Постанова № 55480815, 03.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р. Справа№ 910/14675/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 03.02.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 (повне рішення складено 10.08.2015)

у справі №910/14675/15 (суддя Отрош І.М.)

за позовом приватного підприємства «Будконтракт»

до приватного підприємства «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч»

про стягнення 174 796,18 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі №910/14675/15 позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» на користь ПП «Будконтракт» 95 085,50 грн. основного боргу, 10 185,87 грн. пені, 3 180,81 грн. 3% річних, 43 552,13 грн. інфляційних втрат та 3 040,08 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПП «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі №910/14675/15 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи і має місце порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 02.12.2015 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи №910/14675/15 за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. на лікарняному, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В.

Ухвалою від 13.01.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В. апеляційну скаргу ПП «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» прийнято до свого провадження.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у зв'язку з перебуванням судді Федорчука Р.В. на лікарняному та у зв'язку з виходом судді Лобаня О.І. з лікарняного, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Лобань О.І.

Ухвалою від 03.02.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В. апеляційну скаргу ПП «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» прийнято до свого провадження.

Представник позивача брав участь в судових засіданнях, заперечував щодо доводів апеляційної скарги, надавав пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі №910/14675/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» - без задоволення.

Представники відповідача у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та справу без участі представників відповідача.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2013 між приватним підприємством «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» (замовник) та приватним підприємством «Будконтракт» (підрядник) укладено договір №26.

Згідно з п. п. 1.1., 1.2. договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з поточного ремонту виробничого, санітарно-побутового приміщення в будинку «Лабораторний корпус літ Ш» по вул. Росошанська, 3а державного підприємства «Укроборонсервіс». Замовник зобов'язується прийняти й сплатити по погодженої сторонами договірній ціні виконані підрядником роботи на умовах даного договору.

Відповідно п. 1.3. договору обсяг і зміст робіт, передбачених п. 1.1. даного договору, визначається погодженим сторонами локальним кошторисом (додаток №2-1-1), що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктами 2.1., 2.2.договору вартість робіт визначається договірною ціною й локальним кошторисом на окремі види робіт. Договірна ціна становить 230 121,50 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 38 353,58 грн.

Згідно з п. п. 2.3., 2.4. договору до початку робіт замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 30% вартості робіт. Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту про приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3).

Відповідно до п. 5.1. договору підрядник зобов'язується виконати роботи з 06.06.2013 до 01.04.2014.

За умовами п. 6.1. договору, здавання-прийняття виконаних робіт оформлюється актом про приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), підписаним уповноваженими представниками сторін даного договору.

Пунктом 7.1. визначено, що даний договір набуває чинності з 05.06.2013 та діє до 01.04.2014, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов п. 2.4. договору відповідач сплатив позивачу аванс у загальному розмірі 135 036,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи.

Позивач виконав роботи на загальну суму 230 121,50 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін актом приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) за березень 2014 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3) за березень 2014 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Листом від 07.04.2014 позивач звернувся до ПП «ФБК «Завод Луч» з проханням протягом 10 днів перерахувати на розрахунковий рахунок ПП «Будконтракт» грошові кошти в розмірі 95 085,50 грн. за виконані роботи.

18.03.2015 ПП «Будконтракт» звернулось до ПП «ФБК «Завод Луч» з претензією про сплату 95 085,50 грн. заборгованості.

Однак, відповідач відповіді на лист та претензію не надав, грошові кошти не сплатив, у зв'язку з чим у червні 2015 року ПП «Будконтракт» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПП «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» про стягнення 174 796,18 грн., з яких: 95 085,50 грн. заборгованості за виконані роботи, 32 977,74 грн. пені, 43 552,13 грн. інфляційних втрат та 3 180,81 грн. 3% річних.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 95 085,50 грн. основної заборгованості, 10 185,87 грн. пені, 3 180,81 грн. 3% річних та 43 552,13 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував всі оплати здійснені відповідачем та розрахунки зроблені позивачем є некоректними.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530, ст. 629 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання укладеного між сторонами договору сплатив позивачу аванс у розмірі 135 036,00 грн., а позивач виконав роботи на загальну суму 230 121,50 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем виконаних робіт ПП «Будконтракт» на суму 95 085,50 грн. (230 121,50 грн. - 135 036,00 грн.).

Суду апеляційної інстанції такі докази також не надано, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 95 085,50 грн. основного боргу з ПП «Фінансова будівельна компанія «Завод Луч» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 2.5. договору визначено, що остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту про приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3).

У зв'язку з тим, що в акті виконаних робіт за березень 2014 року та довідці про вартість виконаних робіт та витрати за березень 2014 року відсутня дата їх підписання сторонами, на переконання судової колегії, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що доцільним є розцінювати, що акт приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) за березень 2014 року на суму 230 121,50 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3) за березень 2014 року на суму 230 121,50 грн. були підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками сторін в останній день місяця, за який їх складено, тобто 31.03.2014.

Сторонами заперечень та спростування щодо даного факту суду не надано. Отже, остаточну оплату за виконані позивачем роботи, за договором №26 від 05.06.2013, відповідач повинен був здійснити в строк до 03.04.2014 (включно).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що у випадку порушення замовником строків оплати робіт, замовник оплачує підряднику пеню у розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в цей період, за кожний день прострочення платежу.

У зв'язку з тим, що відповідач в повному обсязі оплату виконаних робіт позивачем не здійснив, останній здійснив розрахунок пені у розмірі 32 977,74 грн. за період з 04.04.2014 по 15.05.2015.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що сторони у договорі не визначили інший період нарахування пені, аніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГКК України, господарський суд міста Києва здійснив розрахунок пені за період з 04.04.2014 по 04.10.2014 у розмірі 10 185,87 грн.

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені, який здійснено місцевим господарським судом, дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним.

Отже, позовна вимога щодо стягнення пені з відповідача на користь позивача підлягає задоволенню частково у розмірі 10 185,87 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивач здійснив розрахунок 3% річних у розмірі 3 180,81 грн. та інфляційних втрат у розмірі 43 552,13 грн. за період з 04.04.2014 по 15.05.2015.

Київський апеляційний господарський суд провівши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, який здійснено позивачем та перевірено господарським судом міста Києва дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 180,81 грн. 3% річних та 43 552,13 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі №910/14675/15 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі №910/14675/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Фінансова будівельна компанія» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Фінансова будівельна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі №910/14675/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі №910/14675/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14675/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

О.І. Лобань