Постанова № 55480774, 02.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа№ 910/7220/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю представників:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне правління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит"

на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2015р.

у справі № 910/7220/15-г (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Піраміда"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі №910/7220/15-г позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Піраміда" грошові кошти: 410000,00 грн. заборгованості по вкладу, 7047,94 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 16430,00 грн. інфляційних втрат, 1052,79 грн. інфляційних втрат від не перерахування або несвоєчасного перерахування процентів, які нараховані на суми депозитів у межах додаткових угод, 772,60 грн. 3% річних та 8706,06 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси і Кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне правління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі №910/7220/15-г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Чорна Л.В., Смірнова Л.Г.) від 02.09.2015 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне правління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит" прийнято до провадження, призначено розгляд справи.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р. у справі №910/7220/15-г призначено повторний автоматичний розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/7220/15-г передано на розгляд колегії суддів, у складі: Іоннікової І.А., Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 26.10.2015 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне правління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит" прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 17.11.2015р.

17.11.2015 р. розгляд справи не відбувався, у зв'язку з перебування головуючої судді Іоннікової І.А. на лікарняному.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 23.11.2015 р. призначено розгляд справи на 08.12.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне правління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит" було відкладено на 23.12.2015.

Розпорядженням виконувача обов'язків керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 № 09-52/1483/15 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А. на лікарняному, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7220/15-г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне правління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит" у справі №910/7220/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2015 у складі колегії суддів: Головуючого судді - Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 02.02.2016.

21.01.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі апелянта, яку судова колегія оглянула та долучила до матеріалів справи.

02.02.2016 представники позивача та відповідача у вказане судове засідання не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2015 № 910/7220/15-г були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідача.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної процесу виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

22.05.2013 між сторонами було укладено договір банківського вкладу "Класичний" № 93, відповідно до п. 1.1. Клієнт надає Банку суму грошових коштів (вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Банк виплачує Клієнту таку суму та проценти, нарахованої на неї.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що вклад складається з вкладних траншів, що розміщені Клієнтом згідно з умовами Договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана Клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених Договором та додатками, укладеними в рамках Договору і які є його невід'ємною частиною.

В п. 1.4. Договору зазначено, що Договір діє до 22.05.2015р. Внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії Договору.

Пунктом 1.5. Договору передбачено, що в Додатках, які укладаються сторонами на підставі Договору, визначаються наступні умови: номер транзитного рахунку, який відкривається Клієнту для розміщення вкладного траншу (пп. 1.5.1.); сума коштів, які перераховуються на вкладний рахунок (сума вкладного траншу) (пп. 1.5.2.); строк, на який розміщується вкладний транш (пп. 1.5.3.); процентна ставка, яка нараховується на вкладний транш, розмір ставки у разі дострокового витребування вкладного траншу за ініціативою Клієнта та при наявності згоди Банку (пп. 1.5.4.); термін виплати процентів (пп. 1.5.5.); інші умови (пп. 1.5.6.).

Відповідно до п. 2.1. Договору, на суму вкладу в розрізі вкладних траншів Банк нараховує проценти, розмір яких обумовлюється сторонами в Додатках, що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 2.4. Договору порядок виплати процентів обумовлюється сторонами в Додатку, який є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що при закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється Банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта, що вказаний в розділі 7 Договору. Повернення вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок Клієнта, що вказаний в листі Клієнта про повернення коштів.

Відповідно до п. 4.1. Договору, Банк зобов'язується нараховувати на вклад проценти відповідно до ставки, яка обумовлюється сторонами в Додатках, які є невід'ємною частиною Договору.

22.04.2014р. сторонами було укладено Додаток № 93-7 до Договору банківського вкладу "Класичний" № 93 від 22.04.2014 р. (надалі - Додаток № 93-7), відповідно до п.п. 1, 2 якого, для розміщення вкладного траншу у Банку, Клієнт не пізніше 22.04.2014р. здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок в філії "Дніпропетровське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на вкладний рахунок у Банку у розмірі 100 000,00 грн. на строк до 22.05.2014р.

Відповідно до п.п. 3, 4 Додатку № 93-7 на суму грошових коштів, вказаних в п. 1 Додатку, Банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 23,50% річних.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами неодноразово вносились зміни до Додатку № 93-7 від 22.04.2014р. в частині строку розміщення вкладу та розміру процентів, зокрема відповідно до Додатку № 93-7/6 від 08.12.2014р., сторони дійшли згоди щодо внесення змін до Додатку № 93-7 від 22.04.2014р. та встановили, що сума грошових коштів, вказана в п. 1 Додатку, надана Клієнтом Банку на строк до 04.02.2015р., а розмір процентів становить 27,00% річних.

19.06.2014 позивачем та відповідачем було укладено Додаток № 93-11 до Договору банківського вкладу "Класичний" № 93 від 22.05.2013р. (надалі - Додаток № 93-11), відповідно до п.п. 1, 2 якого для розміщення вкладного траншу у Банку, Клієнт не пізніше 19.06.2014р. здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок в філії "Дніпропетровське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на вкладний рахунок у Банку у розмірі 300 000,00 грн. на строк до 19.09.2014 р.

Згідно з п.п. 3, 4 Додатку № 93-11, на суму грошових коштів, вказаних в п. 1 Додатку, Банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 22,00% річних.

Сторонами неодноразово вносились зміни до Додатку № 93-11 від 22.04.2014р. в частині строку розміщення вкладу та розміру процентів, зокрема відповідно до Додатку № 93-11/2 від 20.10.2014р. сторони змінили в п. 1 Додатку № 93-11 від 19.06.2014р. слова та цифри "у розмірі 300 000,00 грн." на слова та цифри "у розмірі 150 000,00 грн.", а Додатком № 93-11/3 від 20.11.2014р. встановили, що сума грошових коштів, вказаних в п. 1 Додатку, надана Клієнтом Банку на строк до 19.02.2015 р., а розмір процентів становить 27,50% річних.

