Рішення № 55483850, 05.02.2016, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2659/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2016 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючого судді Реви О.І.,

при секретарі Хоменко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної таморальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 50 000 (пятдесят тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди та 8121,50 грн. матеріальної допомоги у вигляді неотриманої допомоги на поховання, та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь 25 000 (двадцять пять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06.02.2015 за місцем свого проживання помер його батько ОСОБА_4

07.02.2015 близько 08:00 год., прибувши разом із рештою рідних до квартири, де проживав його батько, для організації поховання, він виявив, що похованням батька займаються невідомі йому люди. Зясувавши їх особи, він витребував від них паспорт батька задля вчинення юридично-значимих дій під час поховання. Його вимога була відхилена відповідачем ОСОБА_2 Він зазначив, що саме він займається похованням покійного ОСОБА_4, квартира в якій він помер належить йому, а тому жодних документів ним надано не буде.

Звернувшись до відділу ДРАЦС з вимогою про видачу свідоцтва про смерть батька, він отримав відмову, оскільки не надав паспорта батька та довідки про його смерть. Повернувшись до квартири, де помер батько, він виявив продовження організації поховання тіла померлого. Знаючи про те, що за життя батько мав намір бути похованим в с. Хоцьки Переяслав-Хмельницького району Київської області, він був здивований тим, що поховання відбулося в іншому місці на Андрушівському кладовищі м. Переяслав-Хмельницький.

У подальшому за фактом його заяв до міліції було порушено кримінальне провадження, під час якого було здійснено ексгумацію трупа батька, проведено судово-медичну експертизу тіла, здійснено перепоховання в с. Хоцьки.

Вказує на те, що поховання відповідачами його батька відбулося з порушенням норм закону, призвело його до певних моральних страждань, а також йому було нанесено майнову шкоду у вигляді неотримання державної допомоги на поховання.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просять їх задовольнити, надавши на підтвердження вимог певні письмові докази.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник вважають, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки поховання ОСОБА_4 відбулося за його волевиявленням на Андрушівському кладовищі м. Переяслав-Хмельницький; організацією поховання займався ОСОБА_2 та його родина, оскільки ОСОБА_5 мати відповідача, проживала з покійним однією сімєю, а тому покійний був для них як рідний.

Відповідач ОСОБА_3 також позову не визнала, підтримавши позицію відповідача ОСОБА_2

У судовому засіданні було встановлено, що позивач дійсно є сином померлого 06.02.2015 ОСОБА_4. Розбіжність у написанні (графічному відтворенні) прізвища позивача як Спижовий та прізвища померлого як Спіжовий суд розцінює як невірність перекладу прізвища з російської ОСОБА_1. Свідки, що були допитані в судовому засіданні підтвердили ту обставину, що позивач є сином ОСОБА_4

Судом встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України та Закону України «Про поховання та похоронну справу».

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого; забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих; надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Статтею 2 вищевказаного закону визначено, що волевиявлення громадянина щодо ставлення до його тіла після смерті - бажання, виражене в усній (у присутності свідків) або в письмовій формі, завіреній в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 6 цього ж Закону усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене, серед іншого, у побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації; дорученні виконати своє волевиявлення певній особі; іншому дорученні, що не суперечить законодавству.

Тобто, Законом визначено, що за життя громадянин усно (у присутності свідків) або в письмовій формі, завіреній в установленому законодавством порядку може проявити волю на ставлення до його тіла після смерті, що включає в себе і побажання бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації.

Із показів свідків ОСОБА_6 (племінниці покійного ОСОБА_4І.), ОСОБА_7 (рідної сестри покійного ОСОБА_4І.), ОСОБА_8 (племінниці покійного ОСОБА_4І.) вбачається, що їм відомо про те, що ОСОБА_4 мав бажання після смерті бути похованим на кладовищі в с. Хоцьки біля своїх батьків та рідних.

