Рішення № 55486565, 03.02.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/17789/14-ц Номер провадження 22-ц/786/421/16Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Панченка О.О., Прядкіної О.В.

При секретарі : Кальник А.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2015 року по справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2014 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що відповідач отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, проте систематично ухиляється від оплати останніх, в зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Просило стягнути за період з 1 лютого 2012 року по 1 листопада 2014 року заборгованість в розмірі 4617 грн. 78 коп., а також індекс інфляції 758 грн. 55 коп. та 3% річних 195 грн. 73 коп.

В подальшому, 12 березня 2015 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 борг за період з 1 серпня 2007 року по 1 березня 2015 року в сумі 13233 грн. 23 коп., індекс інфляції 4658 грн. 94 коп. та 3% річних 1302 грн. 77 коп., а всього 19438 грн.54 коп.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2015 року позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачаннязадоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 1 серпня 2007 року по 1 березня 2015 року, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, в розмірі 19194 грн. 94 коп. та судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп., а всього 19438 грн. 54 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині стягнення заборгованості, індексу інфляції та 3% річних в період з 1 серпня 2007 року по 31 січня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, вважаючи, що позивачем пропущено строк позовної давності стосовно цих вимог.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1.

Між ОСОБА_2 та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» 10 квітня 2003 року укладено договір про надання послуг теплопостачання за вказаною адресою.

Позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, а відповідач є споживачем вказаних послуг.

Згідно наданих позивачем розрахунків, споживач ОСОБА_2 не сплачує за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води з серпня 2007 року.

Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту існування боргу внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем покладеного на неї обов'язку здійснювати щомісячну оплату за спожиті послуги, та, застосовуючи положення ст. 625 ЦК України, прийшов до висновку про необхідність стягнути нараховану постачальною організацією прострочену заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. При цьому, місцевий суд відхилив заперечення представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності щодо збільшених позовних вимог, заявлених позивачем 12 березня 2015 року.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила) розрахунковим періодом для оплати послуг визначено календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність позивачем існування заборгованості в зазначеному ним розмірі, виникнення якої пов'язано з порушенням відповідачем обов'язку здійснювати своєчасну оплату за спожиті послуги.

Проте, стягуючи зазначену заборгованість за період з 1 серпня 2007 року по 1 березня 2015 року,суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, які регулюють підстави застосування наслідків пропуску строку позовної давності .

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 2 березня 2012 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 8342,77 грн. за період з 01.08.2007 року по 01.02.2012 року.

7 березня 2008 року Октябрським районним судом м. Полтави видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованості за послуги з теплопостачання в розмірі 8342,77 грн.

В подальшому, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16 травня 2013 року вказаний судовий наказ було скасовано.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Вказана правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 та є обов'язковою для застосування судами України.

Отже, пред'явлення підприємством до суду 2 березня 2012 року заяви про видачу судового наказу перервало строк позовної давності щодо заборгованості по нарахованих щомісячних платежах, а відтак перебіг позовної давності починався заново, тобто з 2 березня 2012 року.

В даному випадку, звертаючись до суду 27 листопада 2014 року, виконавець послуг просив стягнути заборгованість за період з 1 лютого 2012 року по 1 листопада 2014 року, і лише в заяві про збільшення позовних вимог, яка подана до суду 12 березня 2015 року, просив стягнути борг з 1 серпня 2007 року по 1 березня 2015 року.

При цьому, колегією суддів звернуто увагу на те, що сама заява про збільшення позовних вимог подана до суду 12 березня 2015 року, тоді коли трирічний строк позовної давності, перерваної 2 березня 2012 року, збіг 2 березня 2015 року.

Вказаним обставинам суд першої інстанції не дав належної правової оцінки, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про своєчасне звернення позивача до суду та безпідставно стягнув з боржника заборгованість за послуги з теплопостачання з 1 серпня 2007 року.

Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції були невірно застосовані норми матеріального права, судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Так, за змістом ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк ,у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В даному випадку, внаслідок переривання позовної давності 2 березня 2012 року, її відлік почався заново та тривав до 2 березня 2015 року.

Між тим, з вимогами про стягнення заборгованості за період з 1 серпня 2007 року по 1 березня 2015 року, позивач звернувся 12 березня 2015 року, тобто вже за межами строку позовної давності, що є окремою підставою для відмови в задоволенні цих вимог.

Одночасно, колегія суддів не може погодитись з позицією представника позивача, яка обґрунтована тим, що підприємством не пропущено строк позовної давності, який, на їх думку, необхідно обраховувати з часу скасування судового наказу в травні 2013 року, оскільки таке твердження не ґрунтується на законі та суперечить правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в Постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що сама заборгованість складається з щомісячних платежів, а відтак строк позовної давності необхідно відраховувати за кожний прострочений щомісячний платіж, оскільки розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а плата за послуги повинна мати місце не пізніше 20 числа кожного місяця.

Оскільки надавачу послуг достеменно було відомо, що відповідач ОСОБА_2 не здійснює ніякої оплати за спожиті послуги, в тому числі і після звернення до суду з заявою про видачу судового наказу в березні 2012 року, в нього виникло права на судовий захист з часу порушення відповідачем свого обов'язку по внесенню щомісячних платежів за спожиті послуги, а не з часу, коли позивач дізнався про скасування судового наказу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь «Полтаватеплоенерго» заборгованості за послуги з теплопостачання в межах строку позовної давності та згідно до початкових позовних вимог, тобто за період з 1 березня 2012 року по 1 березня 2015 року, яка відповідно до наданих позивачем розрахунків становить 6202 грн.73 коп., з індексом інфляції в розмірі 1658 грн.60 коп. та 3% річних в розмірі 235 грн. 05 коп., а всього 8096 грн.38 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п.п. 3.4, 316, 317 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2015 року скасувати та постановити нове рішення.

Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 1 березня 2012 року по 1 березня 2015 року в сумі 6202 грн. 73 коп., індекс інфляції в сумі 1658 грн. 60 коп. та 3% річних в розмірі 235 грн. 05 коп., а всього 8096 грн. 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

З оригіналом згідно.

Судді: