Постанова № 55480957, 02.02.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа № 918/1029/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 15.07.2015р.

від відповідача за первісним позовом:

ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 23.06.2015р.

ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 01.01.2016р.

ОСОБА_4 - представник за довіреністю від 01.01.2016р.

ОСОБА_5 - представник за довіреністю від 01.01.2016р.

ОСОБА_6 - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина", м.Сарни Рівненської області

на рішення господарського суду Рівненської області

від 21.12.15 р. у справі № 918/1029/15 (головуючий суддя Андрійчук О.В., суддя Павленко Є.В.,

суддя Політика Н.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина", м.Сарни Рівненської області

про розірвання договору, стягнення заборгованості та повернення орендованого майна

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина", м.Сарни Рівненської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна", м.Київ

про спонукання до внесення змін до договору оперативного лізингу обладнання шляхом підписання додаткової угоди та про спонукання до надання оригіналів рахунків, оригіналів актів виконаних робіт, оригіналів податкових накладних

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.12.2015р. у справі №918/1029/15 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" про розірвання договору, стягнення заборгованості та повернення орендованого майна задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" 13633,29грн. заборгованості з орендної плати.

Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Журавлина" передати Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" лізингове обладнання за описом у додатку "А" до договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Журавлина" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна", а саме: світлове табло (код 1592704), каркас кріплення (код 1592720), табло (код 1596062), табло (код 1595959).

У задоволенні позовних про розірвання договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Журавлина" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" судовий збір в розмірі 3045,00грн..

У задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про спонукання до внесення змін до договору оперативного лізингу обладнання шляхом підписання додаткової угоди та про спонукання до надання оригіналів рахунків, оригіналів актів виконаних робіт, оригіналів податкових накладних відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" 13633,29грн. заборгованості з орендної плати та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" лізингового обладнання за описом у додатку "А" до договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Журавлина" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна", а саме: світлове табло (код: 1592704), каркас кріплення (код: 1592720), табло (код: 1596062), табло (код: 1595959) та прийняти нове, яким повністю відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" про розірвання договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009, стягнення заборгованості та повернення орендованого майна та задовольнити зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про спонукання до внесення змін до договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р. шляхом підписання додаткової угоди №1 від 11.09.2015р. до договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р. та спонукання до надання оригіналів рахунків, оригіналів актів виконаних робіт, оригіналів податкових накладних.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм чинного законодавства;

- стверджує, що рішення господарського суду Рівненської області від 21.12.2015р. прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за відсутності доведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, за відсутності відповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- обґрунтовує те, що місцевий господарський суд протиправно встановив факт розірвання договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р. з 14.08.2015р., застосувавши приписи ч.2 ст.782 ЦК України;

- зауважує, що господарським судом Рівненської області не надано оцінки доказам, залученим до матеріалів справи за клопотанням ТОВ фірми "Журавлина" від 26.10.2015р., підтвердженням чого є те, що мотивувальна частина рішення від 21.12.2015р. у справі №918/1029/15 не містить правового обґрунтування і тих доведених фактичних обставин, з огляду на які доводи та докази ТОВ фірми "Журавлина" не взято до уваги судом;

- вважає, що суд першої інстанції, в порушення ст.41 ГПК України, необґрунтовано відмовив ТОВ фірмі "Журавлина" в задоволенні клопотань від 27.10.2015р. про витребування доказів та призначення судової економічної експертизи, в повторному клопотанні від 09.11.2015р. про витребування доказів, в повторному клопотанні від 09.11.2015р. про призначення судової економічної експертизи. Таким чином, не маючи спеціальних економічних знань, підмінив здійсненим власноруч арифметичним розрахунком заборгованості експертне дослідження бухгалтерської та фінансової звітності, первинних документів, на підставі яких відповідно до вимог чинного законодавства України встановлюються факти проведення господарських операцій та визначається розмір дебіторської та кредиторської заборгованості суб'єктів господарювання;

- вказує на те, що господарський суд для прийняття ним законного та обґрунтованого рішення, мав відокремити завідомо неправдиві твердження від таких, що відповідають дійсності, витребувати всі необхідні докази, які б підтверджували факт проведення господарських операцій за договором оперативного лізингу обладнання, призначити судову економічну експертизу, висновок якої щодо підтвердження або спростування факту проведення господарських операцій за договором протягом спірного періоду та щодо встановленого з використанням спеціальних знань розміру кредиторської заборгованості ТОВ фірми "Журавлина" за договором мав бути покладений в основу судового рішення по даній справі;

- зазначає, що твердження суду про відсутність заперечень ТОВ фірми "Журавлина" щодо утворення спірної заборгованості в розмірі 13633,79грн. не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи;

- стверджує, що господарський суд Рівненський області помилково прийшов до висновку щодо відсутності прострочення ТОВ "Сканія Україна" як кредитора за договором оперативного лізингу, що привело до незастосування до спірних відносин ч.ч.1,2 ст.613 ЦК України та ч.ч.1,2 ст.221 ГК України, які повинні були бути застосовані до спірних відносин;

- вважає помилковими висновки суду щодо обов'язку ТОВ фірми "Журавлина" здійснювати платежі за договором оперативного лізингу, оскільки при цьому ТОВ фірмі "Журавлина" необхідно вдаватися до порушення бухгалтерського та податкового законодавства України;

- констатує, що твердження суду про здійснення 26.10.2012р. ТОВ фірмою "Журавлина" сплати лізингового платежу без виставленого рахунку не відповідає дійсності, оскільки з 25.06.2009р. по 26.10.2012р. ТОВ фірма "Журавлина" здійснювало оплати за договором виключно на підставі виставлених ТОВ "Сканія Україна" рахунків. Здійснення оплат на підставі договору мали місце тільки після того, як ТОВ "Сканія Україна" 26.10.2012р. не прийняло оплати за виставленим ним рахунком від 26.09.2012р. №К8-913372, а потім взагалі перестало виставляти ТОВ фірмі "Журавлина" рахунки на оплату послуг за договором. Всі платежі ТОВ фірми "Журавлина", які були здійснені просто на підставі договору (без виставленого ТОВ "Сканія Україна" рахунку) були ТОВ фірмі "Журавлина" повернуті;

- вказує, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не наведено правового обґрунтування і тих доведених фактичних обставин, з огляду на які заява генерального директора ТОВ "Сканія Україна" ОСОБА_5 від 05.11.2015р., як письмовий доказ по справі, не взята до уваги судом, отже, рішення від 21.12.2015р. прийнято без зясування всіх фактичних обставин справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 02.02.2016р..

02.02.2016р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" надійшло клопотання від 02.02.2016р. (вх.3052/16) про залучення доказів.

02.02.2016р. до суду від скаржника надійшло клопотання від 02.02.2016р. (вх.348/16) про призначення судової економічної експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Однак, колегія суддів в судовому засіданні 02.02.2016р. відхилила вказане клопотання, керуючись ст.ст.32, 34, 41 ГПК України, вважаючи, що у матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті та у зв'язку з відсутністю підстав для призначення судової експертизи.

02.02.2016р. до суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання від 02.02.2016р. (вх.№3053/16) про витребування доказів.

Колегія суддів в судовому засіданні 02.02.2016р. відхилила клопотання про витребування доказів з огляду на пояснення представника позивача за первісним позовом про те, що всі документи, які витребовувались судом першої інстанції для вирішення спору і які були наявні у позивача, останнім були додані до матеріалів справи.

02.02.2016р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" надійшло клопотання від 02.02.2016р. (вх.3058/16) про надання додаткових документів, а саме копії листа №01022016S від 01.02.2016р. та докази його направлення відповідачу за первісним позовом.

02.02.2016р. до суду від скаржника надійшло клопотання від 02.02.2016р. (вх.3098/16) про залучення доказів, зокрема заяви про вчинення злочину від 22.01.2016р..

В судовому засіданні 02.02.2016р. через канцелярію суду Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Журавлина" подано заяву від 02.02.2016р. (вх.3102/16) про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Павлюк І.Ю., судді Демидюк О.О., судді Савченка Г.І., оскільки зазначена колегія відмовила останньому в задоволенні клопотання від 02.02.2016р. про витребування доказів та клопотання від 02.02.2016р. про призначення судової-економічної експертизи у даній справі без надання можливості дати всебічне обґрунтування необхідності задоволення вказаних клопотань, а тому відмова в задоволенні цих клопотань викликає сумніви щодо об'єктивності та неупередженості суду.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2016р. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" від 02.02.2016р. про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Павлюк І.Ю., судді Демидюк О.О., судді Савченка Г.І. - відмовлено.

Представники відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 02.02.2016р. підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просять суд рішення господарського суду Рівненської області від 21.12.2015р. у справі №918/1029/15 скасувати в частині задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" 13633,29грн. заборгованості з орендної плати та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" лізингового обладнання за описом у додатку "А" до договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р. та прийняти нове, яким повністю відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" про розірвання договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009, стягнення заборгованості та повернення орендованого майна та задовольнити зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про спонукання до внесення змін до договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р. шляхом підписання додаткової угоди №1 від 11.09.2015р. до договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р. та спонукання до надання оригіналів рахунків, оригіналів актів виконаних робіт, оригіналів податкових накладних.

Позивач за первісним позовом у письмовому відзиві від 28.01.2016р. на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні 02.02.2016р. заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 21.12.2015р. у справі №918/1029/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судових засіданнях складався протокол згідно ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, а фіксація їх здійснювалася за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" (Сканія Україна, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Журавлина" (лізингоотримувач, орендар) укладено договір оперативного лізингу обладнання №09/09 (далі - договір), згідно п.1 якого Сканія Україна надає лізингоотримувачу в оперативний лізинг, та лізингоотримувач отримує в оперативний лізинг від Сканія Україна кожну позицію вивісок "Scania" (світлові табло з логотипами, неонові вивіски з логотипами та ін.), опис яких міститься у Додатку А до цього договору лізингу (далі - лізингове обладнання).

У відповідності до п.2 договору, строк лізингу, зазначеного в п.1 цього договору, починається з 02.04.2009р. та триває протягом 10 років і закінчується після сплати останнього платежу.

У підпунктах а, б, в, г, д п.3 договору сторони узгодили, що Сканія Україна має право за власним рішенням припинити дію цього договору лізингу шляхом надання лізингоотримувачу письмового повідомлення принаймні за 30 (тридцять) днів до такого припинення у випадку будь-якого продажу, злиття, припинення або передачі права власності на всі активи лізингоотримувача, або значну їх частину, або на дольову участь у лізингоотримувачеві;

- будь-яка із сторін може припинити дію цього договору лізингу негайно, шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні, якщо така інша сторона стає неплатоспроможною або банкрутом, або вимагає введення мораторію на здійснення платежів, або у випадку, якщо будь-яка з форс-мажорних обставин, унеможливлює виконання іншою стороною цього договору лізингу протягом строку понад 60 (шістдесят) днів;

- будь-яка із сторін, керуючись власним рішенням, може припинити дію цього договору лізингу шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні після порушення такою іншою стороною своїх зобов'язань за цим договором лізингу. Таке припинення набирає чинності на 15 (п'ятнадцятий) день після надання такого повідомлення, якщо таке порушення не усувається до того часу;

- Сканія Україна, за власним розсудом та після надання письмового повідомлення лізингоотримувачу, яке набирає чинності негайно, припиняє дію цього договору лізингу у разі ухвалення у майбутньому будь-якого закону, що застосовується до цього договору лізингу, або внесення змін чи доповнень до будь-якого такого закону, які будуть заважати або завдаватимуть шкоди будь-якому праву Сканії Україна, передбаченому цим договором лізингу; та

- незважаючи на будь-які інші умови цього договору лізингу, по припиненні будь-яких інших договірних документів, які укладено Сканією Україна та лізингоотримувачем, дія цього договору лізингу та усіх прав та зобов'язань сторін за цим договором лізингу негайно припиняється без надання повідомлення або іншої дії, якщо сторони не домовилися про інше у письмовій формі.

У відповідності до підпунктів а, б, в п.4 договору протягом строку лізингоотримувач за будь-яких обставин в абсолютно безумовному порядку сплачує щокварталу Сканії Україна суму, як орендну плату за лізингове обладнання, яка на день укладення цієї угоди згідно з офіційним обмінним курсом гривні стосовно євро, встановленим НБУ, складає 1650,00грн., у т.ч. ПДВ - 275,00грн. Офіційний курс НБУ на дату укладення цієї угоди на 02.04.2009р. складає 1 EUR = 10.247160грн.. Договірна ціна з врахуванням ПДВ, що підлягає до сплати орендарем за кожен окремий календарний квартал, визначається на кожний останній день календарного кварталу оренди за формулою: Ц1=ЦхК1, де Ц - ціна квартального орендного платежу в гривнях на момент укладення цієї угоди; К1 - відношення між офіційним курсом НБУ гривні стосовно ОСОБА_7 на дату платежу і офіційним курсом НБУ на дату укладення цієї угоди (1 EUR = 10.247160грн.). Всі орендні платежі, зазначені в цій статті, повинні бути зроблені орендарем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця не пізніше 5 дня наступного місяця за попередній квартал, починаючи з дати цього договору;

- якщо лізинг буде припинено раніше за цим договором лізингу, лізингова плата повинна бути розрахована пропорційно на день такого припинення, виходячи з фактичної кількості днів володіння лізинговим обладнанням лізингоотримувачем. Таке зобов'язанння щодо сплати не підлягає зміні у зв'язку з (і) будь-яким взаємозаліком, зустрічною претензією, захистом або застосуванням іншого права, яке може мати лізингоотримувач по відношенню до Сканії Україна або будь-якої юридичної чи фізичної особи, (іі) будь-яким дефектом у стані, конструкції або придатності для подальшого використання лізингового обладнання; (ііі) будь-яким пошкодженням або втратою лізингового обладнання; або (iv) будь-якими іншими обставинами будь-якого характеру. Лізингоотримувач погоджується негайно передати лізингове обладнання Сканії Україна, якщо з будь-якої причини лізингову плату за початковий строк не було внесено повністю, як передбачається цим договором лізингу, та лізингоотримувач відмовляється від будь-якого захисту та будь-яких прав, які він може мати у зв'язку з продовженням володіння лізинговим обладнанням;

- якщо не існує іншої домовленості сторін, такий платіж або платежі здійснюються шляхом банківського переказу на банківський рахунок, який Сканія Україна може зазначити у письмовому повідомленні.

Лізингоотримувач за будь-яких обставин утримує та забезпечує експлуатацію лізингового обладнання за місцем його основної діяльності за адресою: 34500, м.Сарни, Ровенська обл., вул.Варшавська, 9А (далі - "приміщення лізингоотримувача"). Лізингоотримувач гарантує, що лізингове обладнання не буде вивезено з приміщень лізингоотримувача до завершення або дострокового припинення дії цього договору лізингу, якщо Сканія Україна чітко не надасть письмової згоди на таке вивезення. лізингоотримувач, у будь-який час за запитом, надає Сканії Україна інформацію про точне місцезнаходження лізингового обладнання. Сканія Україна має право, на підставі належного, попереднього повідомлення, наданого лізингоотримувачу та у звичайний робочий час, на доступ до будь-яких приміщень, у яких знаходиться лізингове обладнання, включаючи, зокрема, приміщення лізингоотримувача. В разі отримання запиту від Сканії Україна, лізингоотримувач надає їй всю необхідну інформацію, включаючи, зокрема, фінансову інформацію лізингоотримувача, пов'язану з використанням та місцезнаходженням лізингового обладнання (п.6 договору).

У п.8 договору сторони встановили, що негайно після завершення або дострокового припинення лізингу та цього договору лізингу, лізингоотримувач за свій власний рахунок повертає лізингове обладнання Сканії Україна у належному відремонтованому та робочому стані, з урахуванням звичайного зношення під час належного його використання, шляхом доставки лізингового обладнання за свій рахунок у місце, про яке Сканія Україна повідомила письмово. Лізингоотримувач несе відповідальність за всі витрати, пов'язані з пакуванням, завантаженням, транспортуванням та розвантаженням лізингового обладнання, а також несе відповідальність за його збереження та належну доставку згідно з інструкціями Сканії Україна.

Згідно підпунктів а, б п.10 договору, лізингоотримувач повинен отримати та протягом початкового строку та будь-якого додаткового строку постійно утримувати і сплачувати:

(і) страховку проти втрати та пошкодження лізингового обладнання від всіх ризиків на суму не менше, ніж вартість повної заміни лізингового обладнання, яка вказуватиметься час від часу Сканією Україна. У такій страховці Сканія Україна іменуватиметься: як виключний отримувач страхового платежу;

Страховка, вказана в цьому пункті, повинна мати таку форму та бути укладена з такою компанією чи компаніями, які є об'єктивно прийнятними для Сканії Україна, передбачати необхідність надіслання Сканії Україна письмового повідомлення принаймні за 30 (тридцять) днів про будь-яке анулювання або зміну, а також передбачати, первинне страхове покриття для захисту лізингоотримувача та Сканії Україна, незважаючи на будь-яке інше покриття, яке мають лізингоотримувач чи Сканія Україна, що забезпечує захист від подібних ризиків.

Відповідно до п.16 договору, не обмежуючи будь-яке інше тлумачення цього договору лізингу, сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань за цим договором лізингу включає, зокрема, будь-який з наступних випадків: (а) несплату лізингоотримувачем будь-яких сум, строк сплати яких настав за цим договором лізингу, (б) невиконання лізингоотримувачем будь-яких інших його зобов'язань за цим договором лізингу або рамковою угодою, або будь-яким договірним документом, та (в) неплатоспроможність або банкрутство лізингоотримувача або подання лізингоотримувачем на мораторіум від сплати, або подання лізингоотримувачем чи проти лізингоотримувача заяви про банкрутство.

У випадку невиконання зобов'язань лізингоотримувача за цим договором лізингу, загальна несплачена сума лізингової плати та всі інші суми, що підлягають сплаті лізингоотримувачем Сканії Україна за цим Договором лізингу, якщо такі є, повинні бути негайно сплачені, та Сканія Україна має право негайного доступу, без запиту або судового рішення, до будь-яких приміщень, у яких знаходиться лізингове обладнання, та на отримання, без повідомлення, у випадках коли це дозволяється чинним законодавством, лізингового обладнання у власність, та на стягнення з лізингоотримувача усіх витрат на повернення та ремонт лізингового обладнання, включаючи розумні гонорари юристам.

Жоден засіб правового захисту Сканії Україна за цим договором лізингу не вважається таким, що: виключає можливість використання будь-якого іншого засобу правового захисту, який вказаний в договорі лізингу або будь-яких договірних документах, або передбачений чинним законодавством, та всі такі засоби правового захисту є сукупними (підпункти а, б п.17 договору).

Договір оперативного лізингу обладнання від 02.04.2009р. №09/09 підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Додатком А, який підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток, сторони визначили лізингове обладнання - позиції вивісок "Scania", які передані у лізинг згідно договору оперативного лізингу обладнання від 02.04.2009р. №09/09.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом ІІІ, ІV кварталу 2014 року та І, ІІ кварталу 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" проплат за вказаним договором не здійснювало, у зв'язку з чим за останнім станом на 20.08.2015р. утворилася заборгованість в розмірі 13633,29грн..

16.07.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" направлено Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Журавлина" лист №20151507-3С від 15.07.2015р., про що свідчить квитанція поштового звязку про направлення поштового відправлення та опис вкладення у цінний лист, в якому позивач просив надати протягом 15 календарних днів з моменту отримання листа інформацію та копії документів, що свідчать про виконання відповідачем зобов'язань зі страхування лізингового обладнання.

Також, у вказаному листі позивач за первісним позовом повідомив, що у випадку ненадання вказаних документів у встановлений строк, цей лист вважатиметься повідомленням про припинення договору за рішенням Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" у порядку, погодженому сторонами у п.3 договору оперативного лізингу обладнання від 02.04.2009р. №09/09.

04.08.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" надіслано цінний лист № 20150308-2С від 03.08.2015р., про що свідчить опис вкладення та повідомлення про вручення, що був отриманий останнім 14.08.2015р., в якому повідомлялося про відмову позивача за первісним позовом від договору оперативного лізингу обладнання від 02.04.2009р. №09/09 на підставі ст.782 ЦК України.

Одночасно, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" листом №08-15/85 від 10.08.2015р. повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про виконання ним умов договору щодо страхування обладнання, про що надало копії договору страхування №2011/222/000339 від 14.04.2014р., договору страхування №2011/222/000369 від 08.07.2015р., договору страхування №20/01-041031 від 06.08.2015р., а також копії платіжних доручень №4186 від 14.07.2014р., №7073 від 15.07.2015р., №7308 від 07.08.2015р..

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" про розірвання договору, стягнення заборгованості та повернення орендованого майна.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна", посилається на приписи ст.ст.16, 387, 526, 527, 530, 610, 628, 651, 759, 782, 785, 1212 ЦК України, ст.ст. 20, 193, 283 ГК України, ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" та зазначає, що 02.04.2009р. між останнім ("Сканія Україна") та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Журавлина" (лізингоотримувач) укладено договір оперативного лізингу обладнання №09/09 (договір), за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в оперативний лізинг на 10 років позиції вивісок "Scania" (світлові табло з логотипами, неонові вивіски з логотипами та ін.). За умовами договору відповідач зобов'язався сплачувати позивачу щоквартально лізингову плату в обумовлений договором сумі та спосіб, а також отримувати страховку проти втрат та пошкодження отриманого за договором лізингового обладнання від усіх ризиків та постійно підтримувати чинність такої страховки. Відповідач своїх зобов'язань в частині сплати лізингових платежів (прострочення 4 квартали) та страхування лізингового обладнання своєчасно не здійснив, у зв'язку з чим позивач просить суду розірвати договір, стягнути заборгованість та повернути орендоване майно.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.09.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №918/1026/15 та призначено її до розгляду.

У письмових поясненнях по справі відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з огляду на те, що з 1999 року між позивачем та відповідачем здійснюється співробітництво на підставі договору з дилером від 23.06.2005р., угоди про незалежну майстерню (сервісний центр) від 03.05.1999р. та договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р.. Протягом 20 років співробітництва позивач та відповідач належним чином виконували взяті на себе зобов'язання за вказаними договорами. Проте, 02.07.2012р. на офіційному сайті позивача з'явилися інформація про закінчення співробітництва з відповідачем. Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №5011-76/15116-20212 від 16.09.2014р. вказану інформацію визнано недостовірною, встановлено, що остання завдає шкоди репутації відповідача, а відтак - підлягає спростуванню. 17.07.2015р. позивач, в ході примусового виконання судового рішення, розмістив на сайті прес-реліз спростування інформації про закінчення з відповідачем співпраці, який через 2 дні перемістився до архіву, а до переліку дилерів, які входять до дилерської мережі "Scania", відповідача внесено так і не було. Відповідач стверджує, що позивач штучно створює підстави для припинення співробітництва за договором, оскільки з моменту створення позивача жодний з його дилерів не отримував вимог про надання інформації, фінансової та бухгалтерської звітності, первинних бухгалтерських документів. Крім того, в частині проведення розрахунків та виникнення заборгованості, на думку відповідача, мало місце прострочення зі сторони кредитора - позивача, оскільки ділова практика сторін склалася таким чином, що позивач, як сторона, яка надає відповідачу послуги за договором, щоквартально здійснює розрахунок орендної плати, виставляє відповідні рахунки, надає для підпису акти виконаних робіт та складає податкові накладні. Починаючи з жовтня 2012 року, позивач перестав виставляти рахунки на оплату та надавати акти виконаних робіт. Натомість, відповідач вчиняв дії, спрямовані на здійснення оплат за договором, однак позивач повертав грошові кошти як помилково перераховані. 14.08.2015р. відповідач отримав від позивача лист №20150308-2с від 03.08.2015р., в якому позивач повідомив про невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати понад 4 квартали поспіль та заявив про відмову від договору на підставі ст.782 ЦК України. 14.08.2015р. відповідач здійснив перерахування боргу на рахунок позивача, однак грошові кошти були повернуті у зв'язку із закриттям рахунку позивача. Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що оскільки протягом ІІ половини 2014 року та І половини 2015 року позивачем не надавалися оригінали рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних (які взагалі позивачем не складалися та не реєструвалися в Єдиному реєстрі податкових накладних), отже відбулося прострочення кредитора, яке в силу вимог ст.613 ЦК України тягне за собою відстрочення виконання зобов'язання. Крім того, як стверджує відповідач, вимоги ст.782 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки лізингові платежі, обумовлені договором, не є фіксованими, а також підлягають сплаті щоквартально, а не щомісячно, що не узгоджується з приписами ст.286 ГК України та ст.762 ЦК України відповідно. Також позивачем не було дотримано порядку розірвання договору, передбаченого ст.188 ГК України, отже останній не може вважатися припиненим. Щодо страхування лізингового обладнання, то відповідачем повідомлено позивача про здійснення заходів із страхування шляхом укладення договорів страхування від 14.07.2014р., від 08.07.2015р. та від 06.08.2015р.. Крім того, позивачем проводилася інспекція лізингового обладнання, про що складено акт від 15.07.2014р.. Безпідставним відповідач вважає посилання позивача на ст.651 ЦК України, оскільки наведені ним обставини не можна вважати істотними, такими, що не можна виправити, та такими, що значною мірою позбавляють позивача того, на що він розраховував при укладенні договору. Враховуючи викладене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

27.10.2015р. до суду першої інстанції від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів та призначення судової економічної експертизи.

27.10.2015р. до суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо необґрунтованості застосування ст.387 та ст.1212 ЦК України, згідно з якими у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст.1212 ЦК України, у тому числі щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

09.11.2015р. до господарського суду Рівненської області від відповідача надійшли додаткові заперечення проти позову, відповідно до яких останній вказує на недоведеність позивачем факту існування заборгованості відповідача за договором, оскільки між сторонами договору склалася стала ділова практика, за якої відповідач сплачував позивачу кошти за надані послуги саме на підставі рахунків, які щоквартально виставлялися позивачем. Також відповідач стверджує, що позивачем внесено завідомо неправдиві відомості в акт звірки взаємних розрахунків, у зв'язку з чим просить суд надіслати правоохоронним органам відповідне повідомлення. Крім того, відповідачем подано повторне клопотання про призначення судової економічної експертизи.

09.11.2015р. до місцевого господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Проскан" надійшла заява про вступ останнього у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

26.11.2015р. до суду від позивача надійшли заперечення проти залучення Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Проскан" до участі у справі в якості третьої особи.

09.11.2015р. розпорядженням в.о. голови господарського суду Рівненської області доручено здійснити розгляд справи № 918/1029/15 колегіально у такому складі суддів: Андрійчук О.В. (головуючий), ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.11.2015р. справу № 918/1029/15 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Андрійчук О.В., судді Павленко Є.В., Політика Н.А.

27.11.2015р. до суду першої інстанції від позивача надійшли додаткові пояснення, за якими останній наголошує якщо договір встановлює конкретні вимоги, то господарське зобов'язання має виконуватися виключно відповідно до конкретних вимог, встановлених у договорі, отже зобов'язання зі сплати лізингових платежів має виконуватися відповідачем відповідно до положень п.4 договору. Посилання відповідача на усталену ділову практику є намаганням останнього в односторонньому порядку змінити умови договору тощо.

30.11.2015р. до господарського суду Рівненської області від позивача надійшли заперечення проти клопотань відповідача про витребування доказів, призначення судової економічної експертизи та залучення доказів.

30.11.2015р. до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Проскан" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.11.2015р. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Проскан" про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, та у задоволенні клопотання відповідача про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Проскан" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, відмовлено.

