Постанова № 55480809, 03.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р. Справа№ 911/4810/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: Бойчун Н.Д. - представник за довіреністю від 10.04.2015 року;

від відповідача: Горбатенко А.В. - представник за довіреністю від 01.09.2015 року,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія»

на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2015 року

у справі № 911/4810/15 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райтон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія»

про стягнення 122 117, 76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райтон» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» про стягнення 122 117, 76 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що оскільки ТОВ "Експансія" оплатило, стягнуту за рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2015 по справі № 911/1482/15, заборгованість з простроченням, позивач додатково нарахував відповідачу 10 570,67 грн. 3% річних та 111 547,09 грн. інфляційних за період, який не був врахований у рішенні по справі № 911/1482/15, а саме за період з 03.04.2015 року по 21.10.2015 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.11.2015 року у справі № 911/4810/15 позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просять рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що повторне звернення до суду про стягнення суми інфляційних збитків та 3% річних є повторним притягненням до відповідальності за одне і те саме правопорушення. Крім того, апелянт зазначив, що не мав змоги розрахуватися, оскільки не знав банківські реквізити для перерахування коштів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 03.02.2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні 03.02.2016 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.02.2016 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райтон" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експансія" (надалі -покупець), був укладений договір поставки № 85-Е.

Згідно з п. 1.1. договору поставки, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору, у відповідності до замовлення, супровідної документації і прийнятих сторонами змін і доповнень до договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору поставки в період з 09.04.2014 р. по 29.07.2014 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 575 689, 76 грн., згідно з видатковими накладними.

Водночас, відповідач за поставлений товар розрахувався частково.

У зв'язку із зазначеним, позивач звернувся до Господарського суду Київської області про стягнення із відповідача заборгованості за поставлений товар, а також просив стягнути пеню, 3% річних та збитки від інфляції за несвоєчасне виконання умов договору.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/1482/15 від 08.06.2015 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Райтон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 637 152, 56 грн. боргу, що виник за договором поставки № 85-Е від 01.04.2014 р., 57 240, 00 грн. пені, 12 180, 82 грн. 3% річних та 129 904, 37 грн. інфляційних втрат.

12.10.2015 року Господарським судом Київської області видано судовий наказ про примусове виконання вищевказаного рішення.

Як вбачається із рішення господарського суду Київської області від 08.06.2015 року по справі № 911/1482/15, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у справі №911/1482/15 були розраховані станом на 02.04.2015 року.

Разом з тим, відповідач оплатив наявну заборгованість 22.10.2015 року, а тому позивач звернувся із даним позовом про стягнення із відповідача 10 570,67 грн. 3% річних та 111 547,09 грн. інфляційних за період з 03.04.2015 року по 21.10.2015 року (до моменту сплати заборгованості).

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме виписки по рахунку позивача, відповідач повністю погасив заборгованість лише 22.10.2015 року

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки №85-Е було виконано із порушенням строків, передбачених договором, у позивача виникло право вимоги щодо нарахування 3% річних та інфляційних витрат згідно договору поставки №85-Е за період неохоплений рішенням Господарського суду Київської області по справі № 911/1482/15 до повної оплати відповідачем заборгованості, тобто з 03.04.2015 року по 21.10.2015 року.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, колегія суддів приходить до висновку, що розрахунок здійснено арифметично вірно, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у повному обсязі.

Також, перевіривши розрахунок збитків від інфляції, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків від інфляції у сумі 101 869, 24 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що у даному випадку відбувається повторне притягнення до відповідальності за одне і те саме правопорушення, то колегія суддів не погоджується із даними твердженнями апелянта враховуючи наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму збитки від інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2015 по справі № 911/1482/15 стягнуто збитки від інфляції та 3% річних за період до 02.04.2015 року.

Натомість, в даній справі позивач просить стягнути 3% річних та збитки від інфляції за наступний період прострочення (з 03.04.2015 року по 21.10.2015 року), тобто повторного стягнення 3% річних та іфляційних за один і той же період не відбувається.

Щодо посилань апелянта на те, що він не знав банківських реквізитів для перерахування заборгованості, то колегія суддів зазначає, що між сторонами склалися договірні правовідносини, а тому в договорі поставки № 85-Е містилися банківські реквізити сторін для оплати поставленого товару.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів звернення до позивача із проханням надати банківські реквізити для перерахування суми боргу, у разі якщо він не знав на який рахунок сплачувати суму боргу.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2015 року у справі № 911/4810/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2015 року у справі № 911/4810/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/4810/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко