Рішення № 55485213, 22.01.2016, Автозаводський районний суд м. Кременчука

524/7211/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2016 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

Головуючої судді Кривич Ж.О.,

при секретарі Кулинич М.М.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання його стороною правочину, розірвання договору купівлі-продажу, стягнення подвійної суми завдатку, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення подвійної суми завдатку в сумі 15000,00 грн. та 5000,00 грн. моральної шкоди. У подальшому ОСОБА_1 позовні вимоги збільшив ( а.с. 83, 93-95) і просив суд про наступне:

- визнати його замість ОСОБА_5 стороною правочину договору купівлі-продажу жіночої норкової шуби від 31 серпня 2014 року;

- розірвати цей договір та стягнути з ОСОБА_3 15000,00 грн. подвійну суму завдатку, пеню 155250,00 грн., 3% річних в сумі 425,34 грн., втрати від інфляції 4543,50 грн., а також 5000,00 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 суду пояснили таке: 31 серпня 2014 року з метою покращити складні стосунки з дружиною відповідачкою ОСОБА_5, позивач запропонував їй приміряти шубу в магазині «ОСКАР», з власником якого він домовився про купівлю шуби у розстрочку. Позивач хоча і сплатив 5500,00 грн. за шубу у присутності дружини, насправді тоді ще не визначився остаточно, кому подарує шубу дружині, чи інший жінці, з якою підтримував близькі стосунки. У жовтні 2014 року він сплатив ще 2000,00 грн. за шубу, а 10 грудня 2014 року дізнався, що шубу забрала його дружина, доплативши залишок коштів у розмірі 10000,00 грн. Позивач стверджував, що гроші на шубу йому позичив знайомий ОСОБА_6, а належним покупцем у договорі купівлі-продажу шуби має бути він, а не ОСОБА_5 Позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав повністю, моральну шкоду обгрунтував тим, що через неправомірну поведінку відповідача ОСОБА_3 він не подарував своїй дівчині обіцяний новорічний подарунок, із-за чого між ними виник конфлікт. Окрім того, порушення відповідачем його прав споживача спричинило йому душевні страждання.

Відповідачі позов не визнали. Так, ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 суду пояснили, що про придбання шуби у розстрочку домовлялася через спільних знайомих дружина позивача. 31.08.2014 року подружжя разом були у магазині «Оскар», вибирали шубу для ОСОБА_5 і сплатили частину коштів 5500,00 грн. Напередодні 30.08.2014 року вони також разом купили в магазині куртку для ОСОБА_5 за 950,00 грн. ОСОБА_3 підтвердив також, що у жовтні 2014 року ОСОБА_1 сплатив за шубу 2000,00 грн., а решту коштів 10000,00 грн. сплатила ОСОБА_5 10 грудня 2014 року.

Відповідач ОСОБА_5 пояснила, що вона та позивач перебували у шлюбі до 25 червня 2015 року; мають малолітню дитину. У серпні 2014 року вони проживали разом і мали спільний бюджет. 30.08.2014 року вони з позивачем купили для неї в магазині «Оскар» куртку за 950,00 грн., а 31.08.2014 року вибрали для неї норкову шубу. Вона попередньо домовилася про оплату шуби у розстрочку. У її присутності чоловік зняв гроші з банківської картки та сплатив їх у касу магазину. Про намір подарувати цю шубу іншій жінці чоловік їй не повідомляв.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши надані ними докази, встановив наступне:

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 07.08.2010 року по 25.06.2015 року; мають малолітню доньку Злату, ІНФОРМАЦІЯ_1. Певний період часу перед розірванням шлюбу між сторонами існували складні стосунки; періодично вони вдавалися до спроб зберегти сім»ю. Так, у серпні 2014 року подружжя ОСОБА_5 знову проживали разом, вели спільне господарство. На користь цього, зокрема, свідчить той факт, що 30 серпня 2014 року подружжя у магазині «Оскар» придбали куртку для ОСОБА_5 Оплату куртки здійснив ОСОБА_1 з банківської картки, на якій накопичувались гроші державної допомоги при народженні дитини; чек ОСОБА_5 зберігав у себе і надав як доказ в судовому засіданні.

Наступного дня 31.08.2014 року сторони вирішили придбати в магазині «Оскар» жіночу шубу для ОСОБА_5 за 17500,00 грн. Попередньо ОСОБА_5 через знайомих домовилася про оплату шуби частками, що підтверджує власник магазину ОСОБА_3 У цей же день ОСОБА_1 зняв кошти з банківської карти та сплатив їх до каси магазину. Сторони не заперечували, що разом вибирали шубу, знімали кошти у банкоматі, розраховувалися у магазині. Письмовий договір купівлі-продажу було укладено з ОСОБА_5 (а.с. 37), свій екземпляр якого ОСОБА_5 отримала у магазині через кілька днів після того, як його підписав ОСОБА_3

13 жовтня 2014 року ОСОБА_1 сплатив ще 2000,00 грн. за шубу, а 10 грудня 2014 року залишок у 10000,00 грн. сплатила ОСОБА_5 і забрала шубу, що підтверджується, зокрема, товарним чеком, роздруківкою камер відеоспостереження магазину( а.с. 38-70).

Відповідно до статті 570 Цивільного Кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( статт 655 ЦК України).

Згідно статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Жіноча норкова шуба, яка є предметом спору, придбавалася для ОСОБА_5, коли вона та позивач перебували у шлюбі. Незважаючи на складності у стосунках, вони намагалися зберегти сім»ю і у серпні 2014 року проживали спільно. Пояснення ОСОБА_5 про це узгоджуються з іншими встановленими судом обставинами, у той час як пояснення ОСОБА_1, навпаки, їм не відповідають. Так, належних доказів про те, що гроші в загальній сумі 7500,00 грн., які ОСОБА_1 сплатив за шубу, йому позичив знайомий ОСОБА_6, суду не надано письмовий договір позики між ними не укладався. Сам по собі факт поповнення карткового рахунку позивача ОСОБА_6 на суму, що значно перевищує внесені за шубу у той день кошти, не підтверджує факт укладення договору позики. «Письмові пояснення» від імені ОСОБА_6, надані суду ОСОБА_1, також належно цей факт не підтверджують; про допит ОСОБА_6 як свідка позивач не заявляв.

Підстав вважати, що кошти в сумі 5500,00 грн., сплачені за шубу 31 серпня 2014 року, були завдатком, немає, оскільки згідно договору купівлі-продажу шуби це була частина коштів за товар. Немає підстав вважати, що відповідач ОСОБА_3 набув ці кошти без достатньої правової підстави. У задоволенні решти позовних вимог суд також відмовляє через їх безпідставність.

У відповідності до статей 84 та 88 ЦПК України з позивача слід стягнути у державний бюджет недоплачений судовий збір в сумі 1 602,18 грн. та на користь відповідача ОСОБА_3 витрати, понесені останнім на оплату правової допомоги в сумі 2000,00 грн.

На підставі викладеного, відповідно до статей 215-218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання позивача стороною правочину, розірвання договору купівлі-продажу жіночої норкової шуби від 31 серпня 2014 року, стягнення подвійної суми завдатку в сумі 15000,00 грн., пені 155250,00 грн., трьох відсотків річних 425,34 грн., інфляційних втрат 4543,50 грн., та моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 у державний бюджет недоплачений судовий збір в сумі 1 602,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені відповідачем витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя