Рішення № 55480475, 02.02.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.02.2016 Справа № 920/1779/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Бюро Верітас

Сертифікейшн Україна, м. Київ;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства виробничо енергетичної

компанії Сумигазмаш, м. Суми;

про стягнення 21 493 грн. 28 коп.,

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

При секретарі судового засідання Куриленко О.В.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 21 493 грн. 28 коп., з яких: 9 500 грн. 00 коп. основного боргу, який виник відповідно до укладеного між сторонами Контракту від 15.06.2012 № BVC-UKR 3653/12 KIV, 9 600 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 781 грн. 32 коп. пені, 611 грн. 80 коп. 3% річних, а також судові витрати, повязані з розглядом справи.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте надіслав клопотання (факсограму), в якому просить суд розглядати справу без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, проте надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що суму основного боргу визнає, щодо нарахування інфляційних втрат і 3% річних визнає частково та надав свій розрахунок. Крім цього зазначив, що до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальний строк позовної давності, який дорівнює 1 календарний рік.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку та встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, суд вважає, що сторонам створені всі належні умови та є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 15.06.2012 був укладений Контракт № BVC-UKR 3653/12 KIV на здійснення робіт (послуг).

Згідно з п. 1.1. Контракту, позивач приймає на себе зобовязання щодо проведення наглядових аудитів підприємства з метою здійснення періодичного нагляду за станом системи менеджменту якості для забезпечення її відповідності вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2008, а відповідач зобовязаний прийняти й оплатити дані послуги у відповідності до умов цього Контракту.

Згідно з п. 4.1.1 Контракту, відповідач мав оплатити послуги позивача шляхом здійснення 25% попередньої оплати по відповідному етапу у розмірі 2 625,00 грн. Сума попередньої оплати, перераховується Замовником на рахунок Виконавця протягом 10 банківських днів з дати виставлення рахунку, але не пізніше 3 банківських днів до початку проведення відповідного наглядового аудиту. Після надання послуг згідно відповідного етапу послуг, Замовник перераховує на рахунок Виконавця трьома рівними частинами по 2 625, 00 грн. протягом 3 місяців з дати підписання акту приймання-здачі послуг, але в будь-якому випадку не пізніше 31.01.2014.

Позивач в позовній заяві зазначає, що сторонами було підписано акт приймання-передачі послуг, 18.03.2015 та 21.05.2015 відповідач оплатив по 500,00 грн., згідно рахунку № 46 723.

Станом на 10.11.2015 виконані роботи залишаються частково неоплаченими, тобто відповідач в порушення умов Контракту не виконав свої зобовязання щодо оплати наданих послуг згідно Контракту.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 500,00 грн.

Господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основного боргу правомірними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання обома сторонами.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнані відповідачем в повному обсязі, тому суд позовні вимоги щодо стягнення 9 500 грн. 00 коп. основного боргу вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов Контракту своєчасно не було здійснено оплату за надані послуги.

Підпунктом 6.3. вищевказаного контракту передбачено, що за прострочення платежів Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення оплати.

Тому, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 781 грн. 32 коп.

Разом з цим, з заяви відповідача про застосування строку позовної давності та матеріалів справи вбачається, що на день звернення до суду із даною позовною заявою спеціальний строк позовної давності по стягненню пені сплив.

За статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 258 Цивільного кодексу України встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України скорочена позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частина 3 ст. 267 Цивільного Кодексу України встановлює, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Представник відповідача у судовому засіданні надав відповідну заяву.

Згідно з частиною 4 ст. 267 Цивільного Кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що спеціальний строк позовної давності в один рік, протягом якого позивач мав право звернутися з вимогою про стягнення неустойки (пені) сплив, враховуючи, що позовна заява подана до суду 02.12.2015.

Враховуючи вищевикладене, у звязку з пропущенням спеціального строку позовної давності, суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо стягнення пені.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по вищевказаному контракту позивач просить стягнути з відповідача 9 600 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 611 грн. 80 коп. 3% річних.

Господарський суд, здійснивши оцінку доказів, на яких ґрунтуються відповідні розрахунки позивача, з урахуванням встановлених у даній справі обставин, дійшов висновку про їх неправильність, а тому самостійно визначає суми інфляційних втрат та 3% річних.

З наданого позивачем розрахунку процентів річних та індексу інфляції вбачається, що позивачем допущена технічна помилка у періоді з 21.05.2015 по 10.11.2015. (зазначено позивачем період розрахування з 21.02.2015, замість 21.05.2015).

Таким чином, суд здійснює розрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, виходячи з вказаних даних за допомогою програмного комплексу Інформаційно-правової системи ЛІГА-ЗАКОН: ЕЛІТ 9.4.1, ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА, ТОВ ЛІГА ЗАКОН, 2015.

За розрахунком суду (період прострочення грошового зобовязання з 01.02.2014 по 10.11.2015, враховуючи часткові сплати основного боргу) сума 3% річних, яка підлягає задоволенню, складає 542 грн. 30 коп., інфляційних втрат (за період прострочення грошового зобовязання з 01.02.2014 по 10.11.2015 враховуючи часткові сплати основного боргу) 6 848 грн. 76 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги стосовно нарахування 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають частковому (згідно розрахунку суду) задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, а саме - в сумі 1 082 грн. 94 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 256, 258, 267, 526, 549, 610 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства виробничо-енергетичної компанії «Сумигазмаш» (площа Незалежності, буд. 15, м. Суми, 40030; код 04542778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бюро Верітас Сертифікейшн Україна (вул. ОСОБА_1, б. 39, м. Київ, 01042; код 32490988) 9 500 грн. 00 коп. основного боргу, 6 848 грн. 76 коп. інфляційних втрат, 542 грн. 30 коп. 3% річних, 1 082 грн. 94 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3.В частині стягнення 781 грн. 32 коп. пені відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.02.2016

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА