Постанова № 55480905, 02.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа № 920/1838/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

позивача - не з'явився;

1-го відповідача - Ромась І.М., за довіреністю від 16.10.2015р. №08.01-27/28;

2-го відповідача - Корнієнко А.В., за довіреністю від 24.11.2015р. №2803/0301.02-17;

1-ї третьої особи - не з'явився;

2-ї третьої особи - Литвиненко Н.О., за довіреністю від 31.12.2015р. №22/15425.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС", м. Суми (вх. №11С/1-18)

на рішення господарського суду Сумської області від 26.10.2015р.

у справі № 920/1838/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС", м. Суми

до 1-го відповідача Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми

до 2-го відповідача Сумська міська рада, м. Суми

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції;

2. Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради, м. Суми

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.10.2015р. у справі №920/1838/14 (суддя Моїсеєнко В.М.) провадження у справі стосовно визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 29.10.2014р. " Про передачу в користування комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради майна комунальної власності територіальної громади міста Суми - припинено; в іншій частині позовних вимог відмовлено; скасовано ухвалу господарського суду Сумської області від 04.11.2014р. про забезпечення позову в частині заборони Управлінню майна комунальної власності Сумської міської ради вчиняти дії по передачі в оренду, у власність , в оперативне управління нежитлового приміщення , площею 259,9 кв.м. по вулиці Харківська,24 в м. Суми будь-яким особам.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 26.10.2015р. у справі №920/1838/14 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своєї правової позиції апелянт зазначає, що позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права та охоронюваних законом інтересів у сфері цивільних, а не публічно - правових відносин, а тому, на думку апелянта, даний спір є господарським та підвідомчий господарському суду, а порушення прав позивача з боку відповідачів повинно бути доведено в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

На думку апелянта, при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що між сторонами у даній справі існує спір про право цивільне, який підлягає розгляду в господарському суді на загальних підставах та в порушення норм статті 12 Господарського процесуального кодексу України дійшов неправомірного висновку про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, апелянт вказує на те, що місцевим господарським судом не було виконано процесуальних вимог щодо належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання, оскільки повідомлення про дату слухання даної справи було направлено позивачу на іншу, ніж вказану ним адресу, а тому на думку апелянта, вказане рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню на підставі п.2. ч.2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду від 05.01.2016р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.01.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 19.01.2016р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.) розгляд справи відкладено на 02.02.2016 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів та третіх осіб.

02.02.2016 року на адресу суду апеляційної інстанції від Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яких останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін. (вх.№1239). В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що 30.10.2014р. підписано акт приймання - передачі, яким УДППЗ «Укрпошта» повернуло спірне приміщення Управлінню майна та комунальної власності Сумської міської ради, а останній на виконання рішення від 29.10.2014року №3664-МР уклав з КП «Міськводоканал» договір користування від 30.10.2014р. та передав спірне приміщення за актом приймання - передачі. А отже, на думку третьої особи, на час розгляду справи матеріалами справи підтверджено, що спірне приміщення знаходиться у користуванні у третьої особи - КП «Міськводоканал» Сумської міської ради.

02.02.2016 року на адресу апеляційної інстанції, факсограмою від Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції надійшла заява про зупинення провадження у справі, в якій останній просить зупинити провадження у справі 3920/1838/14 до вирішення справи № 920/2160/13 Вищим господарським судом України. Крім того, представник у випадку відмови у задоволенні вказаного клопотання просить відкласти розгляд справи на іншу дату. (вх.№1247). В обґрунтування вказаного клопотання заявник зазначає, що 01.02.2016 року УДППЗ «Укрпошта» була подана касаційна скарга у справі №920/2160/13 за позовом УДППЗ «Укрпошта» в особі Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради про зобов'язання укласти договір оренди нерухомого майна, що розтошоване за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 24. Крім того, вказує на те, що предметом позову у справі №920/1838/14 є визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 29.10.2014 року. Вказаним рішенням в оренду передавалось майно, що є предметом спору у справі №920/2160/13.

Дане клопотання відхиляється колегією суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Згідно п. 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., відповідно до частини першої статті 79 ГПК, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Колегія суддів зазначає, що заявником до вказаного клопотання не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування зазначеного клопотання, а саме копії ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у справі наявна достатня кількість матеріалів та доказів для встановлення усіх об'єктивних обставин справи.

Щодо клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, з тих же підстав.

У судовому засіданні 02.02.2016 року представники 1-го, 2-го відповідачів та 2-ї третьої особи заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники позивача та 1-ї третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів у судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №6102217173328, №6102217217759, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте позивач та перша третя особа не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою господарським судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та першої третьої особи по справі за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників 1-го, 2-го відповідачів та першої третьої особи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

25.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС" , м. Суми та Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради укладено договір оренди №УМКВ-0565 на нежитлове приміщення площею 259,9 кв.м., розташоване по вулиці Харківська,24 в місті Суми.

Вказаний договір укладено на підставі наказу Управління майна комунальної власності Сумської міської ради № 09.01-09/303 від 25.12.2013р. , про що зазначено в п.1.1 даного договору.

Акту приймання-передачі об'єкта оренди за даним договором першим відповідачем підписано не було.

14.10.2014р. позивач звернувся до першого відповідача з претензією, в якій зазначив про необхідність належного виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним договором оренди, у зв'язку з чим запропоновував у строк до 17.10.2014р. передати об'єкт оренди за актом приймання-передачі.

Позивач зазначає, що у вказаний в претензії строк перший відповідач вимог позивача не виконав, а підготував документи по передачі зазначеного нежитлового приміщення в оренду іншій особі.

Крім того, 29.10.2014р. на сесії Сумської міської ради розглянуто та прийнято проект рішення №3664-МР про передачу в оренду спірного нежитлового приміщення іншій особі - Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради (а.с. 98).

На виконання зазначеного рішення Сумської міської ради від 29.10.2014р. №3664-МР між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та Комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради укладено договір користування від 30.10.2014р. № УМКВк-0757, відповідно до умов якого Управління майна комунальної власності Сумської міської ради передало Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради приміщення по вул. Харківській ,24 в м.Суми загальною площею 259,9 кв.м. (п.1.1 договору).

Факт прийняття-передачі даного приміщення підтверджено актом прийняття-передачі нерухомого майна від 30.10.2014р., підписаного повноважними представниками та скріпленого печатками.

Вказане вище стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду, в якому останній, посилаючись на ч.1 ст.766 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", вважає прийняте другим відповідачем рішення незаконним та просить визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 29.10.2014р. №3664-МР "Про передачу в користування Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради майна комунальної власності територіальної громади міста Суми".

Крім того, просить зобов'язати Управління майна комунальної власності Сумської міської ради передати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС" нежитлове приміщення, площею 259,9 кв.м., розташоване по вулиці Харківській,24 в м. Суми шляхом підписання акту приймання-передачі на підставі договору оренди №УМКВ-0565 нерухомого комунального майна від 25.12.2013р., укладеного між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС".

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає, що прийняте другим відповідачем рішення є незаконним, оскільки на час його прийняття вже існувало інше рішення індивідуального характеру щодо укладення договору з позивачем і таке рішення було вже виконане першим відповідачем шляхом укладення відповідного договору оренди, однак порушено його умови по передачі приміщення за відповідним актом, тому просить зобов'язати першого відповідача передати йому в оренду нежитлове приміщення площею 259,9 кв.м., розташоване по вулиці Харківська,24 в місті Суми шляхом підписання акту приймання-передачі на підставі договору оренди №УМКВ-0565 нерухомого комунального майна від 25.12.2013р., укладеного між ним та першим відповідачем.

26.10.2015р. господарським судом Сумської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Місцевий господарський суд, припиняючи провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 29.10.2014р. №3664-МР «Про передачу в користування КП «Місьководоканал» Сумської міської ради майна комунальної власності територіальної громади міста Суми на підставі п.1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що оскільки Сумська міська рада є суб'єктом владних повноважень і відносини, що виникли на підставі оскаржуваного рішення є публічно - правовими, то її рішення має бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками та враховує наступне.

Приписами статті 20 Цивільного кодексу України передбачено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Пунктом 3.1 вказаної вище постанови передбачено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, з:

приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин;

утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації; захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права;

використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб'єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності, та відмовою в реєстрації об'єктів промислової власності; укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, такі: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду);

передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб;

визнанням недійсними договорів, укладених суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), у тому числі договорів купівлі-продажу і оренди землі, а так само визнання недійсними актів про проведення відповідних торгів (аукціону). При цьому в останньому випадку набувач майна, реалізованого на торгах (аукціоні), незалежно від наявності у нього статусу підприємства чи організації в розумінні частини першої статті 1 ГПК (тобто підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і набув статусу суб'єкта такої діяльності), залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, і, отже, відповідна справа за будь-яких обставин підлягає розгляду господарським судом;

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, предметом адміністративного судочинства є правовідносини, що складаються у зв'язку з захистом від порушень з боку публічної влади щодо заінтересованої особи.

Так, оскаржуване рішення Сумської міської ради від 29.10.2014р. "Про передачу в користування Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради майна комунальної власності територіальної громади міста Суми" №3664-МР прийнято останнім в сфері реалізації майнового права комунальної власності на відповідне нерухоме майно територіальної громади, розпорядження яким врегульоване нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а не на здійснення відповідачем управлінських функцій.

Позивач не перебуває з 1-м відповідачем у публічно-правових відносинах та останній не здійснював щодо позивача владних управлінських функцій, зокрема, при прийнятті оскаржуваного рішення.

Колегія суддів зазначає, що фактично предметом спору у даній справі є передбачене цивільним законодавством України право позивача на користування (найм, оренду) нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Суми, яке було порушено відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення та за захистом якого позивач звернувся з позовом до господарського суду.

А тому, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач звернувся до місцевого господарського суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу у сфері цивільних, а не публічно-правових відносин, тому даний спір є господарським та підвідомчий господарському суду, а порушення вказаних прав позивача з боку відповідачів повинно бути доведено в рамках господарського, а не адміністративного судочинства.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд вказані вище приписи чинного законодавства України не врахував та не звернув уваги на те, що між сторонами у даній справі існує спір про право цивільне, яке підлягає розгляду господарським судом на загальних підставах та в порушення приписів статті 12 Господарського процесуального кодексу України дійшов необґрунтованого висновку про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Правовідносини щодо оренди комунального майна врегульовані Законом України «Про оренду державного та комунального майна», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 Цивільного кодексу України).

Частина перша статті 193 Господарського Кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 765 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як вже було зазначено вище, 25.12.2013р. між позивачем та 1-м відповідачем укладено договір оренди №УМКВ-0565 на нежитлове приміщення площею 259,9 кв.м., розташоване по вулиці Харківська,24 в місті Суми.

Вказаний договір укладено на підставі наказу Управління майна комунальної власності Сумської міської ради № 09.01-09/303 від 25.12.2013р. , про що зазначено в п.1.1 даного договору.

Пунктом 7.2.1 договору оренди нерухомого комунального майна від 25.12.2013р. №УМКВ-0565, орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди одночасно з підписанням цього договору відповідно до розділу 3.

Приписами пункту 3.1 вказаного договору сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання акту приймання - передачі об'єкта оренди, що є додатком №3 до цього договору.

Враховуючи, що договір оренди підписаний сторонами у даній справі 25.12.2013 року, а тому і об'єкт оренди мав бути переданий 1-м відповідачем за актом приймання - передачі 25 грудня 2013 року.

Всупереч названих вище приписів законодавства та умов укладеного між сторонами договору, 1-й відповідач безпідставно не виконав взятого на себе зобов'язання по передачі приміщення позивачу в оренду за актом приймання - передачі.

29.10.2014р. на сесії Сумської міської ради розглянуто та прийнято рішення №3664-МР про передачу в оренду спірного нежитлового приміщення іншій особі - Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради.

На виконання зазначеного рішення Сумської міської ради від 29.10.2014р. №3664-МР між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та Комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради укладено договір користування від 30.10.2014р. № УМКВк-0757, відповідно до умов якого Управління майна та комунальної власності Сумської міської ради передало Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради приміщення по вул. Харківській ,24 в м.Суми загальною площею 259,9 кв.м.

Таким чином, в рішенні вказане приміщення зазначене за тією ж адресою та тією ж площею, що і в договорі оренди від 25.12.2013р., що укладений між позивачем та 1-м відповідачем та за умовами якого дане приміщення підлягає передачі останньому в оренду за актом приймання - передачі.

Так, 2-й відповідач фактично вніс зміни до рішення підпорядкованого йому органу - 1-го відповідача, на підставі якого вже виникли правовідносини з позивачем, пов'язані з реалізацією прав та інтересів останнього щодо оренди спірного нежитлового приміщення.

Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановлено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці 2 п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.05.1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

А тому, колегія суддів приходить до висновку про те, що прийняте 2-м відповідачем рішення є незаконним, оскільки на час його прийняття вже існувало інше рішення індивідуального характеру щодо укладення договору з позивачем і таке рішення вже виконано 1-м відповідачем шляхом укладення відповідного договору оренди, проте порушено його умови по передачі приміщення за відповідним актом приймання - передачі.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним рішення Сумської міської ради від 29.10.2014р. "Про передачу в користування Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради майна комунальної власності територіальної громади міста Суми" №3664-МР, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Приписами частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

А тому, колегія суддів зазначає, що скасування правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади прямо передбачене нормами діючого законодавства України, тоді як поняття «визнання протиправним» нормами діючого законодавства України не передбачено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимога щодо визнання протиправним оскаржуваного рішення міської ради не може бути задоволена, оскільки позивачем не вірно обраний спосіб захисту свого порушеного права, а тому апеляційна скарга позивача підлягає до часткового задоволення.

Щодо скасування місцевим господарським судом заходів забезпечення позову в частині заборони Управлінню майна та комунальної власності Сумської міської ради вчиняти дії по передачі в оренду, власність, в оперативне управління спірного нежитлового приміщення, рішення місцевого господарського суду не оскаржується.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі зазначає про те, що місцевим господарським судом не було виконано процесуальних вимог щодо належного повідомлення його, як сторони про місце та час засідання суду.

Зокрема посилається на те, що місцевий господарський суд направляв усі процесуальні документи у справі на іншу, ніж вказана позивачем адресу.

Вказує на те, що останнім на заявах поданих до господарського суду Сумської області вказана адреса для листування: м. Суми, вул. Соборна, 19, проте, місцевий господарський суд в порушення приписів процесуального законодавства направляв всі процесуальні документи на інші адреси.

Пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18 передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З матеріалів даної справи вбачається, що 31.10.2014 року, позивач звернувся з позовом та з заявою про забезпечення позову до господарського суду Сумської області.

Як вбачається з позовної заяви та з заяви про забезпечення позову, останнім було повідомлено господарський суд першої інстанції про адресу для листування, якою зазначено: м. Суми, вул. Соборна, 19.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.11.2014р. порушено провадження у справі та справу призначено на 17.11.2014р.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.11.2014р. розгляд справи відкладено на 11.12.2014р. Представник позивача у судовому засіданні присутній не був.