Із показів свідків ОСОБА_9 (тестя відповідача ОСОБА_2П.), ОСОБА_5 (матері відповідача ОСОБА_2П.), ОСОБА_10 (товариша ОСОБА_2 та ОСОБА_4І.), ОСОБА_11 (рідної сестри відповідача ОСОБА_2П.), а також показань відповідача ОСОБА_2, допитаного як свідка вбачається, що за життя ОСОБА_4 вказував на те, щоб його поховали на Андрушівському кладовищі, де поховані рідні ОСОБА_2, оскільки він не підтримує відносини з рідними і за його могилою після смерті не буде кому доглянути.

Вищевказані свідки стверджують про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, мати відповідачів, проживали однією сімєю, а тому організацію поховання взяли на себе ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про поховання та похоронну справу» дії щодо тіла померлого повинні здійснюватися в повній відповідності з волевиявленням померлого, якщо не виникли обставини, за яких виконання волевиявлення померлого неможливе.

Відповідачі по справі, знаючи про те, що у покійного є родичі, повідомивши їх про смерть ОСОБА_4, не дочекавшись їхньої згоди на початок здійснення саме ними організації поховання померлого, або відмови від його поховання, на власний ризик без достатніх законних підстав здійснили таке поховання, учинивши перешкоди під час поховання. Зокрема, смерть ОСОБА_4 наступила ввечері 06.02.2015, і того ж вечора відповідачі домовилися про ряд організаційних заходів щодо його поховання на наступний день близько полудня. При цьому, свідоцтво про смерть уповноваженим державним органом видано не було.

Відповідач ОСОБА_12, ввівши в оману або вчинивши інші дії, що не є предметом даної справи, власноручно написала заяву про виділення місця для поховання ОСОБА_4, вказавши його як свого дядька.

За невстановлених обставин ОСОБА_2 отримав лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_4, здійснив його поховання без свідоцтва про смерть та отримав оригінал свідоцтва про смерть на третій день після поховання. Нічим не обґрунтована та невиправдана є поведінка ОСОБА_2 в частині відмови видачі паспорта ОСОБА_4 його рідним: позивачу по справі чи його рідній сестрі ОСОБА_7 Отримавши так вимогу відповідачі мали би зрозуміти, що процес поховання має відбутися не за їх планом, а за волею та бажанням рідних покійного. Впертість у своїх намірах, зневажливість по відношенню до волевиявлення рідних покійного не може бути виправдана певними примарними сімейними відносинами між покійним та матірю відповідачів.

Досліджені в судовому засіданні письмові та речові докази свідчать про явну нарочитість. На переконання суду речові докази (відео файли), що були досліджені в судовому засіданні не свідчать про явно виражену шану, повагу та любов між покійним ОСОБА_4 та матірю відповідачів. Грайливість цих відносин із боку ОСОБА_5 та байдужість збоку ОСОБА_4 саме це вбачає суд.

Дослідивши надані відповідачем ОСОБА_2 фотозображення, як письмові так і речові докази (електронна копія), в поєднані зі змістом відео зображення, де явно видно за яких умов було знято фото та відео, суд також вважає, що вони створювалися за певних умов та для досягнення певної мети. Умови та мета фіксування відповідачами певних подій та людських взаємовідносин не є предметом даного спору.

Суд виходить із природи людських взаємовідносин, що притаманна кожній свідомій особистості під час таких подій як смерть людини та вимог закону, що регулює такі суспільні відносини.

За змістом ст. 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого.

Виконавця волевиявлення померлого в суді не встановлено, отже його похованням мав би займатися його син та/або сестра.

Як встановлено ст. 12 вищевказаного Закону лише на підставі свідоцтва про смерть можливо здійснити поховання померлого. Обставини даної справи свідчать про те, що поховання відбулося з порушенням встановлених вимог.

Щодо позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди, суд виходить також із норм ст. 13 Закону України «Про поховання та похоронну справу», якою передбачено, що виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, надається допомога на поховання. Розмір допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 отримав таку допомогу в Управлінні Пенсійного Фонду України в м. Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницькому районі в розмірі 8121 грн. 50 коп., тобто в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Позивач, право на поховання якого визначено законом, та який, окрім іншого, є спадкоємцем першої черги, мав би отримати таку допомогу на поховання свого батька. За таких обставин, відповідач ОСОБА_2, отримавши такий розмір допомоги має його відшкодувати в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України визначено умови відшкодування моральної шкоди та визначено в чому полягає моральна шкода. Суд виходить з того, що позивач дійсно зазнав душевних страждань у звязку з протиправною поведінкою щодо нього самого, членів його сімї чи близьких родичів. Перешкоджання у здійсненні поховання батька, що проявилося у відмові відповідача ОСОБА_2 у видачі паспорта ОСОБА_4, є першопричиною подальшого розвитку подій в день поховання. Фізичний стан здоровя позивача, що призвів до певних ускладнень та погіршення стану його здоровя, його звернення за медичною допомогою не повязано з діями відповідачів.

Дії відповідачів, як спільні так і кожного окремо, що були вчинені ними під час організації та самого обряду поховання ось причина душевних страждань. Діючи не у відповідності з вимогами законодавства, відповідачі досягли поставленої перед собою мети: здійснили поховання ОСОБА_4 на власний розсуд, без згоди його рідних. Це призвело позивача до вчинення певних дій: від звернення із заявами до державних та правоохоронних органів з приводу смерті та поховання батька до втрати нормальних життєвих звязків та життєвого укладу.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з того, що вона явно завищена позивачем та її розмір не доведений належними та допустимими доказами. Розмежування ступеня вини кожного відповідача є правом позивача, хоча відповідачі спільними діями завдали такої шкоди, а тому несуть солідарну відповідальність перед потерпілим відповідно до ст. 1190 ЦК України. Враховуючи позовну вимогу в якій позивач визначив відповідальність вини кожного з відповідачів, суд на підставі ч. 2 ст. 1190 ЦК України визначає частки відповідачів відповідно до ступеня їхньої вини.

Відповідач ОСОБА_3 сприяла відповідачу ОСОБА_2 у здійсненні поховання ОСОБА_4 з порушенням вимог закону, а організацією поховання фактично займався ОСОБА_2, що визнано ним в суді. За таких обставин, суд вважає, що частка вини ОСОБА_3 складає ? частини, а відповідача ОСОБА_2 ? частини.

З врахуванням обставин справи, суд приходить до висновку, позивачу дійсно було завдано моральної шкоди, розмір якої суд визначає в розмірі 20000 грн. 00 коп., що буде розумною та справедливою грошовою компенсацією. Таким чином, з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути на користь позивача 5000 грн. 00 коп., а з відповідача ОСОБА_2 15000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд визначає розмір судових витрат, які необхідно стягнути із відповідачів на користь позивача та держави.

Позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 831 грн. 21 коп., як 1% від ціни позову, до складу якого включено як майнову так і не майнову вимогу.

Позов був предявлений до суду 08.10.2015 і суддя, яка відкривала провадження в справі, не звернула уваги на недоплату позивачем судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», в редакції станом на 01.09.2015.

За вимогу майнового характеру позивач мав сплатити не менше ніж 487 грн. 20 коп., за дві вимоги немайнового характеру не менш як 974 грн. 40 коп. (487,20 х 2).

Таким чином, недоплата судового збору складає 630,39 грн. (487,20 х 3 831,21), що підлягає стягненню з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам (1/4 та 3/4).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 1,2,11-13 Закону України «Про поховання та похоронну справу», ст. ст. 23, 1166,1167,1190 ЦК України, згідно ст. 10, 11, 60, 81, 88, 212-215, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної таморальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8121 грн. 50 коп. майнової та 15000 грн. моральної шкоди.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 623 грн. 41 коп. судових витрат.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 207 грн. 80 коп. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 472 грн. 79 коп.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 157 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.І.Рева