Постанова № 55480835, 02.02.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа № 909/892/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддяДубник О.П.

СуддівМатущак О.І.

ОСОБА_1

при секретарі судового засіданняДовгополові А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Варто б/н від 06.11.2015 року (вх. № 01-05/5284/15 від 16.11.2015 року)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2015 року

у справі № 909/892/15

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Постолівка Гусятинського району Тернопільської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Варто, м. Снятин Івано-Франківської області

про стягнення коштів в сумі 281 384,52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 довіреність № 859 від 21.08.2015 року, ОСОБА_4 довіреність б/н від 25.01.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_5 довіреність б/н від 20.08.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. ОСОБА_6 про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у звязку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі.

В судовому засіданні 23.12.2015 р. оголошувалась перерва до 26.01.2016 р. для надання можливості апелянту обґрунтувати з посиланням на ч. 1 ст. 101 ГПК України неможливості подання долучених до апеляційної скарги доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Причини призначення розгляду справи на 02.02.2016 р. викладено у відповідній ухвалі суду.

Розпорядженням голови суду від 23.12.2015 р. та 02.02.2016 р. змінювався склад колегії суддів (розпорядження в матеріалах справи).

Новим складом суду розпочато розгляд справи спочатку та завершено її розгляд прийняттям постанови.

Представники позивача заперечували наявність обєктивних причин у відповідача для подання доказів, про що клопотав апелянт, надавши суду додаткові пояснення (вх. № 01-04/517/16 за 26.01.2016 р.).

Суд ухвалив про долучення до справи наданих апелянтом доказів.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2015 року (суддя Грица Ю.І.) позов задоволено, і вирішено стягнути з ТзОВ Виробничо-комерційна фірма "Варто" на користь ФОП ОСОБА_4 кошти в розмірі 281384,52 грн. (двісті вісімдесят одна тисяча триста вісімдесят чотири гривні п'ятдесят дві копійки), з яких: 253000,00 грн. (двісті п'ятдесят три тисячі гривень нуль копійок) - сума основного боргу, 27032,88 грн. (двадцять сім тисяч тридцять дві гривні вісімдесят вісім копійок) - пеня, 1351,64 грн. (одна тисяча триста п'ятдесят одна гривня шістдесят чотири копійки) - 3% річних та 5627,69 грн. (п'ять тисяч шістсот двадцять сім гривень двадцять дев'ять копійок) судового збору.

Місцевим господарським судом встановлено, що існують договірні зобовязання між сторонами, відповідно до якого поставлена відповідна кількість товару та існує факт несплати покупцем вартості товару і на підставі ст.ст. 525, 526, 610, 625, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) задоволено позовні вимоги.

ТзОВ Виробничо-комерційна фірма «Варто» з рішенням не згідне, і подало апеляційну скаргу. Апелянт мотивує свою скаргу тим, що ним було проведено дослідження якості поставленого товару, і частка метіоніну у досліджуваних зразках склала менше 1%, замість 99%, згідно вказаного ГОСТу у договорі. Також апелянт посилається на те, що згідно із сертифікатом якості, наданим позивачем при поставці товару, виробником товару була Evonik Industries AG, а імпортером ТОВ «АГРОСЕПЛАЙ», і звернувся до цих компаній для отримання інформації, і йому було повідомлено, що мішки, в яких постачався товар вже не використовується з 2012 року, і ТОВ «АГРОСЕПЛАЙ» ніколи з ПП «ОСОБА_6 Корм» не співпрацювали. Також відповідач звертає увагу на те, що було подано клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з поданням до Снятинського МВ УМВС України в Івано-Франківській області заяви про вчинення позивачем кримінального правопорушення, і судом було відмовлено у клопотанні і проведено розгляд справи без участі відповідача, чим порушено вимоги процесуального закону.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначено, що при прийнятті товару, що постачався апелянту, та після отримання висновку експертного дослідження, він жодного разу не звертався до постачальника з письмовими повідомленнями чи претензіями щодо якості товару. І у відповідності до п.3.5. договору №1 поставки між сторонами: « у разі, якщо покупець виявить, що товар не відповідає за якістю, Покупець повинен письмово на протязі трьох календарних днів повідомити постачальника», апелянт своїм правом не скористався, а навпаки, продовжував приймати інші партії товару.