30.11.2015р. до суду відповідачем, у порядку ст.60 ГПК України, до початку розгляду справи по суті, подано позовну заяву про спонукання до внесення змін до договору оперативного лізингу обладнання шляхом підписання додаткової угоди та про спонукання до надання оригіналів рахунків, оригіналів актів виконаних робіт, оригіналів податкових накладних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.11.2015р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про спонукання до внесення змін до договору оперативного лізингу обладнання шляхом підписання додаткової угоди та про спонукання до надання оригіналів рахунків, оригіналів актів виконаних робіт, оригіналів податкових накладних прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

11.12.2015р. до місцевого господарського суду від відповідача за зустрічною позовною заявою надійшли заперечення проти зустрічного позову, в яких останній просить суд у його задоволенні відмовити, з покликанням на те, що позивач за зустрічною позовною заявою намагається змінити умови договору в односторонньому порядку та безпідставно зобов'язати позивача надавати рахунки на оплату орендних платежів усупереч договору та закону.

14.12.2015р. до суду від відповідача за первісною позовною заявою надішли письмові пояснення, в яких останній не погоджується з посиланням позивача на постанову Вищого господарського суду України у справі №37/588 від 15.04.2010р. як на усталену судову практику. Крім того, відповідач за первісною позовною заявою вказує, що позивачем не доведено факту існування дебіторської заборгованості у сумі 13633,29грн., а також на штучне створення підстав для розірвання договору. Крім того, відповідач зазначає про необґрунтованість застосування до спірних правовідносин з розірвання договору ч.2 ст.651 ЦК України, тощо.

14.12.2015р. до суду першої інстанції від відповідача за первісною позовною заявою надійшло клопотання про винесення судом окремої ухвали.

Крім того, строк розгляду даної справи продовжувався, розгляд її неодноразово відкладався та в судових засіданнях оголошувались перерви.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду господарського суду Рівненської області від 21.12.2015р. у справі №918/1029/15 первісний позов задоволено частково, а у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.8 ЦК України встановлено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч.1 п.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частин 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст.627 ЦК України, яка надає можливість сторонам бути вільними в укладенні договору, що дозволяє сторонам укладати договір, який хоч і не передбачений цивільним законодавством, але не суперечить його загальним засадам (ст.6 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Стаття 292 ГК України визначає, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ст. ч.1 ст.807 ЦК України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Визначення "оперативного лізингу", поняття якого містилося у п.1.18.1. ч.1 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній станом на дату укладення договору), зокрема зазначено, що оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Статтею 14 Податкового кодексу України встановлено, що оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Таким чином, предметом оперативного лізингу, як його особливої умови, є основні фонди.

Водночас, під терміном основні фонди - слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (п.8.2.1 ст.14 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній станом на дату укладення договору).

Отже, правове регулювання лізингових зобов'язань здійснюється відповідно до ГК України, ЦК України та інших законів, а також до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), купівлю-продаж та положення про договір поставки з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Беручи до уваги зазначене та фактичні правовідносини між сторонами щодо оперативного лізингу обладнання - світлових табло з логотипами, зміст укладеного між ними договору (зокрема, предмет договору - строкове платне користування майном, умови передачі в лізинг, права та обов'язки сторін, порядок використання обладнання та його повернення тощо), термінологію, яка використовується сторонами (орендар, орендодавець, орендоване майно), суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором з найму (оренди), отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми про найм (оренду).

Однак, положення про договір купівлі-продажу, поставку до спірних правовідносин не можуть бути застосовані, оскільки укладений між сторонами договір лізингу не передбачає придбання предмета лізингу лізингоотримувачем. Також лізингова плата не передбачає суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу (що є характерним для лізингових платежів за договором фінансового лізингу, який є відмінним від оперативного лізингу) тощо.

Відповідно правова природа оперативного лізингу найбільш наближена до відносин з найму (оренди), про що свідчать визначення, наведені у п.1.18.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв станом на дату укладення спірного договору оперативного лізингу) та ст.14 Податкового кодексу України.

Зокрема, договір лізингу віднесений ЦК України до різновидів договору майнового найму (параграф 6 "Лізинг" знаходиться в главі 58 "Найм (оренда)" ЦК України). У зв'язку з цим на відносини лізингу розповсюджуються всі положення параграфа 1 глави 58 ЦК України. Інших спеціальних норм у сфері регулювання правовідносин з оперативного лізингу спеціальним законодавством (на відміну від фінансового лізингу) не встановлено.

Враховуючи зазначене, подібними за своїм змістом до укладеного між сторонами договору оперативного лізингу обладнання є саме відносини з найму (оренди), отже до спірних правовідносин підлягаю застосуванню норми права, що регулюють найм (оренду).

Так, до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України).

Як свідчать матеріали справи, 02.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" (Сканія Україна, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Журавлина" (лізингоотримувач, орендар) укладено договір оперативного лізингу обладнання №09/09 (далі - договір), у відповідності до якого, Сканія України надає лізингоотримувачу в оперативний лізинг, та лізингоотримувач отримує в оперативний лізинг від Сканія Україна кожну позицію вивісок "Scania" (світлові табло з логотипами, неонові вивіски з логотипами та ін.), опис яких міститься у Додатку А до цього договору (лізингове обладнання)

Згідно п.4 договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р., протягом строку лізингоотримувач за будь-яких обставин в абсолютно безумовному порядку сплачує щокварталу Сканії Україна суму, як орендну плату за лізингове обладнання, яка на день укладення цієї угоди згідно з офіційним обмінним курсом гривні стосовно євро, встановленим НБУ, складає 1650,00 грн., у т.ч. ПДВ - 275,00грн. Офіційний курс НБУ на дату укладення цієї Угоди на 02.04.2009р. складає 1 EUR = 10.247160грн. Договірна ціна з врахуванням ПДВ, що підлягає до сплати орендарем за кожен окремий календарний квартал, визначається на кожний останній день календарного кварталу оренди за формулою: Ц1=ЦхК1, де Ц - ціна квартального орендного платежу в гривнях на момент укладення цієї угоди; К1 - відношення між офіційним курсом НБУ гривні стосовно ОСОБА_7 на дату платежу і офіційним курсом НБУ на дату укладення цієї угоди (1 EUR = 10.247160грн.). Всі орендні платежі, зазначені в цій статті, повинні бути зроблені орендарем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця не пізніше 5 дня наступного місяця за попередній квартал, починаючи з дати цього договору. Якщо не існує іншої домовленості сторін, такий платіж або платежі здійснюються шляхом банківського переказу на банківський рахунок, який Сканія Україна може зазначити у письмовому повідомленні.

За приписами ч.ч.1, 5 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції відносно виконання відповідачем умови договору щодо сплати лізингових платежів, протягом ІІІ, ІV кварталу 2014 року та І, ІІ кварталу 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" проплат за договором не здійснювало, у зв'язку з чим за ним станом на 20.08.2015р. утворилася заборгованість в розмірі 13633,29грн..

04.08.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю фірмі "Журавлина" надіслано цінний лист №20150308-2С від 03.08.2015р., про що свідчить опис вкладення та повідомлення про вручення, який був отриманий останнім 14.08.2015р., в якому повідомлялося про відмову позивача за первісним позовом від договору на підставі ст.782 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст.598 УЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.615 ЦК України, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ст.782 ЦК України).