18.12.2014 сторонами було укладено Додаток № 93-14 до Договору банківського вкладу "Класичний" № 93 від 22.05.2013р. (надалі - Додаток № 93-14), відповідно до п.п. 1, 2 якого для розміщення вкладного траншу у Банку, Клієнт не пізніше 18.12.2014р. здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок в філії "Дніпропетровське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на вкладний рахунок у Банку у розмірі 100 000,00 грн. на строк до 18.03.2015 р.

Пунктами 3, 4 Додатку № 93-14 передбачено, що на суму грошових коштів, вказаних в п. 1 Додатку, Банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 29,00% річних.

18.12.2014 позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 93-16 до Договору банківського вкладу "Класичний" № 93 від 22.05.2013р. (надалі - Додаток № 93-16), відповідно до п.п. 1, 2 якого для розміщення вкладного траншу у Банку, Клієнт не пізніше 18.12.2014р. здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок в філії "Дніпропетровське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на вкладний рахунок у Банку у розмірі 60 000,00 грн. на строк до 04.03.2015р.

Згідно з п.п. 3, 4 Додатку № 93-16 на суму грошових коштів, вказаних в п. 1 Додатку, Банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 28,50% річних.

Згідно з виписками по особовим рахункам позивача, останній має залишок в розмірі 410 000,00 грн. (копії документів в справі).

У відповідності з пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що після закінчення строків надання вкладних траншів, що обумовлюються сторонами в Додатках та є невід'ємною частиною Договору, Банк зобов'язаний повернути суму вкладних траншів на умовах, зазначених у Договорі та у Додатках до Договору.

Відповідно до пункту 5.4. Договору, Клієнт зобов'язаний надати Банку письмову вимогу щодо повернення вкладу не пізніше, ніж за 1 банківський день до дати закінчення строку повернення вкладу.

Як вбачається з матеріалів справи, перед закінченням передбачених пунктами 2 Додатків до Договору термінів повернення вкладів, позивач звертався до відповідача з письмовими вимогами № 27 від 11.02.2015р., № 19/01 від 03.02.2015р., № 35/01 від 18.02.2015р., № 42/01 від 03.03.2015р., № 45/01 від 10.03.2015р. та № 56/01 від 17.03.2015р. про повернення грошових коштів згідно з Договором банківського вкладу № 93 від 22.05.2013р.

Частиною 1 ст. 1060 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Згідно умов статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що доказів повернення вкладів за Договором банківського вкладу № 93 від 22.05.2013р. та Додатками до нього у загальній сумі 410 000,00 грн. Станом на день прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі до суду відповідачем не надано, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором банківського вкладу № 93 від 22.05.2013р. в розмірі 410 000,00 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до п. 1 ст. 1061 Цивільного кодексу України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Згідно з пунктом 5, 6 статті 1061 Цивільного кодексу України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Проценти за коштами Клієнта в національній валюті України нараховуються за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці і році). Проценти за Договором нараховуються лише на залишок грошових коштів на вкладному рахунку. Нараховані проценти не збільшують розмір вкладу (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 2.3. Договору, нарахування процентів за Вкладом проводяться від дня, наступного за днем надходження вкладного траншу у Банку, до дня, який передує його поверненню Клієнту або списанню з рахунка Клієнта, відповідно до строку вкладного траншу, що вказаний у відповідному Додатку.

Відповідно до п. 4 Додатків до Договору виплата Клієнту нарахованих процентів здійснюється Банком щомісячно в останній робочий день кожного місяця.

Як вже зазначалось, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 7 281,77 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, з яких 3 254,79 грн. процентів на суму вкладу за Додатком № 93-7 за період з 04.02.2015р. по 19.03.2015р., 3 277,49 грн. процентів на суму вкладу за Додатком № 93-11 за період з 19.02.2015р. по 19.03.2015 р. Та 749,59 грн. процентів на суму вкладу за Додатком № 93-16 за період з 04.03.2015р. по 19.03.2015р.

З матеріалів справи вбачається, що вказані проценти нараховані позивачем на суму неповернутих вкладів за періоди користування вкладами після закінчення передбачених Додатками до Договору строків їх повернення, що не передбачено умовами Договору.

При цьому, частиною 3 статті 1058 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Статтею 1070 Цивільного кодексу України визначено, що за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з пп. 6.2. п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статті 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення розмір процентів, що підлягають сплаті за користування вказаними грошовими коштами в сумі 7 047,94 грн.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, оскільки умовами Договору та Додатками до нього не передбачено застосування пені за порушення строків повернення вкладу, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 15 452,05 грн. пені за прострочення термінів повернення вкладу та 1 073,00 грн. пені за прострочення термінів сплати процентів за користування вкладом є необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача 17 482,79 грн. інфляційних втрат та 772,60 грн. 3% річних.

Таким чином з урахуванням вище викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення з відповідача на користь позивача 410 000,00 грн. (чотириста десять тисяч гривень) заборгованості по вкладу, 7 047,94 грн. (сім тисяч сорок сім гривень 94 копійки) процентів за користування чужими грошовими коштами, 16 430,00 грн. (шістнадцять тисяч чотириста тридцять гривень) інфляційних втрат, 1 052,79 грн. (одна тисяча п'ятдесят дві гривні 79 копійки) інфляційних втрат від не перерахування або несвоєчасного перерахування процентів, які нараховані на суми депозитів у межах додаткових угод, 772,60 грн. (сімсот сімдесят дві гривень 60 копійок) 3% річних.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому є необґрунтованими.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне правління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі № 910/7220/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/7220/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко