Постанова № 55480752, 01.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2016 р. Справа№ 910/17635/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

за участю секретаря судового засідання Бородулі В.В.

представники сторін у судове засідання не з'явилися

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутранс»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.09.2015 року

у справі № 910/17635/15 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемакс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутранс»

про стягнення 92 345,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року по справі № 910/17635/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемакс» 63 802,70 грн. основного боргу, 24 842, 37 грн. - пені, 6 000,00 грн. - витрат з оплати послуг адвоката, 1 772,90 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Баутранс» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року по справі № 910/17635/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду на 27.01.2016 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Зеленіна В.О. у відпустці, судді Синиці О.Ф. на лікарняному, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року справу № 910/17635/15 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

В судовому засіданні 27.01.2016 року по справі оголошено перерву до 01.02.2016 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутранс» у поясненнях, наданих у судовому засіданні 27.01.2016 року, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року по справі № 910/17635/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемакс» у поясненнях, наданих у судовому засіданні 27.01.2016 року, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 06.10.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемакс» (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баутранс» (далі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки № 021 (далі - Договір).

Відповідно до умов даного Договору продавець зобов'язується передати у власність (повне володіння, користування) покупця бетон, у подальшому Товар, а покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору покупець зобов'язується виконати 100 % передоплати Товару шляхом банківського переведення коштів у національній валюті України на поточний рахунок продавця. За домовленістю сторін можлива відстрочка оплати.

Відповідно до п. 10.1. Договору останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому випадку до повного розрахунку.

Відповідно до п.10.7. Договору всі зміни, додатки та доповнення до даного Договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони оформлені у письмовій формі і підписані належним чином уповноваженими представниками обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору поставки, в період з 10.10.2014 року по 21.01.2015 року позивачем поставлено та передано у власність, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 388 330,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін та скріпленими їх печатками.

В порушення п. 4 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Баутранс» не сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Цемакс» повну вартість поставленого товару, яку відповідач зобов'язаний був сплатити як 100% передплату.

З матеріалів справи вбачається, що у червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цемакс» надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутранс» претензію про сплату 74 359,50 грн., яка була отримана представником останнього 15.06.2015 року (а.с. 27-29).

Після отримання претензії відповідач перерахував на користь позивача частину суми заборгованості в розмірі 6 856,80 грн. згідно платіжного доручення № 1049 від 12.06.2015 року.

Таким чином на момент подання позовної заяви до суду першої інстанції розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутранс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемакс» становив 67 502,70 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм ч. 1 та ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що після звернення позивача до суду відповідачем частково було погашено заборгованість у розмірі 3 700,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи: випискою з рахунку № 26002220298416 за 22.07.2015 року та копією карти рахунку № 26002220298416 за період з 01.02.2015 року по 18.08.2015 року.

Також в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 1214 від 10.09.2015 року, яким частково сплачено заборгованість у розмірі 2 000,00 грн. та яке суд першої інстанції не взяв до уваги (а.с. 170).

Таким чином, після звернення позивача до суду з позовом, відповідачем частково було погашено заборгованість у розмірі 5 700,00 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на те, що частина суми заборгованості у розмірі 5 700,00 грн. була погашена вже після звернення позивача до суду, провадження в цій частині підлягає припиненню.

Таким чином, за відповідачем утворилася заборгованість за поставлений товар у розмірі 61 802,70 грн.

З наданих позивачем та відповідачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив та передав у власність відповідачу товар за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, та має перед останнім заборгованість у розмірі 61 802,70 грн.

Стосовно доводів апелянта про те, що поставка товару здійснювалася із відстрочкою оплати, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 4 Договору за домовленістю сторін можлива відстрочка оплати.

Відповідно до п. 10.7. Договору всі зміни, додатки та доповнення до даного договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони оформлені у письмовій формі і підписані належним чином уповноваженими представниками обох сторін.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо домовленості сторін про відстрочку оплати. Крім того, будь-яких доказів на підтвердження вищезазначеного скаржником додано до апеляційної скарги не було.

Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відстрочку оплати товару.

Стосовно доводів апелянта про те, що в рішенні суду першої інстанції немає стислого опису відзиву відповідача та аргументації чому суд не прийняв обґрунтування відповідача, у зв'язку з чим відбулося порушення вимог ГПК України, колегія суддів відхиляє, зважаючи на наступне.

Так, у вступній частині рішення суду першої інстанції, зазначено про надходження через канцелярію суду відзиву від представника відповідача. Крім того, в рішенні суду також зазначено про розгляд усіх поданих матеріалів справи в їх сукупності, а тому порушення вимог ГПК України колегія суддів не вбачає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 24 842,37 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у випадку порушення строку розрахунку покупцем чи строку поставки товару продавцем, передбачених умовами даного договору, тягне за собою сплату винною стороною на користь іншої сторони пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період за який сплачується пеня) за кожен день прострочення оплати, від неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) суми.

Враховуючи наявність заборгованості, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 24 842,37 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 61 802,70 грн. заборгованості, 24 842,37 грн. пені. Провадження в частині стягнення 5 700,00 грн. заборгованості підлягає припиненню. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача 6 000,00 грн. витрат з оплат послуг адвоката у суді першої інстанції та 2 500.00 грн. - у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження вказаних вимог позивачем надано суду Договір про надання правової допомоги від 08.06.2015 року, платіжні доручення від 09.07.2015 № 653 на суму 6 000,00 грн. та від 04.11.2015 року № 1172 на суму 2 500,00 грн., Додатковий договір № 1 від 02.11.2015 року, акти виконаних робіт від 14.08.2015 року на суму та 09.11.2015 року, ордер серії КВ № 151297, виданий адвокату Приймаку Олександру Юрійовичу на підставі Договору від 08.06.2015 року.

Відповідно до актів виконаних робіт загальна вартість наданих та прийнятих послуг складає 8 500,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що адвокат Приймак О.Ю. брав участь у судових засіданнях 27.07.2015 року та 29.09.2015 року в суді першої інстанції, а також 27.01.2016 року в суді апеляційної інстанції.

Статтею 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 6 000,00 грн. витрат з оплат послуг адвоката. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2 500,00 грн. витрат з оплат послуг адвоката у суді апеляційної інстанції, оскільки останні нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Баутранс» в апеляційній скарзі, частково знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року по справі № 910/17635/15 прийнято з неповним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутранс» підлягає частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутранс» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року по справі № 910/17635/15 скасувати частково, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемакс» 63 802,70 грн. основного боргу.

3. В цій частині прийняти нове рішення суду, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутранс» (02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд. 5, офіс 77, код ЄДРПОУ 38730254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемакс» (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, буд. 7 літ. Б, код ЄДРПОУ 33945935) 61 802 (шістдесят одну тисячу вісімсот дві) грн. 70 коп. основного боргу, а в частині стягнення 5 700 (п'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. основного боргу - провадження припинити.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року по справі № 910/17635/15 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемакс» 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. витрат з оплати послуг адвоката в суді апеляційної інстанції.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемакс» 1732 (одна тисяча сімсот тридцять дві) грн. 90 коп. судового збору за подання та розгляд позовної заяви.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемакс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутранс» 125 (сто двадцять п'ять) грн. 40 коп. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

8. Доручити видачу відповідних наказів Господарському суду міста Києва

9. Матеріали справи № 910/17635/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

10. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун

Повний текст рішення складено 05.02.2016 року.