Ухвала суду № 55485626, 04.02.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/2129/14-ц Номер провадження 22-ц/786/351/16Головуючий у 1-й інстанції Крекотень С.А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дорош А.І.

Суддів: Буленка О.О., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2015 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 "ПриватБанк" до ОСОБА_3 (до шлюбу Заїка) ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 15.10.2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_6 уклали кредитний договір № б/н, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 11 100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Станом на 30 вересня 2014 року ОСОБА_6 перед банком має заборгованість у розмірі 23 358,77 грн., а тому просив суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судовий збір в сумі 243,60 грн.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість на загальну суму 23358,77 грн. та судовий збір в сумі 243,60 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила відповідач ОСОБА_3, яка посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 05 жовтня 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_6 уклали кредитний договір №б/н, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 11100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 10-35).

ПАТ КБ ПриватБанк свої зобовязання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Згідно свідоцтва про шлюб від 21.01.2012 року ОСОБА_6 присвоєно прізвище ОСОБА_3 (а.с. 70).

ОСОБА_3 не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, в звязку з цим станом на 30.09.2014 року має заборгованість 23 358,77 грн., яка складається з наступного: 10 342,58 грн. - заборгованість за кредитом; 9 878,51 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 549,17 грн. - заборгованість з комісії за користуванням кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1 088,51 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.5-9).

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що позов є законним, обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є правильним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідач ОСОБА_3, заперечуючи в апеляційній скарзі факт отримання кредиту, не надала належних та достовірних доказів цьому. Як вбачається із матеріалів справи, в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Привил надання банківських послуг у Приватбанку, вона підписана відповідачем, в ній правильно значиться дівоче прізвище її матері відповідача, місце її роботи.

У суді апеляційної інстанції відповідач підтвердила факт отримання кредитних коштів на картку. Крім цього, пояснила, що вона мала намір продати одяг і невідомій особі, яка зателефонувала їй по оголошенню, повідомила номер своєї кредитної картки та номер мобільного телефону, невідомою особою гроші були зняті з рахунку, про що вона повідомила банку та в органи поліції.

Представник позивача вказав на порушення відповідачем умов кредитного договору, який передбачає нерозголошення позичальником стороннім особам своїх персональних даних, у даному випадку номеру кредитної картки та номеру мобільного телефону.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, яким підтверджується розмір стягнутої судовим рішенням заборгованості станом на 30.09.2014 року.

У місцевому суду відповідач не подавала заяви про застосування строку позовної давності.

Доводи відповідача про те, що у місцевому суді вона була позбавлена права на захист, не заслуговують на увагу, оскільки справа призначалася до розгляду на 02.12.2014 р., проте у представник відповідача надав клопотання про відкладення справи розглядом на іншу дату для надання доказів (а.с. 53), у судовому засіданні 16.12.2014 р. брали участь відповідач та її представник (а.с. 75), 13.01.2015 р. у судовому засіданні брав участь представник відповідача (а.с.80), у судовому засіданні 29.01.2015 р. брали участь відповідач та її представник (а.с.87), у судовому засіданні 12.02.2015 брала участь відповідач (а.с. 91), з 02.03.2015 р. по 07.09.2015 р. справа зупинялася провадженням за клопотанням представника відповідача до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, у судовому засіданні 29.09.2015 брав участь представник відповідача (а.с. 111), у судове засідання 22.10.2015 р. ні відповідач, ні його представник не з»явився, хоча представник був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с.115,112), у судове засідання 09.11.2015 р. відповідач направила електронне повідомлення з проханням перенести розгляд справи у зв»язку з сімейними обставинами, доказів не надала (а.с.120), у судове засідання 09.12.2015 р. ні відповідач, ні її представник не з»явилися, хоча відповідач належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи (а.с.123).

Згідно п.1,2 ч.1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі, неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки; першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно ч.1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч.3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов»язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов»язки.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, зловживаючи своїми процесуальними правами, зволікала з розглядом справи.

Доводи відповідача про те, що місцевий суд повинен був ухвалити заочне рішення, не заслуговують на увагу , оскільки це право, а не обов»язок суду.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що заборгованість за кредитом виникла внаслідок шахрайських дій з її платіжною карткою невідомих осіб, оскільки вина цих осіб не встановлена вироком суду, сам факт порушення кримінального провадження за заявою відповідача про вчинення шахрайських дій не є підставою для відмови у позові.

Як встановлено колегією суддів, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

С У Д Д І :