залишення рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.В.Чумак

Судді: Т.О.Кривчун

ОСОБА_5

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1