Так, копія ухвали господарського суду Сумської області від 17.11.2014 року була направлена позивачу з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення не на адресу, повідомлену позивачем (м. Суми, вул. Соборна, 19), а на адресу: м. Суми, вул. Леваневського, 14, кв. 92 (а.с.112).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.12.2014р. провадження у справі зупинено до вступу в законну силу судового рішення у справі №592/6348/14-а, яка розглядається Ковпаківським районним судом м. Суми.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.10.2015 року провадження у справі поновлено, призначено розгляд справи на 26.10.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали господарського суду Сумської області від 09.10.2015 року була направлена позивачу з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення не на адресу, повідомлену позивачем (м. Суми, вул. Соборна, 19), а на адресу: вул. Свердлова, 45, м. Суми.(а.с.167-168).

В судовому засіданні господарського суду першої інстанції 26.10.2015 року представник позивача присутній не був, що дає підстави колегії суддів вважати, що господарським судом першої інстанції, не було повідомлено належним чином позивача про час та місце розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що справу було розглянуто за відсутності представника позивача, не повідомленого належним чином про час та місце судового засідання.

А отже, місцевим господарським судом не було належним чином повідомлено позивача про час та місце розгляду справи, у зв'язку з тим, що останнім не було направлено копій процесуальних документів на повідомлену суду стороною адресу.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі розгляду справи апеляційний суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів приходить до висновку про порушення прав та обов'язків позивача місцевим господарським судом, що є процесуальним порушенням, яке полягає в тому, що місцевий господарський суд розглянув справу за відсутністю позивача, який був неналежним чином повідомлений про місце та час засідання суду.

Відповідно до п.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1-7 частини третьої статті 104 ГПК, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться в пункті 2 частини третьої статті 104 ГПК, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК.

Відтак, рішення господарського суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, що є безумовною підставою для його скасування відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС" підлягають до часткового задоволення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи та порушив норми процесуального права, що є безумовною підставою для скасування рішення, а тому рішення господарського суду Сумської області від 26.10.2015 року у справі №920/1838/14 підлягає скасуванню в частині припинення провадження у справі та в частині відмови в задоволенні інших позовних вимог, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким позов слід задовольнити частково, скасувавши рішення Сумської міської ради від 29.10.2014р. №3664-МР "Про передачу в користування Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради майна комунальної власності територіальної громади міста Суми" та зобов'язавши Управління майна комунальної власності Сумської міської ради передати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС" спірне нежитлове приміщення.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на 1-го та 2-го відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 99, 101, ч.2 ст. 103, п.1,3,4 ч.1, п.2 ч. 3 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС", м. Суми задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 26.10.2015 року у справі №920/1838/14 скасувати в частині припинення провадження у справі та в частині відмови в задоволенні інших позовних вимог.

Прийняти в цій частині нове рішення.

В позові відмовити частково.

Скасувати рішення Сумської міської ради від 29.10.2014р. №3664-МР «Про передачу в користування Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради майна комунальної власності територіальної громади міста Суми».

Зобов'язати Управління майна комунальної власності Сумської міської ради передати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС" нежитлове приміщення, площею 259,9 кв.м., розташоване по вулиці Харківській,24 в м. Суми шляхом підписання акту приймання-передачі на підставі договору оренди УМКВ-0565 нерухомого комунального майна від 25.12.2013р., укладеного між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС", м. Суми.

Стягнути з Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми (вул. Садова, 33, м. Суми, 40009, ід. код. 33525906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС", м. Суми (вул. Леваневського, 14, кв. 92, ід. код 36234829) 2557,80 грн. судового збору.

Стягнути з Сумської міської ради, м. Суми (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40030,ід. код 23823253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС", м. Суми (вул. Леваневського, 14, кв. 92, ід. код 36234829) 2557,80 грн. судового збору.

В решті рішення господарського суду Сумської області від 26.10.2015 року у справі №920/1838/14 залишити без змін.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 05.02.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Тихий П.В.