Зокрема, як стверджує позивач, експертний висновок від 14.05.15р. не є належним доказом у справі поставки неякісного товару, оскільки з цього не зрозуміло, з якої партії товару надавались зразки для дослідження товару.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, доповненням до апеляційної скарги, відзивом на апеляційну скаргу, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, і не заперечується сторонами по справі, 01 квітня 2015 року між ФОП ОСОБА_2 (Постачальником) та ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Варто» (Покупцем) було укладено договір поставки №1, за яким Постачальник приймає на себе зобовязання виконати поставку товару у власність Покупця, а Покупець зобовязується приймати товар та сплачувати за нього на умовах договору. Під товаром сторони мають на увазі кормові добавки, що використовуються у тваринництві та птахівництві.

Якість товару, що поставляється, повинна відповідати відповідним технічним умовам, та стандартам, та повинна підтверджуватись відповідним сертифікатом якості (посвідчення про якість виробника) (п.2.2 Договору поставки №1).

Товар повинен бути промаркований з метою його належного зберігання, транспортування та ідентифікації. (п.2.4. Договору поставки №1)

Постачальником було поставлено наступні партії товару відповідачу (покупцеві):

9 квітня 2015 року було поставлено 1000 кілограм метіоніну кормового на загальну суму 210 000 гривень 00 копійок, що підтверджується видатковою накладною №ФОП-000015 від 09 квітня 2015 року та товаро-транспортною накладною №15 від 09 квітня 2015 року.

22 квітня 2015 року було поставлено 1000 кілограм метіоніну кормового на загальну суму 210 000 гривень 00 копійок, що підтверджується видатковою накладною №ФОП-000017 від 22 квітня 2015 року та товаро-транспортною накладною №17 від 22 квітня 2015 року.

7 травня 2015 року було поставлено 500 кілограм метіоніну кормового на загальну суму 93500 гривень 00 копійок, що підтверджується видатковою накладною №ФОП-000022 від 7 травня 2015 року та товаро-транспортною накладною №22 від 07 травня 2015 року.

8 травня 2015 року було складено акт відбору зразків сировини для лабораторних досліджень за участю двох представників відповідача та начальника лабораторії, а саме метіоніну кормового, вагою 500 кг. Власником сировини у акті відбору зразків зазначено ФОП ОСОБА_2 (ОСОБА_6 Корм). Хоча власником на момент відбору зразків уже було ТзОВ ВКФ «Варто» відповідно до ст.334 ЦК України: «Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.». Договором, у свою чергу визначено (п.3.4), що перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару що оформлюється відповідними видатковими накладними.

14 травня 2015 року Державним Науково-Дослідним контрольним інститутом ветеринарних препаратів та кормових добавок Державної ветеринарнгої та фітосанітарної служби України надано експертний висновок №007939 д.т/к/15 за заявою ТзОВ «Варто» (Супровідний лист ТзОВ «Варто» №125 від 08.05.15р.). Висновком встановлено, що частка метіоніну у досліджуваних зразках є меншою 1.0%. Саме цей висновок і став підставою неоплати отриманої продукції відповідачем і причиною поданя апеляційної скарги, оскільки відповідач наполягає на своїх твердженнях про поставку неякісного товару, та невідповідності його ГОСТу 23423-89 «Метіонін кормовий», відповідно до якого частка метіоніну має складати не менше 99%. Позивач заперечує факт поставки неякісного товару.

31 травня сторонами здійснено акт звірки розрахунків, яким вони погодили суму заборгованості в розмірі 253500.00 грн.

Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, зазначеною у відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах Постачальника на кожну партію товару. Загальна вартість товару, що поставляється за даним Договором, складається з вартості кожної партії, що відображено у відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах (п.4.1 Договору №1).

Ціни на товар у відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах формуються відповідно до діючого на момент поставки товару прайсу Постачальника з врахуванням ПДВ та включають витрати на поставку, тару та маркування. У будь-якому випадку, факт отримання товару Покупцем від Постачальника та підписання відповідних накладних, свідчить про досягнення згоди Сторін щодо найменування товару, асортименту, одиниці виміру кількості товару, загальної кількості товару, вартості за одиницю товару та загальної вартості товару. (п.4.2 Договору №1)

Покупець здійснює оплату за товар на умовах відстрочки платежу у наступному порядку: 100% вартості кожної партії товару в строк не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати поставки, в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Датою поставки рахується дата виписки відповідних видаткових накладних. (п.4.3. Договору №1)

Як встановлено судом, позивач не отримав претензії у письмовій формі, щодо неналежної якості товару, як цього вимагає п.3.5. договору поставки №1, хоча сторони визначили, укладаючи договір, процедуру прийняття товару, зокрема, також відповідач, як покупець виявивши, що товар не відповідає якості, повинен письмово на протязі трьох календарних днів повідомити постачальника, а той, в свою чергу, протягом трьох календарних днів забезпечує участь свого представника при складанні акту про вибраковку товару та вирішення питання про проведення незалежної експертизи.

Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємниць кудіяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 2 ст. 712 ЦК України вказує, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1. ст 655 ЦК України). Частина 1 ст. 673 ЦК України зазначає, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. (ч.1. ст. 675 ЦК України).

Беручи до уваги викладені вище норми матеріального права та умови договору, суд апеляційної інстанції вважає, що всупереч ст.31 ГПК України, актом не доведено факту поставки неякісного товару по поставкам 09.04, 22.04 та 07.05 2015 року, оскільки приймання товару по якості не було проведено у відповідності до вимог п.3.5. договору, хоча відповідач стверджує про неякісність усіх трьох партій товару. До того ж, акт відбору зразків також всупереч умовам договору складено без участі представника позивача і з цього акту не вбачається, що 500кг метіоніну кормового відбиралась саме з партії 09.04, 22.04 та 07.05.2015 року, про що у відповідності складались видаткові накладні на кожну партію товару (п.3.2 Договору поставки №1).

Згідно із ч.2 ст 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Частина 1 і ч. 2 ст. 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР). Стаття 2 цього ж закону вказує, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної обліково ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вищий господарський суд України у постанові пленуму «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від від 17.12.2013 № 14 (п.6.1) вказує, що стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти.

Частина 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі ГК України) містить положення про штрафні санкції, якими визнаються у цьому Кодексі господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положення ч. 6 ст. 231 ГК України передбачає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

П. 6.3 договору поставки №1 між сторонами містить положення про те, що за порушення строків розрахунків за поставлений товар Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожен день затримки розрахунку.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, це право передбачене ч.3 ст.232 ГК України. Цим правом і скористався позивач за первісним позовом.

А ч.6 ст.232 ГК України вказує, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В даному випадку,правомірно заявлено про прострочення було 65 днів з 01.06.2015 року по 04.08.2015 року. Розрахунки судом перевірені і не оспорюються.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. (ч.2 ст.104 ГПК України). Зважаючи на те, що місцевий господарський суд відклав розгляд справи 25.08.15 року на 22.09. 15 року, у відповідача було достатньо часу реалізувати свої процесуальні права, а також те, що судом апеляційної інстанції долученим до апеляційної скарги доказам надана оцінка, суд вважає недоведеним твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом процесуального права.

Таким чином, оскаржуване рішення законне і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд справи в апеляційному провадженні слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.15 року у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на ТзОВ ВКФ «Варто».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови підписано 05.02.2016р.

Головуючий суддя: Дубник О.П.

Судді: Матущак О.І.

ОСОБА_1