Одним з принципів цивільного права є забезпечення стабільності договору, що закріплено ст.651 ЦК України, яка забороняє односторонню відмову від договору, за виключенням випадків, передбачених законом або договором. Стаття 782 ЦК України визначає приклад такого виключення та надає наймодавцеві право в односторонньому порядку відмовитися від договору найму та вимагати повернення речі, за умови, що наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відмова від договору є правом, а не обов'язком наймодавця. Про реалізацію цього права наймодавець повинен повідомити наймача. З моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору найму договір вважається розірваним. Наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві предмет оренди в строки, передбачені договором найму (оренди), а якщо такі строки не визначені - в розумний строк (тобто строк, необхідний для підготовки предмету оренди для передачі наймачеві). Строк для повернення орендованого майна може бути встановлений наймачем у повідомленні про відмову від договору найму. У разі здійснення права, передбаченого ст.782 ЦК України, наймодавець не має потреби додатково звертатися до суду з вимогою про розірвання договору найму.

За приписами ч.3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Таким чином, як встановлено судом Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" скористалося своїм правом на відмову від договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р., а тому, в силу приписів ч.2 ст.782 ЦК України, останній є розірваним з 14.08.2015р..

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про розірвання спірного договору.

Відносно покликань Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" про неможливість застосування до спірних правовідносин сторін положень ст.782 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, згідно п.3 договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р., будь-яка із сторін, керуючись власним рішенням, може припинити дію цього договору лізингу шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні після порушення такою іншою стороною своїх зобов'язань за цим договором лізингу. Таке припинення набирає чинності на 15 день після надання такого повідомлення, якщо таке порушення не усувається до того часу.

Однак, зазначений пункт договору жодним чином не впливає на можливість реалізації позивачем права, передбаченого ст.782 ЦК України, та настання наслідків, обумовлених нею, оскільки норма ст.782 ЦК України сформульована імперативно та не передбачає можливості врегулювання на власний розсуд сторін порядок припинення зобов'язань з підстави невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд. Крім того, зі змісту вказаної норми вбачається, що наймодавець має право відмовитись від договору незалежно від того, внесе наймач у подальшому плату за користування чи ні. Тому навіть у разі внесення наймачем плати за користування після настання строку оплати за третій місяць наймач вправі відмовитися від договору найму.

Також, у п.4 договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р., сторони встановили, що лізингоотримувач погоджується негайно передати лізингове обладнання Сканії Україна, якщо з будь-якої причини лізингову плату за початковий строк не було внесено повністю, як передбачається цим договором, та лізингоотримувач відмовляється від будь-якого захисту та будь-яких прав, які він може мати у зв'язку з продовженням володіння лізинговим обладнанням.

Отже, по суті сторони договору обумовили, що несплата лізингових платежів є безумовною підставою для припинення зобов'язань за цим договором.

Крім того, п.17 договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р. сторонами узгоджено, що жоден засіб правового захисту Сканії Україна за цим договором лізингу не вважається таким, що виключає можливість використання будь-якого іншого засобу правового захисту, який вказаний у договорі лізингу або будь-яких договірних документах, або передбачений чинним законодавством, та всі такі засоби правового захисту є сукупними.

Відносно доводів Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина", що лізингові платежі, обумовлені договором, не є фіксованими, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про їх необґрунтованість, оскільки фіксований платіж у розумінні ст.286 ГК України, це не тільки тверда грошова сума, яка є сталою та не змінюється упродовж дії договору (оскільки орендна плата також, як правило, підлягає індексації, що впливає на кінцевий місячний платіж, відмінний від того, що погоджений договором). Під фіксованим платежем розуміється як безпосередньо погоджена сума, яка підлягає до сплати, так і порядок її визначення, що є сталим протягом дії договору та дає можливість чітко визначитися сторонам із розрахунком суми, яка підлягає до сплати за користування майном. Фіксованість платежу також пов'язується з тим, що наслідки господарської діяльності сторін не впливають на погоджену суму чи порядок її визначення.

При цьому, відповідно до п.4 договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р. сторони погодили формулу, за якою розраховується лізингова плата. Також, зазначена формула не змінювалася сторонами з моменту укладення між сторонами договору, тобто розрахунок лізингової плати є сталим (фіксованим).

Як вже зазначалося, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" прострочило здійснення лізингових платежів (орендної плати) 4 квартали поспіль (12 місяців), тобто понад 3 рази підряд, а тому судом обґрунтовано не прийнято заперечення останнього про те, що вимоги ст.782 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки в ній йдеться про місяці, тоді як у договорі строк внесення оплати визначено кварталами. Отже, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин приписів ст.782 ЦК України.

Стосовно покликань Товариства з обмеженою відповідальністю фірмі "Журавлина" на те, що останній не міг виконати свого обов'язку щодо сплати лізингових платежів, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" у період, за який стягується заборгованість, не здійснювало виставлення йому рахунків, не надавало актів виконаних робіт та податкових накладних, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що умовами спірного договору сторонами не встановлено такого відповідного обов'язку позивача за первісним позовом.

Однак як вже зазначалось, орендна плата має бути здійснена відповідачем за первісним позовом щоквартально за будь-яких обставин та в абсолютно безумовному порядку не пізніше 5 дня наступного місяця за попередній квартал шляхом банківського переказу на рахунок позивача за первісним позовом (п.4 договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р.).

Крім того, як свідчать матеріали справи відповідач за первісним позовом жодного разу не звертався до позивача за первісним позовом з вимогою чи проханням розрахувати розмір відповідного платежу, виставити рахунок на оплату, надати акт чи податкову накладну.

Водночас, у листі від 25.08.2015р. вих№08-15/104, який міститься у матеріалах справи, відповідач за первісним позовом визнав порушення ним договору через несвоєчасне перерахування орендної плати за відповідні чотири квартали та не зазначив про те, що він не отримував (або хоче отримати) такі рахунки, акти та податкові накладні.

Щодо тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю фірмі "Журавлина" на підставність застосування до спірних правовідносин приписів ч.ч.1, 2 ст.613 ЦК України, за якою кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Так, зазначена стаття встановлює правові наслідки прострочення кредитора у зобов'язанні. Кредитор буде вважатися таким, що прострочив, у таких випадках: 1) якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, 2) якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Тут мова йде про дії кредитора, без вчинення яких боржник об'єктивно не в змозі виконати покладені на нього обов'язки.

Як встановлено господарським судом Рівненської області, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" не вчиняло дій, спрямованих на належне виконання своїх зобов'язань в частині проведення оплати у ІІІ, ІV кварталах 2014 року та І, ІІ кварталах 2015 року, відповідно, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" не могло з цих підстав відмовитися від прийняття такого виконання.

При цьому, позивач за первісним позовом не приймав виконання в інших періодах (починаючи з липня 2012 року (02.07.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" розміщено інформацію про завершення співпраці з відповідачем) по вересень 2014 року (16.09.2014р. Київським апеляційним господарським судом прийнято рішення, яким визнано недостовірною інформацію, розміщену позивачем, та зобов'язано останнього її спростувати). Неприйняття від відповідача за первісним позовом грошових коштів у цей період, як пояснив представник позивача за первісним позовом, обумовлене тим, що останній вважав договірні правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Журавлина" припиненими.

Отже, враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" не здійснює стягнення суми заборгованості за періоди, коли ним не приймалося виконання зі сторони відповідача, а тому судом першої інстанції обґрунтовано не оцінено вказані обставини в розрізі ст.613 ЦК України.

Крім того, повернення позивачем за первісним позовом грошових коштів, сплачених скаржником на виконання умов договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р., яке мало місце у 2012-2014 роках, не є підставою для звільнення останнього від взятих на себе зобов'язань за таким договором, тим паче вважаючи, що договірні зобов'язання не припинили свою дію, обґрунтовуючи такі обставини у своїх поясненнях.

Також, судом не встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" не було вчинено дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Водночас покликання Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" на відсутність виставлених рахунків та наданих актів виконаних робіт не вважається дією, без вчинення якої останній не міг виконати свого обов'язку, зокрема, як зазначалося, умови договору не містять обов'язку позивача по виставленню рахунків та наданню актів виконаних робіт. При цьому, спірний договір містить погоджену сторонами зрозумілу формулу визначення розміру орендної плати, яка підлягає застосуванню відповідачем за первісним позовом самостійно, без будь-яких додаткових умов.

Крім того, відносно питання первинних документів, до яких, на думку відповідача за первісним позовом, відносяться виключно рахунки для оплати та акти виконаних робіт, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. У свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до п.2.1 Наказу Мінфіну від 24.05.1995р. №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Так, з наведеного вбачається, що первинні документи - широке поняття, яке охоплює будь-які документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та створюються у письмовій або електронній формі.

Однак, жодний нормативно-правовий акт не передбачає, що здійснення розрахунків за договором, у тому числі оренди, може здійснювати виключно за умови виставлення рахунків та надання актів виконаних робіт.

При цьому, покликання Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" на те, що останній не міг здійснити оплату до виставлення Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" рахунків спростовується діями самого скаржника, який 26.10.2012р., 13.03.2013р., 14.07.2014р. самостійно здійснював розрахунок орендної плати та її перерахування на рахунок позивача за первісним позовом. Зазначене також вказує на безпідставність посилань відповідача за первісним позовом на усталену між сторонами практику у здійсненні розрахунків за договором.

Крім того, посилання позивача за первісним позовом в акті звірки взаєморозрахунків на рахунки та акти виконаних робіт не є належним та допустимим доказом існування у останнього обов'язку по виставленню рахунків та наданню актів виконаних робіт, оскільки акт звірки не є первинним документом, на підставі якого виникають права та обов'язки, та може братися судом до уваги виключно в сукупності з первинними документами.

Отже, враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сторони погодили порядок розрахунку орендної плати та строк її внесення, які є обов'язковими для сторін укладеного договору, а тому застосовувати інший порядок, про який заявляє відповідач за первісним позовом, не має правових підстав.

Відносно не відображення операцій за договором у податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна", то зазначені обставини є предметом податкового законодавства, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (ст.1 Податкового кодексу України), а не цивільно - (господарсько) правових відносин.

Стосовно обставин справи, які повязані із закриттям Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" рахунку, судом встановлено наступне.

Так, рахунок, на який Товариство з обмеженою відповідальністю фірмі "Журавлина" здійснювало сплату орендних платежів, був закритий Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" 24.03.2015р., про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка ІНГ Банк Україна.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" жодним чином не повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Журавлина" про таке закриття, що не кореспондується з вимогами ч.3 ст.193 ГК України, за якою кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У той же час, умовами спірного договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р., укладеного між сторонами, не передбачено обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" щодо повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" про зміну банківських реквізитів (п."в" 4 договору).

При цьому, зміна Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" рахунку та неповідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" про таку зміну жодним чином не вплинули на правові наслідки, пов'язані із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за цим договором, оскільки останній, зокрема і після закриття позивачем за первісним позовом рахунку, не вчиняв жодних дій, спрямованих на здійснення перерахування лізингових платежів, аж до 14.08.2015р., тобто до моменту отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" відмови від договору.

У свою чергу, таке закриття рахунку та неповідомлення нових реквізитів, за якими слід було здійснювати проплату, мало б правове значення в оцінці взаємовідносин сторін лише за умови спроб належного виконання зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" своїх зобов'язань (його активних дій) та не вчинення позивачем дій, спрямованих на їх прийняття (прострочення кредитора).

Відносно вимог Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про розірвання договору з тих підстав, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" не виконало своїх зобов'язань з отримання, утримання і сплати протягом строку дії договору страховки проти втрати та пошкодження переданого обладнання, як це передбачено п.10 спірного договору, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, 16.07.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" направлено Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Журавлина" лист №20151507-3С від 15.07.2015р., про що свідчить квитанція поштового звязку про направлення поштового відправлення та опис вкладення у цінний лист, в якому позивач просив надати протягом 15 календарних днів з моменту отримання листа інформацію та копії документів, що свідчать про виконання відповідачем зобов'язань зі страхування лізингового обладнання. Також, у вказаному листі позивач повідомив, що у випадку ненадання вказаних документів у встановлений строк, цей лист вважатиметься повідомленням про припинення договору за рішенням позивача у порядку, погодженому сторонами у п.3 договору оперативного лізингу обладнання від 02.04.2009р. №09/09.

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю фірмі "Журавлина" листом №08-15/85 від 10.08.2015р. повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про виконання ним умов договору щодо страхування обладнання, про що надав копії договору страхування №2011/222/000339 від 14.04.2014р., договору страхування №2011/222/000369 від 08.07.2015р., договору страхування №20/01-041031 від 06.08.2015р., а також копії платіжних доручень №4186 від 14.07.2014р., №7073 від 15.07.2015р., №7308 від 07.08.2015р..

Підставою для розірвання договору за рішенням суду у порядку, передбаченому ч.2 ст.651 ЦК України, є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18.09.2013р. у справі №6-75цс13).

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" у строк, визначений п.3 договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р., усунув порушення, пов'язані із страхуванням. При цьому, виходячи із змісту п.(в) 3 договору, усунення порушень можливе лише на майбутнє, відтак колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність передумов для розірвання спірного договору у зв'язку з неналежним виконанням свого обов'язку щодо страхування лізингового обладнання.

Водночас, у будь-якому випадку розірвати договір, який припинив свою дію, неможливо.

Таким чином, враховуючи те, що договір оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р. є розірваним з 14.08.2015р., колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Рівненської області про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання спірного договору.

Стосовно позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" 13633,29грн. заборгованості за лізинговими платежами, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось та встановлено судом, протягом ІІІ, ІV кварталу 2014 року та І, ІІ кварталу 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" проплат за договором у порядку, визначеному п.4 договору оперативного лізингу обладнання від 02.04.2009р. №09/09, не здійснювало, у зв'язку з чим за останнім станом на 20.08.2015р. утворилася заборгованість в розмірі 13633,29грн..

За приписами ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ч.4 ст.286 ГК України, ч.1 ст.762 ЦК України, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ч.5 ст.762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.3 ст.285 ГК України, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, ст.ст.610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом та перевірений господарським судом першої інстанції розрахунок заявленої до стягнення суми, а саме:

- за ІІІ квартал 2014р. - 1650,00грн. х 1,60500066555 (16,446760 (курс євро станом на 30.09.2014р.)/10,247160) = 2 648,26грн.,

- за ІV квартал 2014р. - 1 650,00грн. х 1, 87690130728 (19,232908 (курс євро станом на 31.12.2014р.)/10,247160) = 3 096,89грн.,

- за І квартал 2015р. - 1650,00грн. х 2,48354802696 (25,449314 (курс євро станом на 31.03.2015р.)/10,247160) = 4097,85грн.,

- за ІІ квартал 2015р. - 1650,00грн. х (23,541404 (курс євро станом на 30.06.2015р.)/10,247160) = 3 790,64грн., встановлено, що загальний розмір заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом становить 13633,64грн., при заявленому - 13633,29грн..

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" заборгованості з орендної плати у заявленому розмірі 13633,29грн. є обґрунтованими, як такі що відповідають законодавству та умовам договору.

Відносно клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" в суді першої інстанції про призначення судової економічної експертизи у даній справі, колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що місцевий господарський суд підстав для його задоволення не знайшов, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. У той же час, судом встановлено, що заявлене відповідачем за первісним позовом клопотання пов'язане із з'ясуванням документального підтвердження заявлених до стягнення вимог та розміру заборгованості, яке, на думку останнього, ґрунтується на виставлених рахунках, актах виконаних робіт та податкових накладних, як єдиних первинних документах, на підставі яких може здійснюватися платіж, а відтак формуватися заборгованість. З'ясування зазначених обставин пов'язане із застосуванням норм права та аналізу змісту укладеного між сторонами правочину, тобто входить до компетенції суду, що виключає необхідність призначення у справі судової економічної експертизи. Крім того, щодо розміру суми, заявленої до стягнення, то відповідач за первісним позовом жодним чином не заперечив правильності її нарахування та не надав власного розрахунку, що, знову ж таки, свідчило про безпідставність заявленого клопотання.

Щодо позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про повернення орендованого майна, колегія суддів зазначає наступне..

Статтею 283 ГК України та ст.759 ЦК України встановлено, правовою підставою користування орендованим майном є, відповідно, договір оренди (найму).

Згідно ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 9.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" роз'яснено, що у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Пунктом 8 договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р. сторони обумовили, що негайно після завершення або дострокового припинення лізингу та цього договору лізингу, лізингоотримувач за свій власний рахунок повертає лізингове обладнання Сканії Україна у належному відремонтованому та робочому стані, з урахуванням звичайного зношення під час належного його використання, шляхом доставки лізингового обладнання за свій рахунок у місце, про яке Сканія Україна повідомила письмово. Лізингоотримувач несе відповідальність за всі витрати, пов'язані з пакуванням, завантаженням, транспортуванням та розвантаженням лізингового обладнання, а також несе відповідальність за його збереження та належну доставку згідно з інструкціями Сканії Україна.

Отже, враховуючи те, що спірний договір оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р., як встановив господарський суд Рівненської області, є розірваним з 14.08.2015р., а орендоване майно станом на момент розгляду спору відповідач за первісним позовом Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" не повернув та продовжує без належних правових підстав користуватися ним, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" повернути лізингове обладнання є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що хоч поведінка позивача за первісним позовом не свідчила про бажання останнього продовжувати договірні відносини з відповідачем за первісним позовом (розміщення оголошення про припинення співпраці з відповідачем, неприйняття грошових коштів від відповідача, неповідомлення про закриття рахунку) та забезпечувати загальногосподарський інтерес сторін за укладеним між ними договором, у той же час дії Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" не призвели до неможливості виконання зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" взятих ним на себе зобов'язань.

Відносно зустрічної позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч.ч.1-4 ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За приписами ч.1 ст.187 ГК України, яка регулює порядок укладення господарських договорів за рішенням суду, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства вбачається, що внесення змін до договору, укладеному на вільному волевиявленні сторін, у судовому порядку можливе лише за умови, що це передбачено угодою сторін, такі зміни ґрунтуються на раніше укладеному між сторонами попередньому договорі, обов'язок внесення таких змін ґрунтується на законі, а також у разі істотного порушення договору другою стороною.

Так, господарським судом Рівненської області не встановлено законодавчо визначених чи договірних підстав, які б поза волевиявленням обох сторін, тобто б всупереч свободі договору, передбаченої ст.627 ЦК України, надавали можливість внести зміни до договору в редакції, запропонованій позивачем за зустрічним позовом.

Як свідчать матеріали зустрічної позовної заяви, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" просить суд спонукати Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" до внесення змін до договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р. шляхом підписання додаткової угоди №1, викладеній у редакції позивача за зустрічним позовом, та зобов'язати відповідача за зустрічним позовом надати позивачу за зустрічним позовом оригінали документів, що підтверджують надання послуг за договором оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р. в ІІІ, VІ кварталах 2014 року та І, ІІ кварталах 2015 року.

Так, зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що предмет позовних вимог в частині внесення змін до договору зводиться до необхідності виставлення Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" рахунків для проведення платежів за спірним договором.

Зміст спірного договору свідчить, що орендна плата має бути здійснена відповідачем щоквартально за будь-яких обставин та в абсолютно безумовному порядку не пізніше 5 дня наступного місяця за попередній квартал шляхом банківського переказу на рахунок позивача (п.4 договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р.).

Тобто, сторонами погоджено порядок та строк внесення орендної плати, які жодним чином не пов'язані із виставленням рахунків. Так само чинне законодавство не пов'язує можливість проведення оплати за договором, у тому числі найму (оренди), виключно на підставі виставленого рахунку, оскільки договір є самостійною та достатньою підставою для виникнення зобов'язань.

Отже, враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову в частині внесення змін до договору оперативного лізингу обладнання №09/09 від 02.04.2009р..

Крім того, враховуючи те, що судом встановлено факт припинення договірних зобов'язань на підставі ст.782 ЦК України з 14.08.2015р., а тому внесення змін до розірваного договору є неможливим.

Відносно вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" надати оригінали рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних, колегія суддів зазначає, що такий обов'язок не визначено сторонами у спірному договорі та не передбачено вимогами чинного законодавства, а тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вказаної вимоги, а тому у задоволенні її слід відмовити

Згідно вимог ст.33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, з огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" слід відмовити.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 21.12.2015р. у справі №918/1029/15 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 21.12.2015р. у справі №918/1029/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина", м.Сарни Рівненської області - без задоволення.

2. Справу №918/1029/15 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук. прим.:

1 до справи,

2 ТОВ "Сканія Україна" (03134, м.Київ, вул.Кільцева дорога, 22),

3 ТОВ "Журавлина" (34500, Рівненська область, м.Сарни, вул.Варшавська,9а),

4 в наряд.